Така довгоочікувана і бажана для багатьох учасників Літклубу "Київ ПОЕТажний" збірка поезій "Пензлі різнобарв" нарешті побачила світ!

До неї увійшли твори київських авторів і гостей клубу:

1. Юрій Ходарченко 
2. Любов Козир
3. Антоніна Спірідончева
4. Віра Свистун
5. Михайло Хімченко
6. Надія Чорноморець
7. Анна Вязьмітінова
8. Богдан Головченко
9. Тетяна Левицька
10. Оксана Усова-Бойко
11. Ігор Сокіл
12. Інна Ковальчук
13. Вікторія Науменко
14. Світлана Мулюкова
15. Володимир Пономаренко
16. Лана Виноградова
17. Ольга Угнівенко
18. Валентина Чайковська
19. Віра Кухарчук
20. Олег Максименко
21. Олег Нікоф

Упорядники збірки: поетеси Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева.

Видавець: Олег Федоров

Передмову до збірки написала я, Антоніна Спірідончева, в якій виклала свою думку і про інтернет-поезію, і про клуб "Київ ПОЕТажний", що є по суті спільнотою інтернет-поетів, і дещо про саму книгу. Тож передмову до збірки поезій пропоную Вашій увазі.

Родом з інтернету

Накопичення створюваної сучасної художньої літератури нагадує айсберг: є видима частина – рекламована, розпіарена, обговорювана, представлена на полицях книжкових магазинів, і є значно більша невидима частина.  Це не означає, що «прихована», «непомітна» література погана, неякісна. Часом вона краща, ніж те, що можна знайти в крамницях. Причин же, чому далеко не всі цікаві і вартісні твори видаються і чому не всі, навіть видані, потрапляють в широке інформаційне середовище, багато:  починаючи від безамбітності авторів та занепаду об’єктивної літературної критики, і закінчуючи відносно закритими угрупуваннями літераторів з налагодженою системою зв’язків та орієнтацією видавництв на стандартизованого читача.

Впродовж останніх десяти років в Україні виник величезний пласт художньої літератури, не охоплений професійною літературною критикою і практично не представлений у книго-торгівельних мережах. Мова про аматорську літературу, широко розповсюджену в інтернеті і незаслужено відкинуту за рамки офіційного літпроцесу. Така доля спіткала аматорську літературу не через якість текстів, а тому, що простіше цей пласт взагалі відкинути, ніж у ньому розібратися.

Однак, літературний клуб «Київ ПОЕТажний» власним прикладом доводить, що поети-аматори також створюють цікаві і якісні тексти, а своїм поетичним світобаченням і майстерністю можуть позмагатись з професіоналами з поетичного мейнстріму.

Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виник у 2010-му році, об’єднавши київських інтернет-поетів для зустрічей в реалі. Кожні два тижні проходили зустрічі, на яких учасники обмінювались досвідом, інформацією, зачитували вірші, обговорювали їх, критикували. Шукали шляхи творчого росту, нові теми і художні втілення, радились із професіоналами, які час від часу зазирали на клубні зустрічі. За два роки клуб «Київ ПОЕТажний» видав дві поетичні збірки з творами членів клубу, провів ряд публічних поетичних акцій, успішно брав участь у поетичних фестивалях. Серед членів клубу – професійні літературознавці, переможці літературних конкурсів, учасники літературних студій, що діють при Спілці письменників України, а також інших відомих у літературному середовищі літоб’єднань, мають публікації в друкованих періодичних виданнях, літературних часописах та альманахах, деякі члени клубу вже мають видані книжки.

До книги «Пелюстки різнобарв» були відібрані найцікавіші твори членів клубу «Київ ПОЕТажний».

Попри те, що за літературним досвідом і підготовкою члени клубу часто не поступаються професійним літераторам, їх неналежність до когорти професійних письменників помітна у творах. На стороні аматорів – простота і зрозумілість віршів. Народні мотиви, житейські історії, краса природи їм ближчі, ніж пошук небаченої образності чи віртуозні закручування думки. Близькість багатьох авторів до народної традиції зробила поетичну збірку такою барвистою, душевною, позитивною, мелодійною.  Українська душа прагне співати – тож природньо, що в книгу увійшло кілька пісенних добірок. Однак, це не заважає книзі бути сучасною. Урбаністичність, інтелектуальність, широка географія погляду, молодіжні розваги – також характеризують поетичну збірку клубу «Київ ПОЕТажний».

Антоніна Спірідончева

-->

Чудова компанія із віршами, солодкими плітками і чаєм... — з Вікторія ОСТАШ, Тетяна Винник, Оксана Яблонська, Anna Bagriana, Lesya Mruchkivska, Valya Zakha-Bura та Antonina Spiridoncheva.  Дорослі в дитячій бібліотеці - Київ, Білоруська, 34, Дит. б-ка №9 Шевч. р-ну, 26.09.2012


(зліва направо: Тетяна Винник, Анна Багряна, Леся Мручківська, Вікторія Осташ, Валентина Захабура, Антоніна Спірідончева)

Про Медвін. Не знаю навіть, з якого боку почати. Чи то незручне розташування "КиївЕкспоПлази", чи то конкуренція за людей з Укр.Домом, Чернівцями та Львовом, де також проходять літературні ярмарки/фестивалі впритул один до одного, чи банальна втома від літературних заходів... Але в Літературній кав’ярні цього разу було, м’яко кажучи, "яблуку ніде впасти". Втім заплановані заходи відбулись.

Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» готувалась до виступу на книжковому ярмарку заздалегідь.  Анонсами на різних сайтах, дотичних до української сучасної літератури, було поінформовано літературну спільноту про майбутні поетичні читання. Однак виявилось, що в залі медвінівської Літературної кав’ярні опинились лише випадкові слухачі, які прийшли на ярмарок купити книжки.

Ситуація, яка склалась у літературній спільноті, коли літературні заходи влаштовуються літераторами для літераторів, які є і виступаючими, і глядацькою масовкою – відома і жодних оптимістичних думок не навіює. Проте цього разу навіть літератори не прийшли. Мова йде не лише про виступ студії «Перехрестя». Я була на виставці впродовж двох днів і мушу зазначити, що нікого з «дорослої» програми не побалувано великою кількістю глядачів (багатолюдними були лише заходи для дітей).

Розмірковуючи над цим, я дійшла висновку, що, зрештою – це добре. Усі звикли, змирились і пристосувались до того, що літератори підтримують один одного за принципом: я до тебе, ти до мене, і перестали звертати увагу, що, крім літераторів чи якимсь чином причетних до літератури людей, на літзаходах майже нікого немає. Тож потрібен ось такий стрес, щоб усвідомити: щось ми робимо не так, не до тих звертаємось, не на тих орієнтуємось, у чомусь не допрацьовуємо і т.д. і т.п. У літстудії «Перехрестя» є деякі ідеї та напрацювання стосовно того, як виходити з цього глухого кута, але вони потребують особистих зусиль кожного з учасників.

Але повернімось до поетичних читань на Медвіні. Літстудію "Перехрестя" представляли Вікторія Осташ, Марина Єщенко, Максим Меркулов та я, Антоніна Спірідончева. Також до нас доєдналась Лідія Стрельченко, дипломантка першого всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «УРБА-Перехрестя». Читання не обмежувались урбаністичною поезією, адже кожен з авторів працює у своєму напрямку.

Вікторія Осташ розповіла про нові умови конкурсу урбаністичної поезії «Урба-Перехрестя», що був ініційований літстудією та підтриманий Спілкою письменників. У травні цього року вперше відбулось нагородження переможців і дипломантів «Урба-Перехрестя-2012», а зараз почався новий прийом робіт.

Антоніна Спірідончева, крім віршів, зачитала кілька прозових уривків зі своєї нової книги «Малолітка», яка найближчим часом вийде друком. А Максим Меркулов похвалився щойно виданою у видавництві Сергія Пантюка дебютною книжкою "Крок у занеб’я", завершивши поетичний захід невеличкою автограф-сесією.

Вікторія Осташ, керівник літстудії "Перехрестя"

Антоніна Спірідончева

Марина Єщенко

Лідія Стрельченко

Максим Меркулов

Дебютна книжка Максима Меркулова "Крок у занеб’я".

