До вже сказаного в попередній публікації (розлогому репортажі) додам:
Я не брала участі в основному конкурсі "УРБА-Перехрестя", де треба було надсилати великі добірки віршів. Але побувала на "очному турі" - конкурсі, де кожен з присутніх (не обов’язково учасників основного конкурсу) міг прочитати два вірші на міську тематику і за цими прочитаними творами обирався переможець. Номінацій було кілька. Рішення журі (Ірина Козлова, Лариса Радченко та Вікторія Осташ) виявилось для мене несподіваним, я не очікувала отримати відзнаку в номінації "Найліричніше місто". Ті два урба-вірші, що я читала ("Місто вимотує..." та "Магістральне"), здаються мені досить жорсткими. :))
Але мені дуже приємно! :))
І трошки фото!
Я читаю "Місто вимотує..." та "Магістральне". І відзнака, що знайшла мене за підсумками "очного туру".
Члени журі Ірина Козлова, Лариса Радченко, Вікторія Осташ - під час наради.
Поки журі радиться, учасники п’ють каву у сусідній кімнаті.
Зліва направо: Антоніна Спірідончева, Ярина Мавка, Оксана Галаєва, Леся Корж.
23 травня в Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини відбулася літературно-музична імпреза «МІСТО МІСТ»: урбаністична поезія (класика і сучасність).
В очному турі Всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «Урба-Перехрестя-2013» у новій номінації «За краще виконання власних урба-поезій» взяли участь 10 молодих поетів та поетес, кожен із яких зачитав по два вірші на тему співіснування людини і міста. Цей щорічний конкурс відбувся вдруге, і вразив усіх присутніх своїми талантами не менше, ніж минулого року.
Серед учасників зі свою поезією виступали Володимир Осипенко, Оксана Галаєва, Леся Корж, Антоніна Спірідончева, Алла Миколаєнко , Руслан Онопрієнко, Ярина Кравчук (Мавка), Олександр Козинець, Євгенка Чугуй, Антоніна Спірідончева та Ольга Прохорчук.
Виступи учасників вражали своєю експресивністю, чуттєвістю та артистизмом виконання. Читання вірша Оксани Галаєвої супроводжувала приємна музика і палаюча свічка; «солодким» було читання вірша Алли Миколаєнко «Молочний шоколад»; для свого вірша «Магістраль» Антоніна Спірідончева підібрала епіграф зі слів пісні гурту «Океан Ельзи»: «Ти моя остання любов, моя машина, моя машина…»; скромний, але надзвичайно талановитий Руслан Онопрієнко наштовхнув на роздуми своїми віршами «Колекція речей» і «Кільканадцять тисяч метрів»; ефектно закінчила читання поезії молода, яскрава і талановита Ольга Прохорчук зі словами: «Моя урбаністика про людей, про тих, хто живе у цих містах», - і представила увазі слухачів вірші «Принцеса» і «Романтика нашого часу», в яких висміюється реальне продажне життя.
Серед журі конкурсу були присутніми Ірина Козлова – керівник літературної студії «Джерела» та Лариса Марченко, яка тільки-но видала свою першу збірку «Пташині плітки». Члени журі також порадували присутніх своєю творчістю. На жаль, інші члени журі – Оксана Яблонська, Алла Багряна та минулорічна переможниця конкурсу Ірина Новіцька, - не змогли відвідати захід через особисті причини. Але вони також заочно ознайомилися із творчістю учасників.
Поки журі радилося, настала музична пауза. Замилувала слух своєю грою на фортепіано чудова Наталія Гончарова, на зміну якій до урбаністичного літературно-музичного вечора приєдналися Світлана Богдан (дипломант першого всеукраїнського конкурсу урбаністичної поезії «УРБА-Перехрестя») і Сергій Боровий, який виконав кілька пісень на слова Світлани.
Нарешті настало оголошення результатів. Першу премію отримав талановитий Руслан Онопрієнко, другою премією було нагороджено Аллу Миколаєнко. Також, заохочувальними подарунками були відзначені Антоніна Спірідончева, Евгенка Чугуй та Ольга Прохорчук. Після цього слово було надано фотографу Олександру Басаргіну, чиї фотороботи також можна було побачити на імпрезі. Особливу відзнаку від нього – фото в нагороду – отримав Володимир Осипенко.
Наостанок усі, хто придбав квитки взяли участь у розіграші трьох дисків: двох записів віршів Павла Тичини і збірки «Українські футуристи».
Завершила літературно-музичну імпрезу «Місто Міст» Світлана Богдан, яка зачитала декілька своїх віршів: «Царство земне», «Ранок. Спроба виїхати з Троєщини», «Небо іде через місто».
Незабаром планується відбутись остаточне нагородження переможців із урахуванням оцінки усіх членів журі.
Поетичний вечір «Поезія – це завжди неповторність», присвяченийВсесвітньому дню поезії зібрав в читальному залі бібліотеки шанувальників сучасної та класичної поезії.
В гості до бібліотеки завітали автори віршованих видань Анатолій Шерепицький, Лілія Завойська, Антоніна Спірідончева. Свої поезії читали давні друзі бібліотеки Елеонора Зима та Олена Магдик.
