9 листопада — День української писемності та мови! Тому ярмарок «Книжковий світ», який проходитиме 10-13 листопада, допоможе вищим навчальним закладам відсвяткувати цей день. А з ким його святкувати, як не з літераторами?!

Тому письменницький десант у складі Братів Капранових, Ірен Роздобудько та Ігоря Жука, Максима Кідрука та Антона Санченка, Міли Іванцової, Вікторії Гранецької, Антоніни Спірідончевої та Леоніда Капелюшного висадяться у провідних київських ВНЗ.

Приходьте на зустрічі самі і приводьте друзів.

Графік святкування :

1 листопада

11:00 Творча зустріч Максима Кідрука в Університеті ім. Драгоманова

2 листопада

11:00 Брати Капранови в Університеті ім. Драгоманова прочитають лекцію для видавців «Як робиться книга»

3 листопада

11:00 Творча зустріч Ірен Роздобудько та Ігоря Жука в Університеті ім. Драгоманова

4 листопада

10:25 Творча зустріч Братів Капранових у КПІ

11:00 Лекція Антоніни Спірідончевої «PR-провокація» для студентів Університету ім. Драгоманова

7 листопада

10:30 Творча зустріч Максима Кідрука та Антона Санченка в КНУ культури і мистецтв

11:30 Творча зустріч Братів Капранових з філологами Університет ім. Шевченка

15:50 Зустріч Братів Капранових з видавцями Ууніверситет ім. Шевченка

13:45 Творча зустріч Вікторії Гранецької та Міли Іванцової в Університеті ім. Грінченка

8 листопада

13:45 Творча зустріч Ірен Роздобудько та Ігоря Жука в Університеті ім. Грінченка

15:00 Творча зустріч Братів Капранових у НАУ

15:50 Лекція Антоніни Спірідончевої «PR-провокація» для студентів Університету ім. Шевченка

20:30 Творча зустріч Братів Капранових у гуртожитку Університету ім. Шевченка

9 листопада

15:50 Лекція Леоніда Капелюшного для студентів Університету ім. Шевченка

12:20 Лекція Антоніни Спірідончевої та Леоніда Капелюшного для журналістів КПІ

14:00 Творча зустріч Максима Кідрука та Антона Санченка в Університеті права ім. Карецького

14 Київська міжнародна виставка-ярмарок «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» відбудеться 10-13 листопада в Національному університеті фізичного виховання та спорту (вул. Фізкультури, 1, ст. м. Олімпійська).

Організатор – виставкова компанія «МЕДВІН».

Куратори культурної програми – Брати Капранови.

Інформаційні партнери: 5 канал, 24 канал, радіо «Ера», УНІАН, ІА «Регіональні новини», Український тиждень, Країна, Газета по-українськи, газета «День», МЕТА, Главред, Буквоїд, Вечірні вісті, Інтерфакс, 2000

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА 10

Там і про Антоніну Спірідончеву є. Правда, більше сфокусовано на недоліках, але гарна критика - це прекрасна знахідка і поштовх до доопрацювання творів!!!

Шось вірш "Попелюшка" явно не пішов... усюди, де я його публікувала. Чи то не подобається спотворений уявою героїні образ Попелюшки, чи відлякує натяк, що кохання має бути з сексом... Не знаю. Але знаю, що за ідеєю вірш хороший і актуальний, я його без вагань включаю у свою галерею жіночих образів...

Якраз працюю з версткою своєї наступної книги. Не хочеться її відкладати заради нагальніших справ - а нагальніші є, і всі так чи інакше пов’язані із літературно-тусовочною діяльністю.
От не побоюсь цього визначення, бо є окремо створення літературних текстів і окремо - літературно-тусовочна діяльність)))

Три вірші з моєї галереї жіночих образів: "Ніч починається за ліхтарем", "Ангел", "Книжка на ніч". Сама ж галерея значно ширша, 10 віршів з неї увійдуть до колективної поетичної збірки Клубу "Київські поети". Вибрані для збірки твори об’єднує візуалізація образів, еротизація текстів і наскрізна проблема жіночої нереалізованості. http://antonina.sumno.com/post/nich-pochynajetsya-za-lihtarem-1/

Ніч починається за ліхтарем... - Сумно?Ком

 

З галереї жіночих образів: вірші "Ніч починається за ліхтарем", "Ангел", "Книжка на ніч".

 

 

 

Автор: Саша Варяг Киев
Постоянный адрес статьи - "Главред. Главредный форум"

Встреча клуба Киевские поэты, 16 октября 2011года, как всегда началась в уютном Трек-баре на ул.Горького в 16 часов. Нет конечно раньше встречи были чуть пораньше примерно в 15 часов, но поэты такой непредсказуемый народ, и у многих настолько плотный жизненный график, что к сожалению собираться начинают только к четырем. Летнее расслабленное-дачно-крымское настроение потихоньку уходит, вместе с теплой осенью, и наступает бодрое настроение холодного утра, когда вставать из теплой постели не хочется, но после утреннего завтрака хочется поскорее куда-нибудь смыться. В связи со всем выше перечисленным и многим утаенным, активность посещения выросла, что внушает здоровый оптимизм по отношению к будущим встречам.