7 вересня в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ - 2012» відбувся поетичний виступ Літературного клубу «Київ ПОЕТажний».

Клуб іще молодий, тому кожна спроба заявити про себе і представити творчість своїх учасників для нього є цінною. Втім, на книжковому ярмарку «Медвін» клуб виступає вже не вперше, були й публічні поетичні виступи на інших площадках, вельми успішна участь у літературних фестивалях.

Ще одним способом заявити про себе і своїх учасників є видання колективних поетичних збірок з творами членів клубу. Цього року виходить вже третя збірка – на цей раз усі твори українською мовою – «Пензлі різнобарв». Її редакторами-упорядниками стали я та поетеса Надія Чорноморець. Удвох ми відібрали до збірки найталановитіші та найцікавіші твори. Добірки вийшли яскравими і різноманітними, вони вирізняються сформованим авторським стилем, демонструють індивідуальність авторів, їх поетичне бачення навколишнього світу.

За задумом нова клубна збірка мала б бути презентованою на ярмарку «Медвін». Однак з цим не склалось, оскільки її не встигли віддрукувати. Що ж поробиш, якщо типографії першочергово друкують політичну рекламу, а книжки «не горять», тому можуть почекати. До речі написала це і помітила, як ця фраза набирає нового «пророчого» значення: книжки не горять, а політична реклама горить… :)))

Від "Київ ПОЕТажний" на «Медвіні» виступили Оксана Усова-Бойко, Надія Чорноморець, Віра Свистун, Тетяна Яровіцина, Володимир Пономаренко, Олег Максименко і, звісно ж, я, Антоніна Спірідончева. Твори майже всіх виступаючих увійшли до клубної поетичної збірки "Пензлі різнобарв".

З того приводу, що не вдалося презентувати збірку під час клубного виступу на «Медвіні», ми не сильно переймаємось, адже планується розширена презентація в одній з київських бібліотек, де зможуть почитати свої вірші усі автори збірки «Пензлі різнобарв».

Надія Чорноморець

Тетяна Яровіцина

Володимир Пономаренко

Віра Свистун

Олег Максименко

Антоніна Спірідончева

Віра Свистун, Оксана Усова-Бойко, Володимир Пономаренко, Надія Чорноморець.

7 вересня о 12.00

в Літературній кав’ярні

в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ - 2012»

що відбудеться у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза»

за адресою: вул. Салютна, 2б, метро Нивки

письменники Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій проведуть музично-поетичний діалог на тему «Чи можлива молодіжна література без бунту?»

Обидва письменники у своїх творах торкаються проблем соціальної несправедливості, обмежених можливостей, пошуку інтимного досвіду, здоров’я і шкідливих звичок, дозвілля, самореалізації, кожна з яких провокує бунтарські настрої. Проте у чуттєвій прозі і по-жіночому запальній бунтарській поезії Антоніни Спірідончевої і вуличній люмпенській прозі та гостросоціальній музифікованій поезії Дениса Кожухова-Суховія погляди на молодіжні проблеми різняться і шляхи їх розв’язання автори бачать по-різному.

Антоніна Спірідончева – поетеса, прозаїк, громадянський журналіст.

Перша книжка "Весна-поетеса" (2009) була відмічена дипломом "Дебют молодого автора" книжкового ярмарку "Медвін-2009". У збірку ввійшли переважно ранні поезії.
"Бізнес-провокація" (2011) - друга книжка автора. Роман написано російською мовою. Це стьоб над командами директорів, піаром та журналістикою.

Готується до друку збірка оповідань «Малолітка».
Антоніна Спірідончева публікується на літературних сайтах, блог-сервісах, сайті громадянської журналістики. Має публікації віршів та прози в «паперовій» періодиці, літературних журналах, часописах, колективних збірках. Є учасником Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя» та Літературного клубу «Київ ПОЕТажний», бере участь у багатьох музично-літературних акціях, поетичних читаннях.

Денис Кожухов-Суховій – поет, прозаїк, автор і виконавець пісень на власні вірші. Свій стиль визначає як «люмпенський, вуличний», а пісні – «автентичний депрес і руйнація мозку))».

Перша книжка «Гумовий Київ рожевих мрій» (2008) – оповідь про неординарного музиканта, який потрапляє у Київ, аби стати відомим і успішним.

Готується до друку нова книга «Українська історія ікс».

Денис Кожухов-Суховій публікується в інтернеті, бере участь в численних музично-літературних заходах. Має грамоту «За єдність форми і змісту» фестивалю «УРОК», переможець фестивалю «Під бій гітари».

8 вересня з 15.30 до 16.30
в рамках ярмарку "Медвін: Книжковий світ - 2012"
у виставковому центрі "КиївЕкспоПлаза"
за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-б, метро Нивки
відбудеться виступ Київської молодіжної літературної студії "Перехрестя".

8 вересня о 15:30 в рамках Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ – 2012» Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» покаже мікс із поетичних читань та бардівської пісні. Значний досвід проведення публічних поетичних акцій дозволить зробити дійство на Медвіні цікавим, насиченим та динамічним. Захід відбудеться в літературній кав’ярні виставки.

Також буде представлено новий формат Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ», який проводить літстудія.

Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» була заснована в 2003 році при Спілці письменників України. Її незмінний керівник – поетеса Вікторія Осташ.

Літстудія неодноразово проводила музично-поетичні заходи на книжкових ярмарках Медвін. Також в її активі участь у літературних фестивалях, організація заходів у Будинку письменників, зустрічі з читачами і чисельні літературні читання, зокрема в навчальних закладах та бібліотеках. Студійці активно беруть участь у різноманітних літературних проектах, конкурсах, мають публікації, більшість з них має видані книжки.

Серед учасників літстудії Вікторія Осташ, Валентина Захабура, Антоніна Спірідончева, Оксана Шафаревич, Марина Єщенко, Леся Мручківська, Алла Миколаєнко, Володимир Осипенко, Максим Меркулов та інші.

7 вересня о 17.00
в рамках ярмарку "Медвін: Книжковий світ - 2012"
у виставковому центрі "КиївЕкспоПлаза"
за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-б, метро Нивки.

На Київській міжнародній книжковій виставці «Медвін: Книжковий світ – 2012» Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» представить поетичну та пісенну творчість своїх учасників, а також поезії з нової клубної збірки «Пензлі різнобарв». Захід відбудеться в Літературній кав’ярні виставки.

Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виник у 2010-му році, об’єднавши київських інтернет-поетів для зустрічей в реалі. Зараз у ньому налічується понад 70 учасників. Засідання Клубу проводяться щомісяця в бібліотеці № 138, що на Оболоні. За два роки існування клуб «Київ ПОЕТажний» видав три поетичні збірки з творами членів клубу, провів ряд публічних поетичних акцій, зокрема й на Медвіні, успішно брав участь у поетичних фестивалях. Серед членів клубу – переможці літературних конкурсів, учасники літературних студій та відомих у літературному середовищі літоб’єднань, мають публікації в друкованих періодичних виданнях, літературних часописах та альманахах, а також чималу практику публічних виступів, участі у фестивалях, у деяких вже видані книжки.

Це той випадок, коли поети-аматори починають конкурувати з «професіоналами», проте не лише активністю, але й якістю творів. Підтвердженням тому має стати збірка «Пензлі різнобарв», до якої упорядниками Надією Чорноморець та Антоніною Спірідончевою було відібрано найцікавіші та найталановитіші твори учасників клубу.

На Медвіні для вас виступатимуть Оксана Усова-Бойко, Антоніна Спірідончева, Надія Чорноморець, Алла Мигай, Віра Свистун, Тетяна Яровіцина, Володимир Пономаренко.

Зараз буде трошки самопіару. :))) Проте я назву це "Підсумки літа".