Майстерно звучала поезія у виконанні Анатолія Суханова та його учнів (державна театральна студія Голосіївського району). Постійний учасник творчих заходів – читач бібліотеки Олександр Миронов познайомив присутніх з новими віршами його наступної книги.
Поетично –музична формація «Се – Бо Світ» (Світлана Богдан – поезія, Сергій Боровий – гітара) цікаво виконали власні поетично – музичні твори , пісні на слова Василя Стуса та інших авторів
Вечір-зустріч як завжди відбувся у теплій та дружній атмосфері.
9 квітня у київському Будинку письменників скромно, але водночас із розмахом святкувала свій десятирічний ювілей Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя». Студія була заснована 2003 року при НСПУ за ініціативою прозаїка В’ячеслава Медвідя (на той час – одного із заступників голови НСПУ) як альтернатива об’єднанням «старших» літераторів. Ці десять років були багатими на участь студії у різноманітних літературних заходах, а також організацію і реалізацію власних подій і проектів. Тож святкова зустріч почалась із короткого, але інформаційно-насиченого екскурсу в історію літоб’єднання. Виводячи слайди із фотографіями на великий екран, керівник літстудії Вікторія Осташ розповіла присутнім про кожен значимий захід за участю «Перехрестя». Присутні могли переконатись, що в активі літстудії творчі зустрічі і презентації книжок, колективні виступи в Будинку письменників НСПУ, ряді київських музеїв, на літературних сценах відомих книжкових виставок (серед яких – київський «Медвін», львівський Форум видавців), а також зустрічі літстудійців зі школярами і студентами, тематичні вечори і виїзні зустрічі «перехресників» з колективами інших літстудій та об’єднань. Не оминули увагою і один з найважливіших проектів, започаткованих «Перехрестям» – всеукраїнський конкурс урбаністичної поезії «УРБА-Перехрестя», який цьогоріч вже вдруге оголошуватиме переможців. Попри поважний вік, літстудія залишається молодіжною і за віком учасників, і за відображенням світу у їх творчості, і за «молодечою» активністю. Проте в активі студії не лише «гастрольні» акції, але й копітка праця під час «робочих» зустрічей (засідань) в Будинку письменників НСПУ та більш тісне творче спілкування на щомісячних «чаюваннях» в дитячій бібліотеці № 9. Екскурс зі слайд-шоу засвідчив неспинну активність і амбітність студії, її значні досягнення. Привітати «перехресників» з десятиріччям прийшли чимало людей. Вітання були і більш офіційні, і більш дружні. Усі охочі мали слово зі сцени, тож вітань прозвучало багато, так само як і цікавих розповідей гостей про те, як вони вперше перетнулись з «Перехрестям». І безумовно – читалося багато поезій та трохи прози, бо творчі люди «знайомляться» передусім за творчістю. Від Спілки студію привітали Голова Київської організації НСПУ Михайло Сидоржевський та секретар НСПУ Володимир Барна. Сказали теплі слова на адресу ювіляра знані літератори Василь Герасим’юк та Василь Довжик, які мають тривале знайомство зі студією. Значна кількість учасників-літстудійців (хоча й далеко не всі змогли прийти) висловили привітання та продемонстрували власну творчість. Серед них Валентина Захабура, Антоніна Спірідончева, Марина Єщенко, Леся Мручківська, Наталя Гончарова, Олександр Басаргін, Інна Прокопович, Олександра Шаповал, Оксана Шафаревич, Майя Студзінська, Максим Меркулов, Олександр Козинець. Із привітальним словом на сцені побували давні та нові друзі студії: Генадій Горовий, Світлана Хопта, Оксана Рибась, Світлана Кондратьєва, Олена Карпенко (Соломія), Надія Василенко-Коровянська та В’ячеслав Рассипаєв, а також представники дружніх літгутірок: Оксана Яблонська («Севама»), Сергій Цушко та Лідія Новикова («Радосинь»), Світлана (Лана, Наталка-Полтавка) та Олександр Рафіков («Серце слова»). Привітати літстудію прийшли також Андрій Горбенко, Оксамитка Блажевська, Володимир Ільїн, Дмитро Чистяк (один із переможців «Урба-Перехрестя-2012»), Ірина Терновська, Катя Есманова, Тетяна Коноваленко (літстудія «Треті ворота»), Лілія Батюк-Нечипоренко. Не обійшовся вечір і без музики. Порадували музичною класикою Наталя Гончарова та Олена Карпенко (Соломія), а Валентина Захабура – бардівською піснею. Та найтепліші і найщиріші привітання пролунали на адресу «мами» літстудії «Перехрестя» Вікторії Осташ, яка усі десять років є незмінним її керівником. Абсолютно справедливо! Адже пані Вікторія є справжнім натхненником, добрим організатором, толерантним наставником і просто дуже позитивною світлою людиною, навколо якої гуртуються творчі люди, почуваючись комфортно у такому колективі. Не в останню чергу завдяки цьому святкування десятиріччя літстудії «Перехрестя» було таким багатолюдним.
Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя» святкує десятиріччя
«ПЕРЕХРЕСТЯ: вибране &friends»:
святковим концертом із музикою, поезією та фото-спогадами
київська літстудія «Перехрестя» відзначить своє десятиріччя
9 квітня 2013 року о 17-00 в Будинку письменників НСПУ (вул. Банкова, 2) на всіх учасників Київської молодіжної літстудії «ПЕРЕХРЕСТЯ», її друзів і гостей – усіх, хто цікавиться сучасною літературою та мистецькими акціями, чекає свято: відзначення десятої річниці Літстудії.
У програмі: давні і нові твори – поетичні й музичні, від учасників Літстудії та наших друзів, фото-спогади з історії «Перехрестя», а також святковий розіграш, сюрприз та імпровізації (заплановані і спонтанні).
Керівник літстудії Вікторія Осташ підкреслює: «запрошені ВСІ-ВСІ-ВСІ, так чи інакше дотичні: учасники наших зустрічей – найперших і найсвіжіших, планових і позапланових, робочих і святкових, домашніх і виїзних, локальних і всеукраїнських… Щасливі будемо побачити наших друзів з інших літгутірок і літтусівок. І звісно, з радістю познайомимося з новими друзями і поціновувачами!».
Тож відгукуйтесь і віднаходьтеся!!! ЧЕКАЄМО всіх вас на гостину (і не забувайте подарунків J!
Довідка: Київська молодіжна літературна студія «ПЕРЕХРЕСТЯ» виникла 2003 року за ініціативою прозаїка В’ячеслава Медвідя (житомирська школа), на той час – одного із заступників голови НСПУ. Очолила студію поетеса Вікторія Осташ.
Головні напрямки активності літстудії. Передусім це „робочі” зустрічі кожен другий вівторок щомісяця о 17 годині в Будинку письменників НСПУ (вул. Банкова, 2), під час яких зазвичай відбувається читання й обговорення творів літстудійців і гостей, погодження творчих ініціатив. Ще одна добра традиція літстудії – „чаювання в бібліотеці” під час щомісячних зібрань філії „ПЕРЕХРЕСТЯ” в дитячій бібліотеці № 9 Шевченківського району Києва, що сприяють більш тісному спілкуванню і продуктивній творчій співпраці. Традиційними стали і творчі зустрічі літстудійців зі школярами і студентами, а також тематичні вечори і виїзні зустрічі „перехресників” з колективами інших літстудій та об’єднань.
Серед творчих здобутків літстудійців – вихід книжок, творчі зустрічі і презентації, зокрема, колективні виступи в Будинку письменників НСПУ (із моменту заснування літстудії і дотепер), Музеї Тараса Шевченка (2007, 2010), Театрі «Колесо» (2009), Музеї літератури (2013), Музеї-квартирі Павла Тичини (2013), на літературних сценах відомих книжкових виставок (серед яких – київський «Медвін», львівський Форум видавців).
Тиждень презентацій - закінчився! :)
В суботу (16.03) з Вікторією Івченко представляли її "Мавку" та мою "Весну-поетесу" в Музеї Лесі Українки.
Презентація вийшла замість запланованої двохгодинної - трьохгодинною :)) А якби нам не нагадали, що вже година, як у працівників музею закінчився робочий день, то могла б бути ще довшою. :)) Ось, як охарактеризувала наш захід Вікторія Івченко:
"Я думаю, що своє бойове хрещення ми витримали з честю. Трохи невдалий початок компенсувався УПОВНІ наступними нашими виступами – і так до самого кінця! Людям було ЦІКАВО. Тож я вдячна їм – ЗА ВІРУ В НАС.
Та спершу – про сам виступ. Десь хвилин за 15-20, коли пішли двоє-троє надто критично налаштованих людей, у нас нарешті відкрилося ДРУГЕ ДИХАННЯ. Завдяки доброзичливому й уважному ставленню до нас тих, що залишились. Я ЩИРО ДЯКУЮ нечисленним, але справді ЗОЛОТИМ нашим слухачам-глядачам. Бо ж не те золото, що ззовні, але те, що всередині (твердить мудрість). Ось вони своїм серцем і розпізнали золото, і були нагороджені за терпіння. А разом із ними – і ми з Антоніною. Ні, нам не було потреби «розігрівати» публіку анекдотами: у нас велася РОЗМОВА ПРО ВЛАСНУ ТВОРЧІСТЬ І ВЛАСНУ ДОЛЮ. І найуважніші та найбільш терпеливі це відчули. ВОНИ підтримали нас.
А коли уже сам ПРОСТІР відкрився, коли полилася мова – легка й безпосередня, нам на допомогу прийшла і безсмертна душа Лесина (про яку ми обидві говорили у віршах), і навіть оті стражденні образи на картинах, що висіли по стінах (ми це відчули).
Так, важким виявився початок. На нас, невідомих і «нерозкручених», чатувала давня знайома пані УПЕРЕДЖЕНІСТЬ. І потрібно було пробитися крізь оті її колючі тернії, і донести до слухачів те, з чим ми ішли до них. БО Ж ТО ПРАВДИВИЙ ШЛЯХ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ. Без випробування – ніяк!"