Встречу открыл наш всеми любимый постоянный ведущий встреч Олег Никоф, и сразу предложил несколько неожиданный ход, предложив прочитать Тане Яровицкой её стихотворение « Девочка скачет», в ответ на внимание публики Олгег Никоф предложил свой экс «Верую». Тандем собрал причитающие аплодисменты … и стихотворную стихию начали полнить следующие авторы своими стихотворениями. К сожалению я пока не решил выкладывать ли стихотворения полностью, или только их названия, в связи с очень большим объемом работы. Надеюсь услышать отзывы и пожелания, что бы сформировать свое решения в этой части. А так немного суховатый отчет :
( цифры перед стихотворением означают последовательность их прочтения , то есть стихи читают по кругу)

Олег Никоф
1.«Верую»
25. «Осеннее» ( песня)
26. «Посмотри писюн на месте» посвященное такому хорошему открытию в здравоохранению как узи … :=)))
Таня Яровицкая
2.«Девочка скачет»
6. «Бабушкино варенье»
7. «Бунт благоверной»
48. «Летние люди»
49. « С единственным желаньем»
82. «Кошки» ( четверостишия)
Влад Кучерявый
3.Экспромт в стиле андеграунда, написан при поездке в метро ( ищите на его странице, определить можно по дате публикации)
4.«Лодочка»
42. «Дети индиго»
43. «Её причуды»
Ольга Тавричанка
5. «Моя Луна»
6. «Ангел смеётся»
46. «Восточные сказки»
47. «Пишет историю время»
80. «Вычерчен круг»
81. «Купание желание»
Владимир Пономаренко
8. «Истинное»
9. «Цитатное»
50. «Холодный дождь»
51. «Постарел октябрь»
86. «Мы сегодня зачем то приснились друг другу»
Надежда Черноморец
10. «Iз наспiвiв вiдомих про любов...»
11. «Дрімає плесо …»
52. «перевод Степью» ( Владимир Сухин)
53. «Летят бажанья колеровы»
83. «Свитанок синий»
84.*** « Сивый граф»
Варяг Киев
12. «Приглашение на чай для Биря-Натали»
«Приглашение на чай для Веточки Вишни»
54. «Зеленый чай для гостьи»
55. «Огонек»
Аня Вяземская
14. «Шаг в сторону»
15. «Когда ты являешься всем»
Наталья Зеленоглазая
16. «Знаешь нам…»
17. «Что же ты …Люди…Люди»
Наташу кстати поздравили с очень радостным событием в её жизни Свадьбой !!!
56. «Мы когда то не знали друг друга»
57 « Это просто игрушки для взрослых»
85. «А давай мы сегодня приснимся друг другу» (дальше продолжил и развил тему Владимир Понамарев своим стихотворением «Мы сегодня зачем то приснились друг другу»

Алексей Костромин
18. « Птица» посвященное девушке с псевдонимом Сойка…
19 «Набекрень»
58. «Хочешь»
59. «Мое родненько левененько»
87. «Мы раптово выныклi друг для друга»
Юлия Чичко
20. «Сорочинская ярморка»
21. Князь Мышкин

Сокол
22. «Аэропорт»
62. «Ах как мы аплодировали дружно»
Александр Тарадов
23. «Обманщица»
24. «Ты меня уже достала»
68. «Мне не хватает тебя»
69. « Не утешительные Вы воды»
Аня Крицкая
27. «Схватка с жизнью» ( в продолжение темы поднятой Олегом Никоф, но уже с точки зрения женщины, когда она …
28. «Я рисовала нас карандашом»
60. «Как он уходил»
61. «Ты ушел»
Елена Кочергина
29. Рассказал о свое творческой поездки в Крыму посещению музеев : Цветаевой, Грина, Паустовского и своих творческих чтениях .
44. «Прости»
45. «Транзит любви»
66. «Мы не расстаться не смогли»
67. «Осенее-эротическое»
78. «Не сотворенная звезда»
79. «На едине с богом»

Борис Фельдченко
30. «Не уверен»
31. «Не выжить»
65. « В тени украинских черешен»

Марина Киевская
32. «Кубики льда по стенкам»
33. «Режиссерская»
Сергей Скорый
34. «Жизнь в радость, отрада»
35. «Полтавщина – село Келеберда»
74. «Давай поднимем мир»
75. «Проснулся, а за окном февраль»
Василий Алоев
36.«Бродяга»
37. «Не наша эра»
72. «Реквием по листве»
73. «Монахиня осень»
Василий Ростовский
38. «Веснушки»
39. «Летний дожик»
Антонина Спиридончева
40. ***
41. «Дура осень»
76. «Я завжди тебя буду любить»
77.» Запалыть солнце»
Алена Фисои
63. «Владимир уснул»
64. «На острие пера»
90. «Твой город»
Тамила Синеева
70. «Постой»
71 .«Монолог»
92. «Осеннее вожделение»
Алексей Осипов
88. «Ты»
89. «Порви»
Оксана Усено-Бойко
91. «Бывало»
93. « Подохло лето»

После «Кругов чтения», начался «Свободный микрофон» , когда поэты исполняют свои стихи и песни в порядке свободного общения, часть поэтов потихоньку расходится так как становится довольно поздно и общение становится более активным в довольно тесном кругу.
Как видите объем информации очень значительный поэтому если в мои заметки вкрались ошибки, то я с удовольствием их исправлю, если Вы мне об том сообщите.
Следующая встреча предполагается 6 ноября , в том же месте, примерно в 16.00.
Планируются открытые чтения, когда в зале присутствуют не только поэты но и любители поэзии.
( но открытые чтения пока находятся в стадии планирования, поэтому у кого возни интерес задает вопросы здесь или мне в личные сообщения.)