1. На сайті "Друг читача" з’явилась нова рецензія на мою книжку "Бізнес-провокація". Називається "Чоловік в дорогому костюмі із соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?" Я вибирала-вибирала, який би фрагмент процитувати для наглядності (бо мені там всі подобаються) і взяла оцей:

"Роман «Бізнес-провокація» допомагає остаточно зневіритись в телебаченні. А якщо серйозно, то, розкриваючи підводні течії, змушує скептично та критично дивитись на екрани та шпальти. Зрештою виявляється, що самі топ-менеджери телеканалу телевізор теж не дивляться. Чого тільки вартий епізод, в якому гендиректорка, переглядаючи вечірній ефір, зауважує, що всі політики суттєво погладшали на пиках за той час, поки вона не вмикала телевізор. І тільки потім виявляє, що в неї формат екрану виставлений кіношний, а не телевізійний.

Особисте життя топ-менеджерів теж вирує, проте виступає додатком до їх роботи, цілком від неї залежним. Тут сексуальні пригоди, переплутане по дружбі батьківство, антиконкурентні дії колишнього подружжя. Все це змальовано яскраво, з тонким гумором, та після прочитання і охолодження від сміху замислюєшся: що духовного залишається в людини після бізнесу. І тут спадає на думку, що побіжна зацікавленість героїв «Бізнес-провокації» в творчості, культурі, подорожах є не забаганкою авторської фантазії, а реальною потребою цих людей."

Повний текст можна прочитати на сайті "Друг читача" за посиланням: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/20650/

2. Цілісіньке літо я займалась організаційними і редагувально-вичитувальними :)) роботами стосовно моєї наступної (вже третьої) книжки "Малолітка". Усе це вже на найнайзавершальнішій стадії. Є фінальний варіант верстки, щоправда обкладинку ще домальовують, тому показати її зараз не можу.

«Малолітка» – книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть молода людина з її внутрішнім світом, прагненням, переживаннями. Людина, яка шукає свій шлях у житті і часто впирається у закриті двері, яка залишається сам на сам зі своїми проблемами і якій доводиться бути сильною. Проблеми соціальні, зіпсовані стосунки з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривлене бачення благополуччя. Теми здоров’я, кохання, майбутньої професії, творчості.

В книжку увійшло 11 оповідань. Нижче – ілюстрація до одного з них :)

3. Робота клубу "Київ ПОЕТажний" влітку теж була напрочуд плідною. Зібрали, відредагували, підготували до друку і вже відправили у типографію клубну поетичну збірку "Пензлі різнобарв". Я та поетка Надія Чорноморець виступили редакторами-упорядниками. Видавець – Олег Федоров. Це вже третя клубна поетична збірка, але перша українською мовою. Про дві попередні збірки "Київ ПОЕТажний" можна почитати в моїх попередніх записах.

Як виглядає сама книжка, поки що показати не можу: обкладинку ще не світили в інтернеті, тож покажу пізніше. А поки що просто фотка з літньої зустрічі клубу в бібліотеці. На цьому фото Тоня Спірідончева читає свої вірші. :)))

4. Про акцію на сходах Українського дому я писала у своїх попередніх постах. Атмосфера там була дуже позитивна, в такій атмосфері вселяється віра, що гуртом можна щось змінити. Крім того, там я познайомилась з багатьма цікавими людьми, яких навряд чи б зустріла десь ще.

Нагадаю, що під час акцїї була розроблена широка культурна програма: лекції, музичні та поетичні виступи. Якщо говорити особисто про мене, то я тричі побувала біля мікрофону зі своїми віршами.

5. Я подалась на конкурс "Фото+Цитата", яке проводить Львівський форум видавців на своїй сторінці в Фейсбук. Суть в тому, щоб до фото зі своєї подорожі дати цитату зі свого літературного твору. Я обрала свою подорож на Кіпр і фото того місця де богиня Афродита вийшла з моря на берег. А вірш-цитата – звісно ж, моя перша "Афродита". Переможець обирається за кількістю лайків.

Думаю, всі хто цікавиться моєю поетичною писаниною, "Афродиту" вже читали. Та якщо не читали, то вона разом з фото розміщена на конкурсній сторінці.

Коли мій чоловік глянув на це фото, то сказав, що пасувало б лінію горизонту підрівняти, бо все море переллється на берег. :))) Але ж тут справа не в морі, а у вірші "Афродита"! Конкурс-то літературний! Тож читайте вірш і, якщо подобається – лайкайте! :)))

Один з найбільших київських книжкових ярмарків – «МЕДВІН: Книжковий світ» – відбудеться вже зовсім скоро, – 6-8 вересня.
Час роботи ярмарку: з 10:00 до 19:00.
Локація: КиївЕкспоПлаза, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки)

Зокрема в програмі:

П’ЯТНИЦЯ, 7 ВЕРЕСНЯ В літературній кав`ярні
17.00-18.00 Музично-поетичний виступ Клубу «Київ ПОЕТажний» і презентація клубного проекту «Пензлі різнобарв»

СУБОТА, 8 ВЕРЕСНЯ У літературній кав`ярні
15.30-16.30 Музично-поетичне дійство і презентація нового формату поетичного конкурсу «УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ» від Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя»

Запрошуємо усіх бажаючих!!!

Якщо не складно і якщо сподобалась моя конкурсна робота - будь ласка, зайдіть на Фейсбук за посиланням (конкурс проводиться на Фейсбуці) і натисність "Мені подобається" під фото. Тоді Ваш голос буде зараховано.

Ось моя конкурсна робота:

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Нова рецензія на сайті "Друг читача"

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.

«Бізнес-провокація» – книжка нестандартна, незвична, несподівана для потоку літературних творів, що створюються українськими авторами і потрапляють на книжковий ринок. Вона цікава, дуже смішна, епатажна і напрочуд читабельна, незважаючи на те, що це роман про бізнес. Хвала видавництву, яке наважилось випустити у світ цей ризикований проект, який навряд чи впишеться в якісь стандартні серії видань, обкатані вітчизняними видавцями.

На книжковій розкладці ця книжка моментально привабила мій погляд. Яскраво-синя обкладинка з мінімумом художньо-віртуозного оздоблення, лише дядько з головою, вставленою в телевізор, і всміхненими порожніми очима та ще кілька дивакуватих людських фігурок, вдягнутих у діловому стилі. Подумалось, що книжка про зомбування людини телевізором. Факт загальновідомий. Та до чого тут бізнес-провокація? Я почитав тексти на зворотному боці обкладинки. Про авторку сказано, що вона є юристом та фінансистом за професією. В таких випадках чекаєш, що всередині буде конспект лекції чи бізнес-тренінг. Але в інформаційному блоці також розповідалось про небідне літературне минуле авторки. Я перепитав у продавчині, чи книжка художня. Вона відповіла, що так, художня, іронічний роман. Я запитав, чи сюжетна. Так, сюжетна, – каже, – події відбуваються на телебаченні, яке ще не має виходу в ефір. А таке взагалі буває? – подумав я, – телебачення без ефіру. Мене це заінтригувало. Я прочитав анотацію: роман про піар, журналістику, бізнес-процеси, топ-менеджерів та засновників, а також їх манери управління та прийняття рішень, які нібито «не від світу цього», але щодня відбуваються у вашому офісі. Поєднання «не від світу цього» та «щоденності», що одночасно характеризує якесь явище, теж мене заінтригувало. А остаточно переконав придбати книгу дядько в діловому костюмі із соняхом замість голови та безпорадно розкинутими в сторони руками, розміщений на звороті обкладинки.

Книжку я придбав і прочитав за добу, усі 230 сторінок некрупного шрифту з економними полями (якби це був роман уже добре відомого автора, «серійні» видавці розтягнули б його на 400 сторінок і не пошкодували б твердої палітурки, бо роман того вартий). По прочитанню в мене виникло одне питання: чому я досі не бачив рецензій на цей твір. Перше, що спало на думку – літераторський туснячок. Нахвалювати твори друг друга, тобто один одного по дружбі – це норма, а сказати щось добре про когось, хто не з цього кола – подвиг, на який мало хто здатен. Антоніна Спірідончева ж попри своє тривале захоплення літературною творчістю, про що сказано на обкладинці книжки, швидше належить до бізнес-середовища, ніж до середовища професійних літераторів. До книжки немає передмов знаних літераторів, натомість авторка сама ж кепкує у власноруч написаній передмові над рецензіями по знайомству та висловлює до них недовіру вустами героїв роману, які нібито вирішили сісти і обговорити роман перед читачем до того, як останній почне читати першу главу. Несподіваний авторський хід, розмова героїв про роман теж інтригуюча і захоплива. Це також підтверджує думку, що автор не є укоріненим літератором. Та виникла ще одна думка: творів, подібних до «Бізнес-провокації», мені ще ніколи не траплялось. Цілком імовірно, що критик і хотів би щось написати, але не знає, як підійти до цього тексту, про що говорити в рецензії, якщо не розумієшся на бізнес-процесах, адже літературознавчий підхід в цьому випадку не підходить, він тут просто недоречний, а самих підсумків «дуже ржачно» і «дуже правдиво» для рецензії замало.