Сьогоднішній день минув із користю. Я дуже вдячна магазину Книги на вул. Пушкінська, 8а і особливо Любові Трофимовій за запрошення поспілкуватись зі студентами - майбутніми спеціалістами з видавничої справи.
Насправді для студентів це було щось на зразок виїзної лекції чи практики, адже вони приїхали ознайомитись із роботою книжкового магазину. Тож пані Любов багато розповідала про різні тонкощі книготоргівельної справи. Зізнаюсь, для мене це також було цікаво і, сподіваюсь, корисно - хоч я і не студент "видавничої справи" :)) Зокрема мова зайшла про "вдале" й "невдале" оформлення книжок, різні здавалось би дрібниці, на які покупець звертає увагу і що впливає на рішення про покупку. Розібрали оформлення і моїх книжок - але про це ноу-коментс)) Словом, зустріч була інформативно-насиченою.
Я ж "ілюструвала" :))) студентам таку форму роботи магазину, як зустріч з автором. Розповіла про свої книжки. До речі, усі вони є в магазині "Книги". Поговорили про цільові аудиторії, співпрацю (передусім на стадії підготовки книги) автора і видавництва. :))
Сподіваюсь, для студентів зустріч була корисною.
21 березня – Всесвітній день поезії – багатющий на поетичні акції! Літстудії і клуби, різні поетичні угрупування, музеї і бібліотеки – всі хочуть в цей день щось організувати! Тому й не дивно, що деякі поети ледь встигали між акціями.
Непересічним чином вирішила відзначити День поезії і кафедра новітньої української літератури Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, а саме – познайомити студентів спеціалізації «літературна творчість» (в майбутньому «дипломованих літераторів»!) із сучасними поетами, принаймні з деякими з них.
Зі вступним словом звернувся до студентів Юрій Іванович Ковалів (доктор філологічних наук, професор, лауреат Шевченківської премії (1996), автор трьох поетичних збірок). Він розповів, що поети існують у своїх «закритих» від стороннього ока об’єднаннях: студіях (організованих при СПУ, університетах, інших закладах) чи «тусовках». Іноді буває: зберуться три поети – і вже творча група. Адже суть їх – утаємничене читання поезії, обговорення, радість від втілення яскравих образів тощо, а поезія – річ інтимна. Через таку «закритість» поетів мало знають. Крім того, поети з різних спільнот мало знають один одного. Тому їх треба знайомити!
Спочатку свою творчість представили гості:
Вікторія Осташ (яка водночас є керівником Київської молодіжної літстудії «Перехрестя»)
Антоніна Спірідончева
Євгенка Чугуй
Одразу потому виступили студенти «літературної творчості», продемонструвавши високий рівень поетичної майстерності та нові горизонти поетичного мислення:
Олена Герасим’юк
Юлія Ус
Іра Скакун
Роман Романюк
Ігор Астапенко
Ігор Мітров
Ольга Шарко
Ярослава Муравецька
Іоланна Тимочко
Яніна Дияк
Анастасія Осипенко
Світлана Кондратьєва
Підсумовував зустріч поет і за сумісництвом секретар СПУ по роботі з молодими авторами Сергій Пантюк. Він підкреслив, що поета формує середовище його спілкування. Тому в різних поетичних «тусівках» поезія може зростати настільки різною. Сергій Пантюк також відзначив високий рівень поетів інституту філології, які нічим не поступаються старшим колегам, і запропонував надрукувати їх добірки на сайті Укр.Літ. А на завершення експресивно представив добірку власних поетичних творів.
12 березня в стінах Будинку письменників України відбулась презентація книги Антоніни Спірідончевої «Малолітка». Захід був організований силами Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя», модератором виступила поетка і керівник літстудії Вікторія Осташ.
Презентація розпочалась із розвіяння сумніву про жанрову приналежність новинки. Антоніна Спірідончева відома здебільшого як поетка, адже бере активну участь у поетичних заходах, тому багато хто досі думає, що «Малолітка» - її нова поетична книжка. Однак, це – збірка оповідань і вже друге поспіль прозове видання.
Знайомлячи присутніх з новою книгою, Антоніна Спірідончева розповіла, що літературною творчістю займається давно. Тому домашні архіви дали змогу відібрати твори, написані в різний час, які добре поєднуються в єдину концепцію, окреслюючи молодіжно-дівчачу проблематику.
За словами авторки, книга буде чуттєво-близька дівчатам-підліткам, адже змальовує ті ранні, наївні почуття, захоплення, вчинки і конфлікти, характерні для їх віку. Але це не єдине, чим вартісна книга. Бо крім того, вона піднімає цілий спектр молодіжних інтересів та проблем: особистісне становлення і творчість, небезпечні розваги, латентна злочинність, суїцидальна поведінка, небажані інтимні стосунки, втручання психологів і волонтерів тощо (їх перелік значно ширший). Хоч твори містять гострі, а подекуди і жорсткі сцени, в цілому книга є досить позитивною, чуттєвою, поганому не вчить, натомість розповідає, показує, дає простір для власних роздумів та висновків.