От і відбулась зустріч. Як завжди - багато читаних творів, обговорень і просто розмов про літературу.
Фото, зроблені мною, вже у моєму фотоальбомі на Пікасі та групі Вконтакті.

...єдина проблема фотографа - відсутність знімків його власної персони)))

*
У неділю побувала на черговій зустрічі Клубу київських поетів. І вчергове переконалась, скільки дійсно талановитих людей є відомими лише по літературних тусівках. Тоді як літературний простір, професійні оглядацько-літературні сайти заполонили професійні літератори, з яких читати цікаво одиниць. Проте критикою (тобто псевдокритикою, яка робиться по дружбі) творчість цієї літературної маси подається як  вартісна, провокуються штучні дискусії, робляться піар-ходи...

*
У Клубі кілька людей заговорили про якусь провокацію Спірідончевої. Я вже зраділа, що прочитали мій роман "Бізнес-провокація", а виявляється - не та провокація.
Ще весною після Медвіну я публікувала статтю-роздуми про те, як літератори з кожної фігні в інформаційному полі роздувають ПОДІЮ. Тобто було, наприклад, щось маленьке, непримітне, а десь на сайтах пишуть,  що "пройшла презентація", сфоткали кілька людей, що спинились подивитись і пішли далі - а їх фотки подають так, ніби прийшла купа глядачів. Вже не кажучи про псевдорецензії, якими вихваляють твори по дружбі. Штучність і фальшивість. Не знаю як кого, а мене ця ситуація обурювала і зараз обурює. Я не проти піару, але ж треба знати міру і адекватність... Я не називала в статті імен, бо це загальна картина в нашій літературі, проте деякі особи сприйняли це на свою особисту адресу і прийшли зі мною сваритися під моєю статтею, а коли зрозуміли, що лоханулись, видавши самих себе, то мою публікацію обізвали провокацією)))
Якраз перед цим одна дуже амбіційна поетша С.Балагула після Медвіну опублікувала свій присолоджений випєндрьожик типу "Мєчти сбиваются!!!" А я була свідком описаних там подій і знаю, що саме там присолоджено і наскільки. А ще там були наші Зеленоглазая и Лана, які були безпосередньо задіяні в тих проектах. Коротше, люди сприйняли це на свій рахунок і...
В моїй статті не було жодного прізвища і жодного натяку на конкретну подію, в ній було узагальнено те, чим я дійсно обурююсь... І коли в мій матеріал увірвалась Зеленоглазая з коментами "Я от тебя такого не ожидала", "ти завідуєш", "тебя все забилі" - я, м"яко  кажучи, офігєла. Чесно, не чекала. Особливо від Зеленоглазої, яка з першого ж коменту почала жбурлятись словесним лайном. Я вважала Наталі поетичнішою))) А потім прибігла балагуляча підмога і почала під моєю публікацією срач.
Зрештою я рада, що так сталось. Люди протупили і викрили себе і свою ж нечесність у висвітленні своїх "успіхів". А потім - нічого робити - стали шукати винних і поширювати плітки, ніби Тоня Спірідончева влаштувала їм провокацію)))
Та не було ніякої провокації! Самі посудіть: моя стаття "Не-про-Медвін"  :-)

*
Так, раз вже піднялась тема весняних медвінівських подій, я згадала, що Федоренко десь обурювався, що я вставила в свою статтю відео з його другом, де  той співає "Песню мартовского кота". Ок, видаляю. Веселе відео було, позитивне таке... сподіваюсь, Олексій собі його скачав.

*
Нє, взагалі це все така фігня - скандали, мікроскандали, звинувачення, плітки... Вартує - зіроу, хіба що нерви псує... :-)

Прежде чем встречаться с женщиной-журналисткой

Увлеклась я стихотворчеством и поняла - пора с этим завязывать...

Так как на сайте гражданской журналистики ХайВей снова началась вырезка коментов неугодных, я сделала скрины с форума, где зацепилась тема моего давнего конфликта с Балагулой. На всякий случай. Пусть это здесь полежит.

Вже зрозуміло, що вона буде. Остаточно вималювалась її концепція, навіть дизайн. Вірші, що з різних ракурсів дивляться на певне коло проблем, створюючи об’ємність їх розкриття,  вже скомплектувались у відокремлені цикли. Таких тематичних підбірок буде 9, і вони будуть вишикувані у книжці у певній логічній послідовності. Усі вірші – українською мовою. Назву і концепцію збірки поки що не розкриваю. Нове видання буде далеко не таким юним і наївним, як «Весна-поетеса» (до речі, «Весна-поетеса» за задумом теж отримає новий дизайн). Імовірно, що збірка матиме сюрприз-додаток. Вона стане другою моєю поетичною збіркою і четвертою книжкою.

Вимальовується такий перелік книжок:

«Весна-поетеса» (2009) – поетична збірка.

«Бізнес-провокація» (2011) – гумористичний роман (російською мовою), зараз перевидається.

«_____» (назву поки що не розкриваю, на те є причини, розповім пізніше) –  збірка малої прози українською мовою, готується до друку.

«_____» - нова поетична збірка, у зібраному вигляді існує тільки в моїй уяві.