Попри те, що «Бізнес-провокація» – твір художній, його герої переживають сімейні драми, кар’єрні злети і падіння, телеканал, яким вони керують, зазнає суттєвих перетворень, поглинань, скандалів – роман слід розглядати як роман про бізнес. Саме якість управління комерційною структурою, професійні характеристики героїв є стрижневими у творі. Саме вони стають об’єктом безжального стьобу. Гранично-безбашенні вчинки, нашарування хитромудрих інтриг, схем, професійної психології є не лише дуже кумедними, але й дуже реалістичними. В романі вони успішно розкриваються на тлі конфлікту прогресивних і модних нині бізнес-технологій, впроваджуваних бізнес-школами, та звичного пострадянського способу ведення бізнесу. Генеральний директор – жінка, єдина з топ-менеджерів, хто має ступінь МВА і працює на благо компанії. Комерційний директор працює за відкати. Для піарщиці виконання трудових обов’язків чудово збігається з її тусовочним стилем життя і безмежною потребою в спілкуванні та яскравості, тому нікому не зрозуміло, до якої міри вона працює, а до якої займається незрозуміло чим для власного задоволення. Усі вони мислять ринково. Лише генпродюсер, чоловік творчий, крім прямих обов’язків, обтяжений поетичним даром і вкрай неорганізований, виношує ідеальні плани по перетворенню телеканалу «Імперія» у промінець світла серед телевізійного сміття. Усе це стає можливим завдяки надмірній ризиковості засновника компанії, який вже награвся у «бізнес заради грошей» і грає у «бізнес як азартну гру». В романі є ще один тип гравця – пасивний міноритарний власник, який шукає особистих вигод за рахунок компанії (не лише дивідендних), але нічого не робить на користь бізнесу.

Читати далі>>>

Я в Клубі «Київ ПОЕТажний» з першої зустрічі. З тих пір в житті клубу багато що змінилось.

Спочатку він називався Клуб київських поетів, а потім, з виданням першої спільної поетичної збірки «Эсперанто многоточий» назву клубу вирішили змінити на більш ексклюзивну – «Київ ПОЕТажний». Зараз я спеціально знайшла архіви. Отже, на першій зустрічі Клубу були присутні: Марина Киевская, Антоніна Спірідончева (я), Оксана Усова-Бойко, Ирина Грейс, Ира Арт, Зеленоглазая Натали, Тщеслав Поверхаев, Василий Ростовский. З цієї першої компанії на святкуванні дворіччя була лише я. Хоча всі ці люди залишаються членами клубу, просто рідко його відвідують. Скажу чесно: я і сама в цьому році потрапила на зустріч вперше. Для деяких проектів достатньо контактувати з одноклубниками в інтернеті, а для походу на зустріч треба мати час. Плюс атмосфера бару і бібліотеки – речі неспівставні. Гадаю, ці ж причини і в інших старожилів Клубу.

Цього року святкування дня народження Клубу було не таким помпезним, як минулоріч. Причина в тому, що ось уже півроку зустрічі відбуваються не у кафе, а в бібліотеці. Правда, наскільки я зрозуміла, закінчуються вони все одно в кафе, тільки вже в іншому, поблизу бібліотеки.

В бібліотеці відбулись короткі читання написаного учасниками зустрічі за останній час. Зізнаюсь, кількох людей я бачила вперше… Обговорили деталі україномовної поетичної збірки Клубу, яку упорядковували я та Надія Чорноморець, ще раз передивились тексти, розмірковували про обкладинку. Радію, що зі збіркою нарешті все більш-менш устаканилось (складно організувати багатьох людей-учасників) – попереду тільки верстка і типографія.

З бібліотеки ми рушили в кафе-бар, де і продовжили святкування. Було нас чоловік з десять, з яких я не всіх знаю, бо побачила їх вперше. Проте були і старожили, які туснячили ще в старому місці дислокації кафе-бар «Кубок»: Аня Вязьмітінова, Надія Чорноморець, Олег Нікоф, Олена Кочергіна, Віра Свистун, Ігор Сокіл.

Приємно, коли поети з’являються на культурних заходах, таких як приміром святкування Дня Києва, не лише як глядачі, але й як творці цих заходів, виконавці власних творів на публіку. А ще приємніше, що на цих заходах є люди - не спеціально запрошені, а ті, які гуляли містом, парком, підійшли до сцени і залишились до кінця поетичних виступів. В наш час занепаду поезії це обнадіює.

27 травня в Маріїнському парку на парковій сцені, що в народі відома як Ракушка, проходили поетичні читання в рамках фестивалю "Київська поетична весна" та приурочені до Дня Києва.  

На майданчику зустрілись одразу кілька поколінь. Причому це стосувалось не лише виступаючих. На лавах довкола сцени сиділи і молоді люди шкільного та студентського віку, і старші, і літні.  Можливо, кожен знайшов для себе САМЕ ТЕ, те що близьке саме йому. Та чимало глядачів, гадаю, приєднались до заходу не тому, що почули класний текст, а для того, щоб подивитись на таку диковинку, як публічні поетичні читання зі сцени.

Старше покоління письменників представляли члени НСПУ, які досягли певних висот і статусів - Віктор Женченко (він же був ведучим), Василь Фольварочний та Станіслав Бондаренко.

Покоління, що умовно можна назвати середнім, представляли очільниця гутірки поетів "Севама" Оксана Яблонська, Людмила Скакун та очільниця молодіжної літстудії "Перехрестя" Вікторія Осташ.

Молоді та гарячі: Алла Миколаєнко, Леся Мручківська, Антоніна Спірідончева, Валя Захабура та В’ячеслав Левицький.

Не обійшлося і без конфлікту поколінь: старші несподівано вирішили урізати молодим час для виступу - замість 10-ти відведених на кожного хвилин по 2-3 вірші. Причому це з’ясувалося прямо на сцені. В таких випадках прагнення молоді проводити свої власні заходи окремо цілком зрозуміле. :)


Віктор Женченко та Василь Фольварочний


Станіслав Бондаренко


Вікторія Осташ


Оксана Яблонська


Людмила Скакун


Алла Миколаєнко


Антоніна Спірідончева


Леся Мручківська


Валя Захабура


В’ячеслав Левицький


Глядачі

Це 18-те травня було для мене насиченим. Воно почалось з смс-ки із запрошенням взяти участь у поетичних читаннях в Шевченківському дворику неподалік Майдану Незалежності. Я швидко погодилась і вже близько 12-ї дня ми зустрілись біля входу у Шевченківський дворик з усіма учасниками читань: Вікторією Осташ, Сергієм Пантюком, Аллою Миколаєнко та Анною Малігон. Читання вийшли дуже... як би то сказати... чогось їм не вистачало. Можливо, уваги. У майже інтимній атмосфері читали вірші Поета з книжечки маленького формату, яку принесла із собою Вікторія Осташ. Тільки я наважилась читати свої вірші з власної збірки. У дворику найбільші враження принесла не поезія, а те, наскільки потворним виглядає все, що цей дворик оточує: будівельні крани, будматеріали, частково зруйновані споруди, і лише в самому дворику, відгородженому від київського безладу - чистота і затишок. Символічно. Коли цих читань виявилось замало, ми рушили, за висловом Сергія Пантюка, "від молодшого Шевченка до Шевченка старшого" - до пам’ятника навпроти університету. В цьому теж є певний символізм, але повною мірою не реалізований.