Формат презентації визначила аудиторія заходу: майже всі присутні самі є літераторами, що характерно для заходів у Будинку письменників. Тож авторка зупинилась на ідеях і проблематиці кожного твору, зачитувала показові фрагменти. Ця частина презентації пройшла в режимі обговорення творів і концепції самої книги. Тим більше, що деякі присутні літстудійці вже знайомі з текстами.
А завдяки музичним паузам від Валентини Захабури та Наталії Гончарової захід пройшов легко і приємно.
Студія "Перехрестя" після закінчення презентації.
літературної творчості двох сучасних українських поетес-киянок.
«Я – МАВКА…» Вікторії Івченко і
«ВЕСНА-ПОЕТЕСА» Антоніни Спірідончевої
Ці поетичні книжки неодмінно привернуть увагу тих шанувальників художнього слова, які цінують Красу і Жіночність. У своїх творах обидві поетки – кожна по-своєму – говорять про Вічне: Кохання, Честь, Совість, Обов’язок… Перед собою і суспільством.
Тож приходьте на Презентацію і почуйте голос поетичної душі – в авторському виконанні.
У ПРОГРАМІ
Поетичні читання
відповіді на запитання слухачів
дружнє спілкування на тему ролі митця в сучасній Україні.
Початок о 15 год. Вхід вільний.
Тел. для довідок 289-16-51.
Поетичні збірки «Я – МАВКА…» та «Весна-поетеса» споріднені своєю близькістю до природи, в них природа одухотворена і має тісний зв’язок з ліричним героєм. У книгах багато світла і сонячного тепла, навіть на тлі піднятих гострих проблем і важких переживань. Не в останню чергу це вплинуло на вибір місця і формату заходу. Крім того, авторок єднають спільні духовні засади і давнє дружнє спілкування.
Я - Мавка...
Книга Вікторії Івченко «Я – МАВКА…» побачила світ зовсім недавно – наприкінці 2012 року у видавництві «Компас». Але її задум виник більше десяти років тому.
Тернистий шлях судився авторці – як творчій особистості. За цей час її лірична героїня Мавка стала дорослішою, мудрішою. Вона шукала себе у цьому світі – жорстокому й милосердному, чарівному і буденному водночас. В тому світі, в якому Краса існує поряд із потворністю і байдужістю…
Видання має кілька розділів. Сюди, окрім ліричних віршів та творів громадянського звучання, увійшли також прозові замальовки і ціла низка поетичних мініатюр, написаних свого часу на виставці живописних полотен відомого українського художника, лауреата Шевченківської премії Валерія Франчука. До речі, книга щедро ілюстрована репродукціями картин цього митця.
До останнього розділу увійшли поетичні переклади з англійської – британських і американських поетів минулих століть, а також творів російських класиків літератури.
Вікторія Івченко
ВІКТОРІЯ ІВЧЕНКО народилася у Києві у 1963 році. Закінчила КНУ ім.Тараса Шевченка за спеціальністю "Англійська мова та література". Працює викладачем на приватних курсах.
Вірші писала ще в дитинстві. Починаючи з 2000 року побачили світ три поетичні збірки: "Між світлом і пітьмою ідемо..." (2000); "Хто порятує нас від нас самих?.. " (2006 - поезія та публіцистика), "Та рідна домівка у сні..." (2010 - у співавторстві з Мирославою Капітановою (США). У 2012 му році вийшла у світ збірка "Я - Мавка...", яка є підсумком творчого десятиліття.
Вікторія Івченко виступаю на теренах Інтернету як вільний журналіст (http://h.ua/profile/12377). За шість років діяльності у галузі громадянської журналістики опублікувала більш ніж 400 своїх творів різного характеру. Здебільшого то поезія і публіцистика. Фотографує та ілюструє вірші власними фото.
Свого часу друкувалася у друкованих ЗМІ, таких як "СТОЛИЦЯ", "Вечірній Київ", "Слово Просвіти", "Шлях Перемоги" та ін. Неодноразово влаштовувала власні творчі вечори у школах та музеях столиці.
Весна-поетеса
ВЕСНА-ПОЕТЕСА – перша книжка Антоніни Спірідончевої. В її основу лягла поетична добірка «Пісня природи»: це ранні, юні твори авторки. У них відчуваються молодість та фантазії. Твори у збірці зібрані за принципом сезонності. Розпал емоцій – це літо, розлука, депресія – осінь, душевне спустошення – зима, паростки закоханості та оптимістичний погляд у майбутнє – весна. У відповідні розділи увійшла і пейзажна лірика, утворивши таким чином природній цикл. «Пісня природи» є художньо- та ідейно-завершеною поетичною збіркою.
Додатково в книгу включено ще кілька розділів, два з яких – російськомовні. Твори з них також вписуються в концепцію близькості з природою, роздумів про любов. Тут юнацька невинність змінюється дорослим поглядом на життя, пори року і природні явища наділяються любовним потягом та сексуальністью. Хоча потрапили в збірку навіть відверто стьобові твори.
Антоніна Спірідончева
АНТОНІНА СПІРІДОНЧЕВА народилась і виросла у м.Києві. Закінчила українську гімназію (1999), творче агентство "Юн-прес" (1999), здобула юридичну (2004) та фінансово-економічну (2009) освіту. Працювала в різних державних структурах та приватних компаніях.