Перечитавши багато чужих збірок віршів (участь в літтусівках дається взнаки), я зрозуміла, що «потолок» для такої книжки – 128 сторінок. Великі за обсягом збірки не читаються. Вони дочитуються до четвертини-половини і відкладаються. І повернутись до них уже складно. Особливо якщо вірші якісь однорідні. 96-128  сторінок – оптимальний обсяг. Саме такий обсяг в моєї «Весни-поетеси» - 128 сторінок, і стільки ж матиме (для симетрії :) моя друга поетична збірка. Лиш проблемка: віршів у неї набирається трохи більше, ніж на 128. Доведеться або щось із неї виймати, або знайти верстальника-віртуоза.

Сьогодні створила на форумі літстудії "Перехресті" нову тему "Перехресне рецензування". Гадаю, для замкненого (крім деяких розпіарених зірок) літературного середовища така річ на часі. Чесне дружнє рецензування. Текст мого повідомлення:

Усім доброго дня!
Я вже півдня без діла тиняюся інтернетом і мені раптом спала на думку така річ. Може, не дуже реальна... чи не дуже притомна, але...
Що як зробити на сайті рубрику "Перехресне рецензування"? Ми знаємо, хто в нас що і як пише, маємо книжки один одного, читали (напевно), але усі їх обговорення не виходять за рамки студії. Самі собі зібралися, поговорили і розійшлись. Почитали, собі щось подумали і ніде не зафіксували свої враження письмово, за деякими виключеннями.
Що поганого в тому, якщо кожний спробує розповісти про книжку (чи добірку творів, якщо нема книжки) інших, дати їм характеристику, наголосити, що зацікавило/вразило. Сумніви в об’єктивності? Давайте домовимось, що рецензія має принаймні намагатись наближатись до об’єктивності.
Творчість треба не тільки "писати", але й розповідати про неї, і не лише усно, бо усне має обмежене коло слухачів.
Хто що думає?

Отаке... Відповідей ще нема. Чекаю.


На фото - книжки учасників літстудії "Перехрестя".

Киевляне имеют возможность приобрести книги наших авторов в книжном магазине "Читайка", что на Петровке. Магазин находится недалеко от выхода из метро "Петровка", на территории Книжного рынка.
Убедительная просьба ко всем нашим поэтам и гостям страницы: не поленитесь, сходите в магазин! Поддержите весьма полезное начинание - появление наших книг в книжной сети!
Для проживающих не в Киеве есть возможность приобрести наши книги и в Интернет-магазине:

сборник "Эсперанто многоточий", -

сборник "Резонанс", -

авторская книга стихов Марии Ротарь, -

авторская книга стихов Надежды Чорноморец, -

Заказывайте, читайте! Поддержите поэтов клуба!

Чи добре проходять літературні читання під дощем? От якраз сьогодні мені довелося в таких взяти участь – на Літературній Країні мрій, що цими вихідними проходить на Співочому полі. Коли я підійшла до літературної сцени Курінь, яку організатори називають експериментальною... Навіть не так. Спочатку я її не помітила і пройшла мимо, довелося повернутись і знов шукати її між палаток, в яких видавництва розклали свою книжкову продукцію. Виявилося, що я спершу не побачила Курінь, тому що якраз перед сценою нашвидкоруч встановили накриття для глядачів, аби ті не мокли під дощем. Над сценою ж ніякого накриття не було.

На читання зібрались автори літературного сайту «Гоголівська академія». Усі сховались під невеличке накриття, призначене для глядачів, і говорили між собою. Ішов дощ, глядачів не було, а потенційні проходили повз не зупиняючись. Початок спізнювався. На сцену не могли встановити мікрофони, оскільки їм не можна мокнути під дощем, а гілляччя горіха – захист дуже відносний.

Початок відтягувався і за таких обставин починати було морально тяжко. Підійшов хтось із Капранових спитати, як у нас справи і чи добре влаштувались. Хтось покликав бандуристів – Данила Носко і Юрка Миронця (от що значить – тусівка!), які мали виступати двома годинами пізніше на головній Літературній сцені в кобзарському слемі. Коли пролунали перші переливи струн, стало зрозуміло – з музикою захід має більше шансів привернути до себе увагу. І от почалось:  хлопці заграли і заспівали – гарно, обоє мають добрі голоси, пісні, очевидно, підбирались рідковживані, яких щодень не почуєш, але запальні, веселі, енергійні. Хоча, звісно, багато залежить від виконання, і в даному випадку хлопцям вдалось створити атмосферу молодіжного (!) етнічного свята.

Зі сцени спустили мікрофони під накриття і виступаючі знаходились в безпосередній близькості від глядачів, які вже спинялись перед Куренем і здебільшого стояли під парасолями, бо під накриттям місця було мало. Певною мірою це було схоже на казкову рукавичко, але в тісноті якось тепліше і дружніше. Від Гоголівської академії виступили я – Антоніна Спірідончева (мене по-джентельменськи пропустили читати першою :-)), Діма Княжич, Олексій Ганзенко, Богдан Ступак та Заза Пауалішвілі. Розбавляли поезію запальними піснями бандуристи Данило Носко і Юрко Миронець, вони ж і закривали захід.

Виступаючим біля мікрофона  вода з накриття лилась прямо за комір, але посунутись було складно через обмаль місця. Я промокла і змерзла, але враження все одно приємні, настрій піднесений. Я пошкодувала лиш про те, що не взяла відеокамеру.

Якщо ви не боїтеся дощу (але все ж сподіватимемось на сонячну погоду) – приходьте в неділю на Співоче поле, де проходитиме другий день Країни мрій. Так само відбуватиметься і Літературна частина фестивалю за запланованою раніше програмою разом із книжковим ярмарком.