З парку Шевченка ми попрямували в Український дім, де проходила VIІІ Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Тут в учасників вранішніх читань було заплановано ряд презентацій в "Літературному салоні" (презентаційному майданчику) починаючи з 15-ї години.
Відкривати цей блок презентацій повинна була Вікторія Осташ, однак зміни в програму вносились по ходу. Свій виступ розпочала поетка Анна Багряна.



Анна Багряна раніше жила в Києві і працювала в Спілці письменників України. Та зараз разом з чоловіком, болгарським поетом, живе в Болгарії. У своїй розповіді вона порівнювала український книжковий ринок з болгарським та македонським, підкреслила, що українцям не варто чекати підтримки держави, а треба самим діяти. Розповідала про збірку перекладів поезій українських авторів болгарською мовою "Нова украинска поезия", оскільки була її співорганізатором та ініціатором. До речі, в збірку увійшли твори кількох "перехрестян". Анна також розповідала про свої нові книжки, творчі успіхи та творчі плани.



Вікторія Осташ, поетка і очільниці літстудії "Перехрестя", представила несподіваний свій проект - рукописну поетичну збірку "Три ем". Оформлена дуже стильно, з усіма видавничими "реквізитами", навіть тими, про які видавці з настанням комп’ютерної ери вже забули - книжка є свого роду протестом проти вітчизняної видавничої політики стосовно поезії - вона існує лише в одному екземплярі. Природньо, що Вікторії довелось відповідати на запитання стосовно "електронізації" цієї збірки, а відтак - про електронне життя поетичних текстів загалом, їх успіхи та перспективи. Зайшла мова і про шляхи, які поезія промацує до читача - від інтернетності до відеореалізації та перформенсності. Розповідала Вікторія і про життя очолюваної неї літстудії, поетичні проекти, що втілюються силами літстудійців, та нещодавно заснований конкурс урбаністичної поезії "УРБА-Перехрестя". Затим передала естафету презентації "Перехрестя" мені.



Антоніна Спірідончева, тобто я, трохи розповіла про свої книжки - поетичну збірку "Весна-поетеса" та прозовий іронічний роман "Бізнес-провокація". Спеціального інформаційного приводу і спеціальної теми розмови у мене не було, оскільки мого виступу не було в програмі і ні я, ні модератор до нього не готувались. Загалом моя присутність на цьому заході була несподіванкою навіть для мене самої: я щойно повернулась в Україну після тривалої подорожі, тому на квітневі та травневі літературні заходи заявок не подавала. Після такої от імпровізованої презентації своїх книжок я просто читала свої вірші як учасник літстудії: трохи ліричних і трохи бунтарських.



Сергій Пантюк цього разу презентував свою прозову книжку - роман "Війна і ми". Роман серйозний: головний герой - український найманець-доброволець (колишній боксер, а тепер журналіст і письменник), який бере участь у збройному конфлікті в Придністров’ї в складі загону українських націоналістів. Сам Пантюк зізнався, що твір до певної міри автобіографічний, але не зізнався, до якої міри. Роман містить в собі як брутальні сцени з відповідною лексикою (мова все-таки про війну), так і душевні, навіть весело-розбишацькі моменти. Один з таких розбишацьких фрагментів, а саме дитячі спогади героя, Сергій Пантюк зачитав на презентації. У залі одразу пожвавішало. Твір "Війна і ми" був відзначений премією "Коронація слова".



Анна Малігон презентувала свою поетичну збірку "Переливання крові". Одразу почала з читання віршів і прочитала їх чимало. Модератор презентаційного блоку Юлія Джугастрянська, яка задавала дуже влучні, тонкі і цікаві питання співрозмовникам, вирішила у Ані нічого не запитувати, щоб не розвіяти створену нею атмосферу її віршів.

Ось такий був день.

От і завершився Віршень великими поетичними читаннями на Медвіні. 5 квітня на Книжковій виставці-ярмарку Медвін: Книжковий світ - 2012 зібрались більшість найактивніших активістів Віршня. Це люди, які представляли свою творчість і Віршень загалом в навчальних закладах студентам і школярам, в районних бібліотеках, у Спілці письменників, на інших площадках і навіть просто в місті.

Показово те, що сталося напочатку заходу. Медвін, сам того не розуміючи, продемонстрував загально-суспільне ставлення до поезії - в залі вимкнули світло. Просто вимкнули, бо покупці між рядами не ходили, а продавці книжок заклеїли скотчем свої ятки і залишили ярмарок. Загалом відзначу, що цього разу книжковий ярмарок мене більше розчарував - незручним розташуванням і майже порожніми залами (треба думати, що через незручне розташування). Але повернемось до Віршня. Попри те, що нам вимкнули світло і літкав’ярня освітлювалась сонячним світлом, що проникало у виставкове приміщення через отвори на стелі, треба подякувати організаторам, що нам не вимкнули мікрофон. :))) Втім, читання ніяким чином не були зіпсован (хіба що фото вийшли темнуваті), адже в кав’ярні були глядачі (!), а темнота створила атмосферу поетичної інтимності. :))

Отже. Модерував захід один з ідейників і засновників марафону - Максим Розумний. Поети, що не дивно, здебільшого організовані у поетичні спільноти (саме така належність до спільнот зробила можливою їх мобілізацію для участі у віршневих заходах). Від Київської молодіжної літературної студії "Перехрестя" представляли свою поезію Вікторія Осташ (керівник літстудії), Максим Меркулов, Анна Малігон, Антоніна Спірідончева, Алла Миколаєнко та Валентина Захабура, яка не лише читала, але й співала власні пісні з "гітаро-балалайкою". Від гутірки поетів "Севама" виступали Оксана Яблонська (очільниця гутірки), Владислав Молодід, Ліана Абрамова Михайло Жаржайло та Юрій Рудницький. Також представили свою творчість "самостійні" поети Олеся Мамчич та Ілона Пікульська.

Віршень завершився достойно, хоча у виступаючих відчувалась легка втома від віршневого ритму, адже деякі автори брали участь у поетичних заходах по кілька разів на тиждень протягом місяця. Після одного такого заходу у віршнян навіть з’явилась ідея провести "тиждень без поезії". :)) Тепер, по завершенню марафону є така можливість, але не в "перехрестян", оскільки вже у вівторок відбудеться планова зустріч літстудії у Будинку письменників.

Багато фото з читань можна переглянути в альбомі на Фейсбук - ТУТ

Але для ілюстрації - мінімум фото і максимум дійових осіб.




Вікторія Осташ (читає), Анна Малігон та Алла Миколаєнко


Антоніна Спірідончева (читає)


Максим Меркулов


Валя Захабура


Влад Молодід, Оксана Яблонська, Ілона Пікульська та Юрій Рудницький (справа, стоїть).


Олеся Мамчич


Максим Розумний та Оксана Яблонська


На передньому плані Михайло Жаржайло та Ліана Абрамова

Норма

Одягнули в форму,

Привели до норми,

Упихнули в рамки,

Опустили планки

І водили групи

Кресленим маршрутом

Замкнутої зали,

Щоб всі люди мали

Задовільний успіх,

Оптимальний усміх.

Обрубали малість –

Індивідуальність.

Коли цей свій вірш я публікувала на ХайВеї,  багато хто подумав, що він про політику. Я тоді не стала нічого пояснювати, бо все складно. Насправді ж, коли я його писала, то думала не про політику, а про офіс. Тільки не пострадянського чи сімейного зразка, а нового, організованого з урахуванням сучасних бізнес- і менеджмент-технологій, які сунуться до нас із високорозвинутих успішних країн.

Короткі тези:

- мислення корпорацій, прагматичність, фінансова цинічність, націленість на фінансовий результат.

- грошова оцінка людського капіталу як сукупності знань, навичок, творчих здібностей людей.

- творча особа в рамках комерціалізації творчого продукту і акцент на генерацію прибутку. Конфлікт фінансово-найперспективнішої та найкраще втіленої згідно з творчим замислом автора ідеї.

- способи стимулювання творчості, управління творчим процесом в корпораціях.

- управління свідомістю (реклама, піар, журналістика).

тощо.