Перші літературні та журналістські спроби публікувались у гімназійній газеті. На початку двотисячних з’явились перші публікації віршів і прози в періодиці.
З 2007 року активно публікується в інтернеті (вірші, проза, статті).
Перша книжка "Весна-поетеса" (2009) була відмічена дипломом "Дебют молодого автора" книжкового ярмарку "Медвін-2009". У збірку ввійшли переважно ранні поезії.
"Бізнес-провокація" (2011) - друга книжка автора. Роман написано російською мовою. Це стьоб над командами директорів, піаром та журналістикою.
"Малолітка" (2012) - книга про дівчат, які стають дорослими (і не тільки). Це збірка оповідань, об’єднаних молодіжною (дівчачою) проблематикою і зібраних під однією обкладинкою. Попри захоплення авторки прозою і вихід поспіль двох прозових книжок, готується до друку її нова поетична збірка.
Антоніна Спірідончева публікується на літературних сайтах, блог-сервісах, сайті громадянської журналістики "ХайВей". Має публікації віршів та прози в "паперовій" періодиці («Дніпро», «Однокласник», «Нова проза», «Люблю+Слово», «Стіна» тощо) та колективних збірках, інтерв’ю та читання творів на радіо, стала співредактором-упорядником поетичної книжки «Пензлі різнобарв». Є учасником кількох літературних спільнот, бере участь у музично-літературних акціях, літературних читаннях.
Приходьте на Презентацію і почуйте голос поетичної душі – в авторському виконанні.
14 березня 2013 р. о 18.00
Перша електронна бібліотека сучасної української книги ”Кассіопея”
презентує
МОЛОДІЖНУ ЖІНОЧУ ПРОЗУ від Антоніни Спірідончевої
У програмі також розмова про становище електронної книжки в Україні (Олександр Костюк)
та молодіжне літературне середовище.
Презентація відбудеться за адресою:
Національний університет ”Києво-Могилянська академія”,
Бібліотека Антоновичів, к. 15
вул. Сковороди, 2, м. Контрактова площа
Віртуальна бібліотека «Kassiopeya» надає он-лайн доступ до книжок сучасних українських авторів. Працюючи з обраними виданнями, користувач має повний функціонал для їх читання. Це і повноконтекстний пошук, і наближення тексту, і перегляд змісту, і закладки тощо.
Доступ до опублікованих книжок платний, проте, щоб не продавати кота в мішку, бібліотека надає можливість переглянути близько 20 сторінок книги безкоштовно, аби читач міг визначитись, чи цікава йому ця книга.
Антоніна Спірідончева - поетка і прозаїк, автор трьох книжок. Публікується на літературних сайтах, блог-сервісах, сайтах громадянської журналістики. Має публікації віршів та прози в ”паперовій” періодиці, інтерв’ю та читання творів на радіо. Є учасником кількох літературних спільнот, бере участь у музично-літературних акціях, літературних читаннях.
Перша книжка ”Весна-поетеса” (2009) була відмічена дипломом ”Дебют молодого автора” книжкового ярмарку ”Медвін-2009″. У збірку ввійшли переважно ранні поезії.
”Бізнес-провокація” (2011) – друга книжка автора. Роман написано російською мовою. Це стьоб над командами директорів, піаром та журналістикою.
”Малолітка” (2012) – книга про дівчат, які стають дорослими. Це збірка оповідань, об’єднаних молодіжною (здебільшого дівчачою) проблематикою і зібраних під однією обкладинкою.
Запрошую на презентацію своєї книжки "Малолітка"!
Її організовує літстудія "Перехрестя" в Будинку письменників.
Буду рада бачити усіх друзів, знайомих і тих, хто цікавиться молодіжною прозою! :)
Додано 13.03.2013
Друзі, дякую усім, хто вчора відвідав презентацію "Малолітки"! :)
Завдяки вам було тепло, затишно, комфортно.
І продовження вечора було приємним.
Дуже дякую за квіти!
Також дякую Вікторії Осташ за скеровування розмови і за чудовий подарунок - календар "Спогади про Київ: ЖІНКИ КИЄВА". :))
На фото - студія "Перехрестя" після презентації.
Зліва направо: Наташа Гончарова, Олександра Шаповал, Антоніна Спірідончева, Вікторія Осташ, Валентина Захабура, Інна Прокопович та Максим Меркулов. Фотографував Володя Осипенко.
Зима – це сплячка, а весна – пробудження, не лише для природи. З людьми теж так (у злагоді з природою?): зимова втома, небажання починати щось нове, без зайвої необхідності виходити з теплої домівки змінюються на весняну активність. Тобто в порівнянні з творчою зимою (а я говорю перш за все про діяльність на ниві творчості) творча весна повинна бути більш насичена подіями, а ще світлом, усмішками, звабами і фарбами.
Тож коротко підбиваю підсумки своїх зимових місяців цього року.
Найпотужніша і найважливіша (для мене) подія цієї зими – презентація книжки «Пензлі різнобарв» (колективної поетичної збірки Літературного клубу «Київ ПОЕТажний»), яку на правах редакторів-упорядників ми з поеткою Надією Чорноморець провели у київському Будинку письменників 23 січня, і яка пройшла дійсно вдало.