Також в неділю 26.06. з 14.00 до 16.00 на сцені Курінь проходимуть Поетичні імпровізації від Севами, в яких я також планую взяти участь.

З’явились бандуристи Данило Носко та Юрко Миронець і стало веселіше.

Відкриття Гаківських читань.

Тоня Спірідончева власною персоною. Забула сказати, для тих, хто любить читати сидячи, мав допомагати отой стільчик. Щоб він був сухим, його придумали перевернути, а коли мікрофон поставили під накриття, про стільчик забули :))))

Діма Княжич

Олексій Ганзенко


Богдан Ступак


Заза Пауалішвілі


Аж так... :-)


У вузькому колі...

Олексій Ганзенко підписує книгу братам Капрановим.

Організатори - промоклі але задоволені :-)

Багато фото в моєму фотоальбомі на Picasa

Творча лабораторія для письменників, критиків і читачів «Гоголівська @кадемія» чи просто «Г@к» та гутірка українських поетів Sevama, які є традиційними учасниками «Країни Мрій», спеціально для васготують особливу програму. Ми поки що не можемовідкрити вам секрети, але що це буде поезія натхненна, з душею, з емоціями, словом – справжня, а не бутафорська – гарантуємо.

Програма виступів:

25 червня, субота

13.00-14.00 – Г@ківські читання.

26 червня, неділя

14.00-16.00 – поетичні імпровізації від Sevama.

Локація: сцена «Курінь», «Літературна Країна Мрій», Співоче поле.

Ініціатор фестивалю – Олег Скрипка.

Куратори Літературної частини – Брати Капранови.

Джерело: "Друг читача"

п.с. Один невеличкий секрет я відкрию: моя скромна персона теж планує взяти участь в обох цих заходах і почитати свої вірші. Тож запрошую! :-)

п.п.с. 26 червня з 14-00 до 16-00 виступ "ПОЕТИЧНІ ІМПРОВІЗАЦІЇ ВІД СЕВАМИ"

ВИСТУПАЮТЬ:
 

1. Діма Княжич
2. Юлія Шешуряк
3. Михайло Жаржайло
4. Олена Багрянцева
5. Заза Пауалішвілі
6. Оксана Яблонська
7. Іван Сергієнко
8. ТатаРівна
9. Юрко Рудницький
10. Юрко Рудницький /пісня/
11. Леся Мручківська
12. Ярослав Карпець
13. Лілія Сінєльник
14. Антоніна Спірідончева
15. Вікторія Осташ
16. Володимир Осипенко
17. Валя Захабура
18. Валя Захабура /пісня/

День народження відсвяткували - зі спогадами, обговореннями і звичайно ж читанням віршів. Більше фото у моєму фотоальбомі на Picasa.

Ура! У меня вышла новая книга! В этот раз юмористический роман "Бизнес-провокация". Он был написан еще во время моей первой "ходки" в декретный отпуск - в 2007 году. Тогда его главным предназначением было - развлекать моих коллег, которым, в отличие от меня, приходилось пахать от звонка до звонка в офисе. Компанию, где разворачиваются действия, с ее офисом, аффилированными структурами, этапами развития бизнеса и главное - героями и событиями я (предусмотрительно) выдумала. И сделала роман максимально "оторванным от мира сего", чтоб никто с рынка мас-медиа не пытался себя в нем узнавать. Хотя всё, конечно, взято из жизни, вопрос только в концентрации и яркости подачи.  Сразу предупреждаю, что роман юмористический, с обилием бизнес-слэнга, смешных ситуаций и диалогов. Ниже привожу более подробную информацию о романе, которая вошла непосредственно в книгу.

Это роман о топ-менеджерах и учредителях, манерах управления и принятия решений, о бизнес-процессах, а также о пиаре и журналистике. На первый взгляд, все они в романе «не от мира сего» - потому что автор над ними жестоко пошутил, но… Иногда вам будет казаться, что события происходят у вас в офисе, и с героями вы тоже знакомы.

Вместо рецензии

(опубликовано в книге в качестве предисловия)

По идее - в этом месте должна быть напечатана рецензия на роман «Бизнес-провокация». Мы так привыкли – кто-то (обычно знакомый литератор) обязательно должен похвалить произведение и самого автора в предисловии. Рассказать, какие острые социальные проблемы затрагиваются, насколько глубоки и ярки образы героев, какие морально-этические ценности автор взялся донести читателю, отметить чистоту и богатство языка, а если этого не хватает на достаточный для рецензии объем, можно еще вкратце пересказать сюжет. Хорошим тоном считается как бы между прочим сказать о литературной ценности произведения и его важной роли в отечественном литературном процессе.

Вам интересно читать предисловия, зная, что они заведомо необъективны?.. Как сказала бы моя героиня Виктория Гребенюк:

- Нет. Мы не все остальные. Если кому-то так нужна рецензия, пусть он сам ее и напишет. А мы не будем заниматься пустой тратой времени.

Я с ней согласилась. Она неглупая женщина: экономист, аналитик и, кстати генеральный директор будущего бизнес-гиганта.