Це тези з моїх виступів перед студентами, які відбувались в рамках акції «Письменники атакують ВНЗ». Не знаю, наскільки етично говорити з ними про такі речі, оскільки  в певній мірі вони заважають засвоювати те, що розповідається на звичайних лекціях нормальними викладачами. Хоча я говорю нібито про те саме, може навіть більше, ніж це передбачено програмами державних вузів, але мені хочеться зробити принципово інші акценти і показати зворотній бік прогресу та успіху. Звісно, це мої власні уявлення, узагальнення без претензій на науковість.

5 квітня о 16.30

під час книжкового ярмарку Медвін: Книжковий світ

на майданчику «У Пегаса»

я проведу підсумкову і, очевидно, заключну лекцію/розмову/дискусію (це вже як вийде) на цю тему в рамках «Книжкового університету» - програма якого розрахована на студентів гуманітарних спеціальностей. 7 Київський Весняний книжковий ярмарок «МЕДВІН» пройде 5-7 квітня в КиївЕкспоПлазі, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки).

Вхід вільний. І я запрошую усіх, кому цікава дана тема, а не лише студентів. Також запрошую тих, кому цікаво зі мною поспілкуватись/познайомитись, придбати книжку з автографом.

Лекція, про яку йдеться вище, в програмі називається «Бізнес-провокації», восени під час десантів до ВНЗ вона називалась «PR-провокація». Зрозуміло, що таку назву вона отримала від назви моєї книги «Бізнес-провокація», хоча побудована не на сюжеті книги. В ній я говорю про те, що особисто у мене викликає спротив, що я вважаю важливим. В книзі ці питання так чи інакше піднімаються, в стьобній, знущально-іронічній формі, але завдання книги – дати вдосталь посміятися над щоденним життям директорів, засновників, піарщиків і взагалі офісу. А лекція планується серйозною.

Коли на зимовому Медвіні свій конспект з тезами лекцій я показала Наталії Костилєвій (журнал «Стіна»), вона сказала: «Тоня, ти повинна зробити з цього книгу публіцистики».  Хоча зараз мої стосунки зі «Стіною» сильно похитнулись не без стороннього втручання, цей вислів я взяла собі до уваги. Ні, найближчим часом я не буду писати ніякої книжки на цю тему. Це просто фраза, яка демонструє актуальність проблеми.

24 віршня (в миру - березня) в рамках поетичного мегамарафону "Віршень" відбулись літературні читаннях в бібліотеці № 160 на Позняках.

"Перехрестя" віршнює в цій бібліотеці вже не вперше. Очевидно, минула зустріч, проведена літстудійцями ще в лютому, справила приємне враження на аудиторію та організаторів (організатори - керівництво бібліотеки та ГО "Народна ініціатива").

Цього разу на молодих письменників знову чекав теплий прийом, привітні, уважні та зацікавлені слухачі. Знову повний зал, що дуже тішить. Жителі району відгукнулись на оголошення про те, що відбудеться зустріч із сучасними письменниками.

Читали Вікторія Осташ, Володимир Осипенко, Антоніна Спірідончева, Валентина Захабура та Юрій Рудницький. Валя з Юрою ще й співали.

Потім молоді поети розповідали про себе - це ініціатива Вікторії, яка була добре сприйнята залом. Виявилося, що прослухавши вірші, люди щиро цікавляться особою автора. До усіх виспупаючих було чимало запитань від гостей про освіту, професію, зацікавлення, джерела натхнення, сімейну підтримку тощо.

Все пройшло класно, піднесено, динамічно. А після заходу нам провели екскурсію по бібліотеці. Бібліотека № 160 була відкрита лише минулого року за мало не фантастичним збігом обставин, коли на її відкриття вже ніхто не сподівався. Бібліотеці дісталося новісіньке просторе приміщення на другому "офісному" поверсі в житловому будинку-новобудові. Ще є помітним невеликий книжковий фонд, адже наповнити його за такий короткий термін - не просто. Ще під час першої поетичної зустрічі ми подарували бібліотеці свої книжки.

Повний фотик фоток в інтернеті матеріалізувався у фотоальбом на Пікасі, який можна переглянути ТУТ.

А я пропоную кілька показових фото.



Читає Антоніна Спірідончева


Вікторія Осташ


Вікторія Осташ, Валентина Захабура, Володимир Осипенко та Юрій Рудницький (співає).

20-го віршня (в миру - березня) у літстудії "Перехрестя" був третій за рахунком поетичний десант в КПІ і водночас третя підряд зустріч із учасниками літклубу "Золоті сторінки", який нещодавно було утворено в КПІ за ініціативою Студради. Нагадаю, що зустрічі з десантами в цьому випадку не співпадають.:)))

Отже. Цього разу ми прибули в Малу залу ЦКМ НТУУ "КПІ" на запрошення Креативної агенції "61", яка діє в цьому навчальному закладі.

Спочатку в залі було не надто людно і зустріч скидалась на "поетичний междусобойчик". Але з часом виявилось, що майже всі стільці в залі зайняті.
Відкривав захід музичний дует Антоніни Окініної (вокал) та Вікторії Нагернюк (клавішні) - проект "ТишаKIDS", справивши дуже приємне враження і завдавши атмосферу вимогливості до виконання своїх творів.

А далі були "перехресні читання". Перехресні не тому, що учасників літстудії "Перехрестя" там було більше, а тому, що в заході знову брали участь автори з кількох літературних об’єднань і виходили на сцену "перехресно", в залежності від міркувань ведучої про найкращу черговість виступів.

Від літклубу КПІ "Золоті сторінки" читали Богдан Кудряшов, Анна Лугова, Тетяна Янгулова, Марина Михайлюк та Олександр Ткачинський.

"Перехрестя" представляли Вікторія Осташ, якій цього дня вдалося побувати на двох заходах майже одночасно, Леся Мручківська, представлена як переможниця конкурсу "Гранослов", Володимир Осипенко, який добровільно виконував свою професійну роль звукорежисера, Антоніна Спірідончева, яка цього разу було ведучою заходу, та Марина Єщенко, яка примудрилась представляти одразу два літературні угрупування - "Перехрестя" та Літклуб "Маруся".

Від "Марусі" також виступала Оксамитка Блажевська. Крім читання віршів, вона розповіла про освітній проект для молодих письменників, який зробить з них менеджерів своєї творчості.

Ілона Пікульська , незалежна поетка, яка представляла саму себе, розповіла також про поетичний квест, що відбуватиметься в рамках мегамарафону "Віршень" 32 віршня (в миру 1 квітня). Щоправда, розповіла небагато, більше заінтригувала.

Зустріч була теплою, цікавою та й завершилась подарунками від Антоніни Окініної та Вікторії Нагернюк - музичні диски ТишаKIDS "Жива вініла" могли взяти собі усі охочі.

Багато фото із заходу в альбомі на Пікасі



Антоніна Окініна (вокал) та Вікторія Нагернюк (піаніно).


Богдан Кудряшов (студент КПІ)


Тетяна Янгулова


Антоніна Спірідончева


Марина Єщенко


Вікторія Осташ


Володимир Осипенко


Антоніна Окініна та Вікторія Нагернюк

На сайті "Друг читача" опубліковано рецензію на мою книгу "Бізнес-провокація". Цікаво, що сама я бачу свою книгу дещо інакше, але стороння думка мене інтригує. В рецензії явно не бізнесовий погляд  на твір, а літературознавчий. До речі, рецензію опубліковано у скороченому вигляді, не знаю чому. В ній ще були наведені цікаві паралелі з російською сучасною та українською іронічною літературою. Тим не менше, малкнький уривок... :)))

Волієте провокацій?! Вам сюди…

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.
Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Назва роману «Бізнес-провокація» виправдовує себе на всі сто: авторські «провокації» починаються вже з передмови до книги...
===========================

Продовження рецензії можна почитати за посиланням.
А я пропоную Вашій увазі вступ до книги, з якого, за висловом рецензента, починаються провокації.