11 лютого я взяла участь у відкритті поетичного марафону «Віршень-2013». Марафон досі триває, в його рамках відбуваються поетичні заходи. Хоча цього року ми не такі активні, як минулоріч. :)
Відбулись кілька змістовних зустрічей літстудії «Перехрестя». У своєму звичному "барному" режимі пройшла зустріч Клубу «Київ ПОЕТажний» на новому місці дислокації на Подолі.
Мої книжки «Весна-поетеса», «Бізнес-провокація» та «Малолітка» з’явились в електронному вигляді – в он-лайн бібліотеці української книги «Kassiopeya», а також у форматі для Kindle на Amazon.
Деякі мої твори побачили світ у журналі «Дніпро» (№1) та альманасі «Нова жіноча проза» (№22).
Весна, сподіваюсь, буде насиченішою. :))
Тим більше, що активно ведеться робота над новими проектами, про які ще зарано говорити. :)
Нещодавно ми зустрічались з поетесою Вікторією Івченко, щоб обговорити подробиці нашого спільного заходу. Ранок був похмурим, а поки ми з нею сиділи в кав’ярні, розмовляючи, на небі розійшлися хмари, воно стало яскраво-блакитним, і засяяло тепле сліпуче сонце. Вікторія сказала: «Тоню, це знак!» Знак того, що наші задуми мають сонячне майбутнє, і навіть природа стає на нашу сторону :)
І вже наступний тиждень обіцяє бути насиченим подіями, на які я усіх, хто зацікавиться, запрошую!
12.03. презентація збірки оповідань «Малолітка» у Спілці письменників України. Захід організовується студією «Перехрестя». Музичний супровід презентації – поетеса і бард Валентина Захабура. Модератор – очільник студії Вікторія Осташ.
Представник бібліотеки розповість про становище електронної книги в Україні. А я, відповідно, представлю свої книжки.
Адреса: Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія», вул. Сковороди, 2
Початок о 18.00
16.03 В Музеї Лесі Українки відбудеться презентація нової книги Вікторії Івченко «Я - Мавка» та моєї «Весни-поетеси». Ці книги споріднені оспівуванням навколишньої краси, близькістю до природи і … сонячним світлом. Будуть великі поетичні читання, а також відповіді на запитання слухачів, дружнє спілкування на тему ролі митця в сучасній Україні.
Адреса: Музей Лесі Українки, вул. Саксаганського, 97.
Початок о 15.00
Будемо раді бачити усіх шанувальників художнього слова, які цінують Красу і Жіночність! :)
Тепер мої книжки – поетичну збірку «Весна-поетеса», іронічний роман «Бізнес-провокація» та збірку оповідань «Малолітка» можна читати в електронній версії.
Звісно, переді мною стояло питання «чи варто це все затівати?» з інтернет-доступом до своїх книжок, ще й за гроші, адже в Україні продажі українського легального (книжкового) контенту мізерні – незважаючи на велику кількість читалок у людей і водночас популярність оплати рахунків і товарів через інтернет (як банківськими картками, так і електронними грішми). Отже, проблема з сучасною українською літературою в інтернеті не в тому, що люди перестали читати, і не в тому, що є страх робити фінансові оплати через мережу. Проблема в самій літературі, а швидше в ставленні до неї.
Чому так? Перше, що приходить на думку:
- вкорінена в мозку меншовартісність себе і всього свого в порівнянні з європейським, американським, російським, чиї грамотні інформаційні кампанії заливають наш простір. Ну і постколоніальність ніхто не відміняв.
- відсутність системної інформаційної підтримки українського продукту, відсутність злагодженого і грамотного піару, який би охоплював великий спектр авторів, а не кілька десятків «ТОП-авторів». Через це…
- відсутність систематизації сучасної літератури за жанрами, аудиторіями тощо, що спростило б і піар і вивело б на поверхню нові імена в усіх нішах.
- відсутність ефективної системи комунікації з читацькою аудиторією, консервація письменницької тусовки самої в собі.
- великі видавництва дбають лише про малу кількість своїх авторів, застосовуючи відпрацьовані канали зв’язків зі ЗМІ і розміщуючи позитивні матеріали з ознаками замовності (очевидними для вдумливого читача), дрібні ж видавництва здебільшого не вписуються в ці канали розповсюдження інформації через малий обсяг новин, неналагодженість контактів або незмогу брати участь в існуючих схемах (умовно назву їх «бартерними»), або ж взагалі не дбають про інформаційну підтримку авторів. Через це…
- величезна кількість інертних самостійних авторів, кожний з яких вибудовує свою інформаційну кампанію, яка, безумовно, глушиться в безлічі новин. А також заважають…
- платність або дружність рецензування, які викликають стійку недовіру в читача, навіть коли розповідають про книги правдиво.
- зосередження піару на скандалах, а не на текстах, темах, сюжетах, ідеях.