Но хоть что-то сказать о романе надо. Я спокойно могу доверить это другому своему герою – Олегу Безручко. Он больше остальных смыслит в литературе и творчестве. Я уже вижу, как он почешет лоб и начнет протяжно формулировать свою мысль:

- Если вам интересно мое мнение, то я скажу, но после этого не обижайтесь. Авторша зачем-то облюбовала гротескную форму передачи накопленного материала. Куда не плюнь, везде этот гротеск! Будто нам взяли и подменили наш мир – дали другой, без цензуры и разных других ограничений. Но я бы этого не читал, слишком массовая литература, всем все понятно, всем смешно… Виктория уже листала роман, сказала, что «миленько так…» Это в ее обывательском вкусе… Странно, что к нам в офис не укомплектовали Катю Пушкареву… Вот нет, чтобы запрятать идею в глубокий образ – для избранных так сказать…

К слову, Олег Безручко не только генпродюссер телеканала, он еще человек с тонкой поэтической душой, глубоким патриотизмом и мастер самопроизвольных дефиниций из теории литературы. А вот Аю Вундерман, пиар-директора, от его слов бы передернуло. Она бы застыла в полушаге от Олега и запротестовала:

- Котик! Не вздумай где-то вслух вспоминать Пушкареву! А то ты вечно выползешь на какую-то пресс-конференцию, а мне потом – заглаживай! Запомни, бусинка! Если ты решишься где-то проговориться о романе – постарайся для начала сделать так, чтобы он тебе понравился!

- Не могу! Авторша над нами поиздевалась! Как мне это может нравиться?! Я даже не знаю, положительный я герой или отрицательный!

- Пупсик! Не мучь себя! Она же тебе сказала, что в романе все герои не положительные и не отрицательные. Они – своеобразные! Как в жизни.

- Для меня фраза «такой как в жизни» звучит, как ругательство! Тем более с приставкой «своеобразный»!.. Единственное, в чем я с авторшей согласен – что роман на русском языке. Мне, конечно, это страшно не нравится, но литература должна быть честной. В крупных офисах говорят на русском, и бизнес-сленг тоже русскоязычный. Хотя я сначала грешным делом подумал, что она решила в российское издательство податься…

Тогда Ая глубоко вздохнет. На ее ладони откуда-то возьмется чашка с цветочным чаем и японским иероглифом. Она воскликнет:

- Ты что?! Я категорически против, чтобы нас – в российское издательство! Они там с их шовинизмом не поймут, почему мы тут с нашим национализмом их так не любим!

- Ая, хватит мудрствовать! Что у нас там с пиаром? - встрянет Виктория.

- С пиаром – нужно сразу всем сказать: «Если вам не интересно смеяться над повседневной жизнью офиса и придурями директорского и учредительного состава – не покупайте и не читайте эту книжку!» Нам ведь не нужны плохие отклики. Правильно я говорю?

- Не смей отсекать аудиторию! - в ужасе выкрикнет директриса.

- Викуся, бегемотик… Я не знаю, чему тебя там учили на твоем ExecutiveМВА, но я долго изучала и практиковала восточные эзотерические учения – и у меня чутье…

- Ая! Бизнес работает по финансовым и маркетинговым правилам!!! Нельзя аргументировать принятие серьезных решений – чутьем!..

- Извини, кошечка. Ты сама по-эмбиэевски распределила обязанности и делегировала мне свободу принятия решений в моей зоне ответственности. Так что теперь терпи…

- Никогда больше мне этого не говори!..

Ая мило улыбнется:

- Да, давайте уже закругляться. А то пока мы здесь обсуждаем роман, Димка там пилит откаты!

Зато Сергей Никифоров, основатель бизнес-империи и собственник капитала, ехидно посмеиваясь и потягивая Jack Daniels, напишет из Лондона своим юристам:

- Эх, плакали мои деньги! Но… я устал от слишком правильных рыночных правил, хочется уже рискнуть… Да! Нужно дать ребятам шанс. Хоть узнаем, что это за роман…

п.с. И я себя почувствовала не от мира сего, пока проводила фотосессию своим книжкам)))))

Отже, ця публікація має бути інформаційно насиченішою за попередню. І веселішою, бо в ній будуть вибрані відеозаписи з музичними виступами і мінімумом коментарів до них, але в кінці.

Єдине, про що хотілось би сказати в рамках розповіді про Медвін, це про конкурс малюнків «Світлий образ майбутнього планети» (до речі, не літературний), який проводив молодіжний журнал «Стіна». Бо це справді вагомий захід на Медвіні – на відміну від літературних кухонь (найпопулярніше!), де глядачі нападали на пластикові тарілки зі стравами, приготовленими літераторами, численних автограф-сесій маловідомих авторів, більшість яких просто губились на стендах, та іншого...

На відміну від тих, хто насолоджується сьогоденням, журнал «Стіна» дивиться у майбутнє – і ідеєю конкурсу («Світлий образ майбутнього планети»), і залученням до нього молодого покоління (конкурс проводився серед школярів). Учасникам пропонувалось уявити собі світле майбутнє планети і намалювати його. І це правильно, адже думка – матеріальна! (тут, може, не всі зрозуміють). А втілення ідеї (в реальному житті, а не в малюнку) починається з її задуму. Робіт надійшло дуже багато, ярмарковий стенд журналу виявився для них замалим. Однак, враження у мене неоднозначні.