Вместо рецензии

(опубликовано в качестве предисловия к книге)

По идее - в этом месте должна быть напечатана рецензия на роман «Бизнес-провокация». Мы так привыкли – кто-то (обычно знакомый литератор) обязательно должен похвалить произведение и самого автора в предисловии. Рассказать, какие острые социальные проблемы затрагиваются, насколько глубоки и ярки образы героев, какие морально-этические ценности автор взялся донести читателю, отметить чистоту и богатство языка, а если этого не хватает на достаточный для рецензии объем, можно еще вкратце пересказать сюжет. Хорошим тоном считается как бы между прочим сказать о литературной ценности произведения и его важной роли в отечественном литературном процессе.

Вам интересно читать предисловия, зная, что они заведомо необъективны?.. Как сказала бы моя героиня Виктория Гребенюк:

- Нет. Мы не все остальные. Если кому-то так нужна рецензия, пусть он сам ее и напишет. А мы не будем заниматься пустой тратой времени.

Я с ней согласилась. Она неглупая женщина: экономист, аналитик и, кстати генеральный директор будущего бизнес-гиганта.

Но хоть что-то сказать о романе надо. Я спокойно могу доверить это другому своему герою – Олегу Безручко. Он больше остальных смыслит в литературе и творчестве. Я уже вижу, как он почешет лоб и начнет протяжно формулировать свою мысль:

- Если вам интересно мое мнение, то я скажу, но после этого не обижайтесь. Авторша зачем-то облюбовала гротескную форму передачи накопленного материала. Куда не плюнь, везде этот гротеск! Будто нам взяли и подменили наш мир – дали другой, без цензуры и разных других ограничений. Но я бы этого не читал, слишком массовая литература, всем все понятно, всем смешно… Виктория уже листала роман, сказала, что «миленько так…» Это в ее обывательском вкусе… Странно, что к нам в офис не укомплектовали Катю Пушкареву… Вот нет, чтобы запрятать идею в глубокий образ – для избранных так сказать…

К слову, Олег Безручко не только генпродюссер телеканала, он еще человек с тонкой поэтической душой, глубоким патриотизмом и мастер самопроизвольных дефиниций из теории литературы. А вот Аю Вундерман, пиар-директора, от его слов бы передернуло. Она бы застыла в полушаге от Олега и запротестовала:

- Котик! Не вздумай где-то вслух вспоминать Пушкареву! А то ты вечно выползешь на какую-то пресс-конференцию, а мне потом – заглаживай! Запомни, бусинка! Если ты решишься где-то проговориться о романе – постарайся для начала сделать так, чтобы он тебе понравился!

- Не могу! Авторша над нами поиздевалась! Как мне это может нравиться?! Я даже не знаю, положительный я герой или отрицательный!

- Пупсик! Не мучь себя! Она же тебе сказала, что в романе все герои не положительные и не отрицательные. Они – своеобразные! Как в жизни.

- Для меня фраза «такой как в жизни» звучит, как ругательство! Тем более с приставкой «своеобразный»!.. Единственное, в чем я с авторшей согласен – что роман на русском языке. Мне, конечно, это страшно не нравится, но литература должна быть честной. В крупных офисах говорят на русском, и бизнес-сленг тоже русскоязычный. Хотя я сначала грешным делом подумал, что она решила в российское издательство податься…

Тогда Ая глубоко вздохнет. На ее ладони откуда-то возьмется чашка с цветочным чаем и японским иероглифом. Она воскликнет:

- Ты что?! Я категорически против, чтобы нас – в российское издательство! Они там с их шовинизмом не поймут, почему мы тут с нашим национализмом их так не любим!

- Ая, хватит мудрствовать! Что у нас там с пиаром? - встрянет Виктория.

- С пиаром – нужно сразу всем сказать: «Если вам не интересно смеяться над повседневной жизнью офиса и придурями директорского и учредительного состава – не покупайте и не читайте эту книжку!» Нам ведь не нужны плохие отклики. Правильно я говорю?

- Не смей отсекать аудиторию! - в ужасе выкрикнет директриса.

- Викуся, бегемотик… Я не знаю, чему тебя там учили на твоем Executive МВА, но я долго изучала и практиковала восточные эзотерические учения – и у меня чутье…

- Ая! Бизнес работает по финансовым и маркетинговым правилам!!! Нельзя аргументировать принятие серьезных решений – чутьем!..

- Извини, кошечка. Ты сама по-эмбиэевски распределила обязанности и делегировала мне свободу принятия решений в моей зоне ответственности. Так что теперь терпи…

- Никогда больше мне этого не говори!..

Ая мило улыбнется:

- Да, давайте уже закругляться. А то пока мы здесь обсуждаем роман, Димка там пилит откаты!

Зато Сергей Никифоров, основатель бизнес-империи и собственник капитала, ехидно посмеиваясь и потягивая Jack Daniels, напишет из Лондона своим юристам:

- Эх, плакали мои деньги! Но… я устал от слишком правильных рыночных правил, хочется уже рискнуть… Да! Нужно дать ребятам шанс. Хоть узнаем, что это за роман…

У серії своїх подекадних публікацій про поетичний мегамарафон «Віршень» я розповідаю про помітні заходи, до яких безпосередньо причетна Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя», оскільки я є членом цієї студії та особисто беру участь у більшості її акцій.

Насправді ж в рамках «Віршня» щодня відбуваються якісь заходи в різних містах і місцях, силами різних людей і їх об’єднань. Нагадаю, що мегапланом поетичного марафону планується начитати по всій Україні не менше 500 поезогодин! Самі розумієте, що висвітлити усе – для мене нереально. :)))

Мегамарафон «Віршень» був організований як захід із популяризації, але я це називаю «демаргіналізацією» :))), поезії. Його ініціатори – Сергій Пантюк, Максим Розумний, «Сліва-фест» та НСПУ. Місяць березень у поетичних цілях перейменовано у віршень, а сам марафон триває з 1 березня по 7 квітня.

Мою розповідь про першу декаду «Віршня» можна прочитати ТУТ.

Але повернемось до «Перехрестя». Літстудія була утворена у 2003 році в Спілці письменників з уточненням в назві «молодіжна». Її незмінним керівником і натхненником усі ці роки є поетеса і помітний літературний діяч Вікторія Осташ. В активі літстудії – вже й не перерахувати, скільки публічних поетичних акцій – в музеях, бібліотеках, школах, вузах, на різноманітних фестивалях, книжкових ярмарках і виставках, вже не говорячи про регулярні робочі зустрічі «перехрестян» та виступи в стінах Спілки письменників. А тепер літстудією засновано ще й всеукраїнський літературний конкурс, про який нижче.

«Урба-ПЕРЕХРЕСТЯ»

12 віршня (в миру - березня) в залі НСПУ відбулась презентація нового поетичного конкурсу «Урба-Перехрестя».

Учасники літстудії знають, що ідею конкурсу урбаністичної поезії Вікторія Осташ виношувала вже давно. Але сприятливі обставини для її реалізації, як то фінансування призового фонду, підтримка профільних видань, компетентне журі – склались лише зараз. Чому саме урбаністичної поезії? Тому що вона незаслужено залишається поза увагою, а в уяві громадськості («по старинці») чільне місце займають пейзажна, любовна, соціальна поезія. Тоді як визріла ціла генерація поетів, чиїм природним середовищем є місто, яке глибоко проникло в поезію.

Фільтр, за яким відбираються твори на конкурс – досить сильний. По-перше, вік авторів-конкурсантів – до 40 років. По-друге, на конкурс приймаються

1. Тематичні добірки, або Книги поезій (до 30-ти творів) або

2. Вибране, або Кращі твори різних років (до 20-ти творів).

При цьому головна вимога до надісланої роботи – високий художній рівень творів та (!) естетична цілісність добірки, що передбачає передусім єдність форми і змісту, наявність наскрізної ідеї, спільної для всіх відібраних творів.

Детальніше про конкурс – ТУТ.

А в рамках презентації конкурсу «Урба-ПЕРЕХРЕСТЯ» (робоча назва також «Геній міста») відбулися урба-читання, в яких взяли участь Антоніна Спірідончева, Леся Мручківська, Володимир Осипенко, Максим Меркулов, Оксана Шафаревич, Алла Миколаєнко, Олександр Раф і Катерина Гурневич, до урба-читання долучилися нові учасники і почесні гості літстудії: Артем Занора (із конотопської літературної студії "Джерела”), Юлія Ус (студентка IV курсу спеціальності «літературна творчість» Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка), а також поети Ярослав Гадзінський, Світлана Богдан, Ілона Пікульська. Із власними творами виступили і члени Журі майбутнього конкурсу «Геній Міста» – Сергій Пантюк і Анна Малігон.