Я роздивлялась ці роботи – на них багато зелені, тварин, водоймищ, малюнки зроблені в яскравих фарбах. Але все це – наше сьогодення, хоч і вибіркове. Тобто діти малювали те, що бачать і знають, не докладаючи фантазії... Нещодавно, незалежно від конкурсу я публікувала свій вірш «Малювала художниця море», де власне й показана була ця вибірковість – оцей шматок реальності бачу, бо він красивий, а цей – не бачу, хай він буде за рамками... Щось подібне сталося з конкурсними роботами. Хоча багато і таких малюнків, де єдиною новацією стають химерні міські ландшафти, як то багатоярусні траси чи незвичні споруди. Але це теж уже було у різних фантастичних малюнках чи фільмах. Криза ідей! Я поділилась своїми враженнями з Наталією Костилєвою, координатором проектів журналу «Стіна», вона сказала те, що одразу поставило усе на свої місця: «Це вплив учителів. Коли діти малюють самі, вони малюють інакше».

Ви спитаєте: а що, по-вашому, діти повинні були намалювати, якщо не це? Я скажу, що теж не знаю. Але знаю, що в малюнку майбутнього повинна бути свіжа ідея...

У нас, дорослих, свідомість заштампована – телебаченням і одноманітними потоками інформації. Нам важко фантазувати... Треба дати можливість робити це нашим дітям... і не заважати їм самостійно мислити...

Одночасно з конкурсом малюнків на форумі журналу «Стіна» проводився і поетичний конкурс на цю ж тему. Зауважу, що форумчани вже переважно вийшли зі шкільного віку. Я перечитала усі конкурсні роботи і була впевнена, що цей конкурс просто відмінять. Не було там світлого образу планети! Переважно апокаліптичні думки про страшну екологію і «прогресивну» діяльність людини. Чим не штампи? Я пробувала публікувати свої «старі» вірші, де змальовувалась краса природи, але сама чудово розуміла, що з ними та ж історія, що і з малюнками школярів – вибірковість дійсності. До речі, один з цих моїх віршів і став переможцем даного конкурсу – «Любовь природы», напевно, організатори знайшли ідею у заключних рядках «Любви не страшен тяжелейший гнет, она умрет от пытки нелюбовью».

Я, звичайно, рада такому відзначенню моєї творчості. Можливо, я недооцінювала цей вірш через простоту його ідеї. Втім, в пошуках ідей я усвідомила заштампованість думок, коли для власної фантазії немає простору... Так народились думки про те, що в свідомості потрібна революція, свідомість пора би провітрити...

Валентина Захабура із власною піснею (вірші та музика) у власному виконанні на стенді журналу «Стіна». Мені дуже подобається :-).

Наступне відео із заходу ТО «First Step» на Медвіні, де представили себе поети і музиканти. Я назвала це відео «Ми же книги глотали, пьянея от строк». Зазвичай там звучать лише авторські роботи, але часом буває і актуальне із «класиків». Денис Ісаєв «Книжные дети». Варто нагадати!

Книжковий Медвін – велике не лише літературне, а до певної міри мистецьке свято, насичене автограф-сесіями, поетичними читаннями, музичними і театральними виступами, виставленими світлинами, малюнками, вишивками. Насичене настільки, що навіть забуваєш, що це книжковий ярмарок, тобто торгівля книжковою (і суміжною) продукцією. На всі заходи не встигнеш і про все не розкажеш. Та й чи треба? Краще поцікавитись мистецькою програмою ярмарку і побачити усе на власні очі. Саме на власні очі!

Якщо ви помітили, я все рідше і рідше висвітлюю літературні події, на яких буваю. Банальна заклопотаність іншими справами, а ще – не хочеться говорити про те, що не сподобалось, але іншими тиражується виключно в позитивному руслі (неодмінно ж звинуватять у заздрості :-)) ). Або ж спростовувати чиїсь побрехеньки, скажімо, про «презентацію» проекту, на якому чомусь не було глядачів, а просто «презентанти» втрьох постояли з відеокамерою, самі себе познімали і на сайтах самопублікації написали, що це була дуже вдала презентація. Будьте певні, ці відео ще повилазять десь по ертекорах (чи вже повилазили – не слідкую)... А ще вам покажуть фотографії зі скупченням випадкових людей, які одразу ж після початку того чи іншого заходу розійшлись у своїх справах, залишивши захід без глядачів, але цього ви вже не дізнаєтесь – і спробуй поборотись із такими «доказами» масовки...

Зараз – ера самопіару і послужливої журналістики... Цим хворіють не лише «молоді» автори, що вийшли з інтернету на світ божий, але й «професіонали», які постворювали друковані та інтернетвидання для нібито об’єктивного висвітлення літературного процесу, але для тих, хто вже розібрався у цьому «літпроцесі», зрозуміло, що пишуть вони так чи інакше один про одного... І в цьому потоці «інформацій» губляться справді цінні речі і справді талановиті люди.

У літсередовищі вже не прийнято писати об’єктивно і чесно, це стосується як рецензій на книжки, так і висвітлення подій, бо в цьому середовищі (за відсутності журналістів, які б ним цікавились – нерейтингово!) творять «журналістику» самі «літератори». Хто голосніше кричить, того і чують. І нікому спростувати їх піар-побрехеньки, бо ті, хто міг би спростувати – самі займаються тим же, а інші – не хочуть лізти у скандали.

Доходить до смішного: люди створили собі окремий світ і самі в нього повірили. Наприклад, сайт Буквоїд напочатку року давав коментарі відомих авторів і серйозних видавців про підсумки літературного 2010 року. Один серйозний поет і видавець зазначив, що йому дуже прикро, що у 2010-му році видано дуже мало книжок із поезією, маючи на увазі не лише своє видавництво і не лише великі, орієнтовані на книжковий ринок. Коли я це прочитала, я подумала, що дядько живе десь на Марсі, настільки його твердження відірване від реальності. Але це зрозуміло: бо ж звідки йому, затусованому у коло видавців, для яких поетична продукція є «поганопродавабельною» (незалежно від якості текстів!), а тому й малодрукованою, знати, що більшість поетичних збірок виходить за кошт їх авторів і розповсюджується у поетичних тусівках і різного маштабу літературних заходах?

Тож ще раз повторюся: краще бачити все на власні очі, ніж читати викривлені статті в інтернеті, де ніхто не несе відповідальності за подачу інформації, а читач попросту втрачає орієнтацію.

Іноді я думаю, чи не впливає отаке «висвітлення» літпроцесу на те, що люди все менше купують книжки і читають? Адже прочитав в інтернеті, що гарна річ – пішов, купив, відкрив – знов надурили...

п.с. Я нічого не маю проти піару. Проти справжнього піару, коли суспільство інформується про те, що дійсно було, і про ті якості продукту, які дійсно йому належать. Я тільки «за» справжній піар. Але, на жаль, у нас в країні перейняли західну моду на PR, але спотворили суть, перетворивши його часто-густо на побрехеньки.

Отак, хотіла написати про книжкове свято, а вийшло щось сумне...

Та й для вступу до статті – завелике, але цього разу я не стала займатись самоцензурою. Значить, інформаційна складова про Медвін буде в наступній публікації. :-)

Більше відео з поетичних читань (у т.ч. інших учасників) - у моєму відеопотоці на You Tube

10 квітня у літературній кав’ярні книжкового ярмарку Медвін відбулись поетичні читання від літстудії "Перехрестя".

Зараз викладаю фото учасників - зі свого фотоапарату (крім фото №2)
Як завжди, більше фото в моєму альбомі Picasa та альбомі світлин на сайті літстудії.
Пізніше додам відео.





Я вже підглянула фотографії, що додав Володимир Осипенко на сайті студії "Перехрестя". Оця (зі мною) мені надзвичайно сподобалась!



Вікторія Осташ і Діма Княжич


Володимир Осипенко




Вікторія Осташ




Валя Захабура


Юлія Бережко-Камінська


Бажаючі могли придбати книжки учасників


Я, Антоніна Спірідончева

Любовь природы

И где ты видел водопад любви,

Который на пути сметает камни?

И где ты видел сумасшедший вихрь,

Который мчится вслед за облаками?

Ты видел где-нибудь влюбленные снега?

А слышал, чтобы дождь стучал о чувствах,

Чтоб о любви стонали холода

И песни пели отпечатки грусти?

Ты видел искры возбужденных вод

Или причуды обезумевшей погоды?

Боюсь, что … да. Хоть жизнь идет вперед,

Но неизменна к нам любовь природы.

Не вянет, но и не всегда цветет.

Любовь стихий не назовешь игрою,

Любви не страшен тяжелейший гнет.

Она умрет от пытки нелюбовью.

Галочка і Настя Правдивець


Я, Антоніна Спірідончева


На стенд завітала і Валя Захабура


:-)

Виступ відбувся в актовому залі Інституту фізкультури.




Денис Ісаєв


Ілона Пікульська


Анастасія Духлий


Я, Антоніна Спірідончева

Дух революції.
                       Сонце стріляє за комір,

В голову, в очі –
                         весною заскочений жовнір

Вкрай збожеволів.
                            У березневому просторі

Топче наш спокій,
                          пускаючи постріл за пострілом.

Ми відбиваємось,
                           ніби не стали дорослими,

Цілимо в натовп думками
                                      до відчаю гострими.

Хочеться враз наступати
                                      і буть милосердними.

Запал і спротив,
                         народжені в нас ізсередини,

Б’ються в легенях, у серці –
                                           в нетрях під ребрами.

Спрага страшна
                        за любов’ю, мистецтвом, шедеврами,

Так, ніби зараз чи завтра
                                       відчуємо, створимо,

По перемозі збудуємо
                                  триповерховими

Вулиці радості, щастя,
                                  і їх озеленимо,

Втопчемо в землю пасивність,
                                             засадимо кленами,

Вмиємо.
             Індустріальні міста будуть нашими,

Так, щоб ходити по них
                                    переможними маршами.

Досить терпіти цей світ
                                   догори перевернутим

І дожидати кінця
                           телерадіорекрутом.

Сонце пече по спині –
                                   не шкодує на витрати.

Нашу діряву свідомість
                                   пора би провітрити.

Вже близько місяця я насолоджуюсь відчуттям «усесказаності» і підведеною рискою. У середині лютого я закінчила писати збірку оповідань «Малолітка». Усі думки, що крутились у голові, лежали в пам’яті, були занотовані у щоденнику, усе те, що переминалось і бажало бути висловленим – висловилось у цій збірці! Усе було вписано в кілька заключних оповідань – сюжетами, діалогами, рефлексіями. А тепер залишилось надзвичайно легке і піднесене відчуття «я все сказала». Я відпустила тему «Малолітки», мені більше не хочеться її розробляти, вона більше не штурмує мої думки. «Малолітка» готова до вільного плавання.

А я... А я підвела риску. І сама вже почала дрейфувати в новій темі, яка зародилась ще минулоріч рядом віршів і яку мені захотілось продовжити, бо ідей ще багато. Поки що ці поетичні напрацювання я називаю «Картинами», бо це пейзажно-сюжетно-лірично-чуттєві замальовки, зібрані з елементів зовнішнього світу. Деякі з них вже опубліковані в інтернеті.