17 віршня (за старим стилем - березня) ірландці усього світу святкують День Святого Патріка, одним із обов'язкових атрибутів якого є побрехеньки, віскі та веселощі у зеленому одязі.

У цей день вирішили порозповідати один одному веселі побрехеньки та скуштувати віскі поетка Оксана Яблонська з очолюваною нею гутіркою «Севама». За традицією запросили взяти участь в побрехеньках усіх своїх друзів.

Побрехеньки з куштуванням віскі відбувались в солідному місці – камінній залі Будинку письменників. Зараз складно уявити, чи міг би подібний публічний захід бути проведений в цьому приміщенні за старого режиму :)))

Тим не менше. Зі своїх спостережень скажу: ми явно не ірландці. У виступаючих спостерігався брак побрехеньок і брак зеленого одягу. :))) Когось тягнуло на лірику, когось на еротику, когось на соціалку і кумедні випадки з життя.

Але побрехеньки все ж були! Наприклад, у мене. Я прочитала кілька своїх іронічних віршів з елементами еротики, написаних від чоловічого імені про чоловічі переживання стосовно жінок, які раніше не публікувала під своїм ім’ям. Якщо хтось їх читав, то навряд чи б здогадався поєднати ці вірші з моєю скромною персоною :)))

Щодо учасників: ось як розповіла про читання Оксана Яблонська на сайті «Севама»:

«Анна Лугова прочитала справжню побрехеньку нічної випічки, Богдан Кудряшов, Марина Михайлюк, Лесик Панасюк і Оксанка Гаджій запам’яталися чудовою декламацією, твори роздуми прожили Катерина Ляшевська, Катруся Матвійко, Владислав Молодід і Дмитро Княжич. Микита Лунін і Антоніна Спірідончева поетично нагадали про весняний гарний настрій, Михайло Жаржайло, Олексій Шендрик, Оксана Яблонська, Вікторія Осташ, Володя Осипенко, Юрій Рудницький і Анна Малігон потішили новими творами. Усе поетичне дійство традиційно фільмували Оксана Шафаревич, Антоніна Спірідончева, Володя Осипенко, Вікторія Осташ».

Багато фото із заходу ТУТ (в альбомі на Пікасі)

або ТУТ (в альбомі на Фейсбук).

Катерина Ляшевська


Катерина Матвєєва, Оксана Шафаревич та Юрій Рудницький


Михайло Жаржайло


Оксанка Гаджій


слухачі


Молодняк з КПІ: Тетяна Янгулова, Анна Лугова, Марина Михайлюк.


Це скромно я, Антоніна Спірідончева :))) Спасибі Володимиру Осипенку, який кожного разу експериментує з налаштуваннями фотоапарату :)))


Камера зафіксувала, що в тому кінці зали було не тільки пиво, як запевняли хлопці :)))


А це момент перетікання "Побрехеньок" в "Молоде вино" :))) На фото Оксана Яблонська та Володимир Осипенко.

16 віршня - Віршень в літклубі КПІ.
Трохи блукання в КПІшних лабіринтах - і ми на місці, у просторому залі з гарною акустикою. Захід планувався як обмін досвідом, адже запросили нас до себе такі ж писаки, як і ми - учасники літературного клубу, створеного нещодавно при КПІ.
З нашого боку читали Вікторія Осташ (очільниця студії "Перехрестя"), Оксана Яблонська (очільниця гутірки поетів "Севама"), Антоніна Спірідончева, Оксана Шафаревич, Алла Миколаєнко, Мирослав Лаюк, Заза Пауалішвілі. Завітала і Христинка Халімонова, але свою майстерність гри на піаніно та спів вона продемонструвала вже після заходу - для тих, хто не встих розбігтися.
Зі сторони КПІ виступали молоді поети Євгенія Морозова, Олександр Ткачинський, Марина Михайлюк, Богдан Кудряшов, Анастасія Кудрицька та Анна Лугова.
По закінченню були ближчі знайомства, обмін враженнями і контактами, результати чого проявилися вже на наступний день - поетичне святкування дня св. Патріка в стінах Будинку письменників, куди на запрошення Оксани Яблонської завітали наші нові друзі з КПІ. Але про святого Патріка в іншому пості. :)))
Враження від читань в КПІ - чудово!

Багато фото - ТУТ (в альбомі на Пікасі)

або ТУТ (в альбомі на Фейсбук).




В першому ряду: Оксана Яблонська, Оксана Шафаревич, Алла Миколаєнко, Мирослав Лаюк.


Вікторія Осташ


Антоніна Спірідончева


Оксана Яблонська


Марина Михайлюк (студентка КПІ)


Дуже артистичний Олександр Ткачинський (студент КПІ).
 

6 березня.  Літстудія "Перехрестя" десантувалась в КПІ - до першокурсників факультету видавців. Дуже приємна аудиторія - уважні, зацікавлені, а головне - просто засипали нас запитаннями про життя-буття поетів. Добре, що в нас було дві години часу.
Від "Перехрестя" виступали Валя Захабура, Антоніна Спірідончева та Володимир Осипенко. Зробили два поетичні кола. Після першого кола свою творчість представили також студенти. Але не всі... кажуть, що в групі пишуть вірші більше людей, але вийти і прочитати перед аудиторією вони не насмілились.
Враження після заходу - дуже класно! :)))

Антоніна Спірідончева

 

Валентина Захабура
 

Більше фото із заходу можна переглянути в моєму альбомі на Пікасі.

(поетичний десант літстудії "Перехрестя")

Віршень набирає обертів!

5 березня наш поетичний десант висадився в гімназії "Троєщина". Дуже теплий прийом, кафедра української мови та літератури чи не повним складом була присутня, зняли з уроків 10-ті класи, але, як виявилось опісля, в залі були і 6-ті, і трошки 8-мих.
Розповіли про становище сучасної поезії, про Віршень, що покликаний це становище виправляти, і звісно ж, про літстудію "Перехрестя".
Долучали гімназистів до поезії Антоніна Спірідончева, Валя Захабура, Володя Осипенко та Вікторія Івченко.
Подарували бібліотеці гімназії свої книжки.
По завершенню заходу Володя та Валя поспішали, адже і так вирвались з роботи, а у нас з Вікторією Івченко гімназисти взяли коротке інтерв’ю для гімназійного WIKI-TV, заснованого, до речі, поетесою (сайт ХайВей) і вчителькою англійської мови Наталією Безсоновою та її учнями.
Маса позитивних емоцій!

Вікторія Івченко, Валентина Захабура, Володимир Осипенко (читає).

Валентина Захабура

Вікторія Івченко

Антоніна Спірідончева

В першому ряду - Наталія Безсонова

Читання в бібліотеці № 9 Шевченківського району відбулись! Саме 3 березня, в День письменника. Таким чином студія "Перехрестя" відсвяткувала "професійне свято" і водночас подарувала свято прихильникам сучасної поезії.
Від "Перехрестя" виступали Валя Захабура, Антоніна Спірідончева, Анна Малігон, Оксана Шафаревич, Леся Мручківська, Алла Миколаєнко, Володя Осипенко...
Також представили свою творчість молоді поети Аня Лисицька та Андрій Цимбал, ознайомили молодих з поезією військової минувшини подружжя Олександр та Валерія Вороніни.
Організатори - бібліотека № 9 для дітей та ГО "Народна ініціатива".
Був повний зал. Перед самим початком через наплив глядачів довелось виносити із зали два столи і заносити додаткові стільці, щоб усіх вмістити.
Тепла атмосфера, уважні і зацікавлені глядачі.
Насправді - це ми так почали наш Віршень! Судячи з програми, яка складається, "Перехрестя" буде вельми активним учасником цього марафону. :)))

Багато фото із заходу - за посиланням ТУТ


Я