- серед гравців українського книжкового ринку інстинкти конкурентів переважають над інстинктами спільної і вигідної для усіх розбудови книжкового ринку. На це є ще одна причина: в розбудову ринку треба вкладати інтелектуальні та грошові ресурси, тому замість реальних дій (для всього ринку, а не лише для власного продукту) лунають плачі, заклики, скарги, звернення до парламентаріїв, урядовців тощо, які традиційно глухі до будь-яких потреб народу.
- глибоке бажання використовувати інтелектуальний продукт на шару (цей пункт мав би стояти в числі перших).
- ну і ще багато чого…
Як це переломити? Ось в чому питання…
Але повернімось до моїх книжок в електронній бібліотеці «Kassiopeya».
Мабуть, я великий оптиміст, адже ситуація з продажем українських електронних книжок наразі несприятлива. Але я впевнена, що не можна чекати кращих часів, з моря погоди, манни небесної чи ще чогось… Тим більше, що…
Книги «Весна-поетеса» та «Малолітка» будуть цікаві дівчатам старшого шкільного та студентського віку, а «Бізнес-провокація» зацікавить перш за все офісних працівників. Мені зрозуміло, що більшість потенційних читачів моїх книжок значну частину свого часу проводять в інтернеті. Тож розміщення цих книжок в електронній бібліотеці – це крок назустріч читачеві, це надання більш зручного і простого доступу до творів саме цій аудиторії.
«Весна-поетеса» - це дебютна книжка, і увійшли до неї переважно ранні поетичні твори, написані в часи, коли я сама була підлітком. Природно, що в них йдеться про романтичне кохання, наївні мрії, несерйозні обрАзи, емоційні поривання до ідеалів. Технічно цілком вправні вірші. Хоч і без інтелектуальних та глибокообразних заморочок (на це я спромоглася значно пізніше :-). Без нецензурної лексики.
"Весна-поетеса" юна в усіх відношеннях - за настроєм і чуттєвими пориваннями, за образністю і проблематикою. Вона й знаходить свого читача серед тих, кому це ще близьке.
«Малолітка» - це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими. Твори, що увійшли до неї, є досить конфліктними, в них піднімається великий спектр проблем, з якими зіштовхується молода дівчина: починаючи від зіпсованих стосунків з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривленого бачення благополуччя і закінчуючи такими, що стосуються здоров’я, кохання і перших стосунків, небезпечних розваг, майбутньої професії, творчості. Героїні шукають свій шлях у житті, часто впираючись у закриті двері, залишаючись сам на сам зі своїми проблемами, прагненнями і переживаннями. Подекуди зворушливі, подекуди сповнені цинізму, усі твори «Малолітки» об’єднані особистим бунтом героїнь проти різноманітних рамок, встановлених суспільством.
«Бізнес-провокація» - це роман про топ-менеджерів та засновників, про манери управління та прийняття рішень, про бізнес-процеси, а також про піар та журналістику. На перший погляд, все це в романі «не із світу цього» - тому що автор над ними жорстоко пожартував, але… Іноді вам буде здаватися, що події відбуваються у вас в офісі, і з героями ви також знайомі.
Електронна бібліотека «Kassiopeya» надає он-лайн доступ до книжок.
Працюючи з обраними виданнями, Ви маєте повний функціонал для читання їх. Це і повноконтекстний пошук, і наближення тексту, і перегляд змісту, і закладки тощо. Ось так це виглядає на екрані:
Доступ до опублікованих книжок платний, проте, щоб не продавати кота в мішку, бібліотека надає можливість переглянути близько 20 сторінок книги безкоштовно, аби читач міг визначитись, чи цікава йому ця книга.
Також за допомогою спеціальних програм, запропонованих бібліотекою, можна читати придбані книжки без підключення до мережі інтернет.
Нагадаю також, що мої книги наявні також в «старих форматах», тобто в паперовому вигляді. Знайти їх можна в книжкових магазинах або замовити через інтернет в книжковому інтернет-магазині «Всі книги».
У Луцьку видано «Нову жіночу прозу». Це 22-й випуск альманаху сучасної української літератури «Нова проза».
В книгу ввійшли прозові твори Анастасії Бордюг, Насті Затворницької, Юлії Лісовської, Наталки Ліщинської, Зоряни Починайко, Сніжани Тимченко й Олесі Хошобіної, а також поетична добірка Антоніни Спірідончевої.
Альманах "Нова проза" заснований у 2006-му році. Протягом свого існування він був площадкою для публікації творів переважно молодих, часто невідомих загалу, авторів.
Альманах важливий передусім для молодих авторів - і для перших публікацій, і для знайомства один з одним, тобто з текстами один одного, що є невід’ємною умовою формування і сучасної літератури, і самих письменників. Також підбірка книг "Нової прози" є цікавою для поціновувачів нових імен і нових віянь в літературі.
Усього побачили світ 22 випуски. Серед авторів, чиї твори друкувались у "Новій прозі" - Олесь Барліг, Артем Захарченко, Юлія Ванда-Мусаковська, Павло Коробчук, Олег Романенко, Вікторія Осташ, Наталка Ліщинська, Антоніна Спірідончева та багато інших.
11 лютого стартував Всеукраїнський поетичний мега-марафон «Віршень – 2013», який нарешті остаточно трансформувався із традиційного «Сліва-фесту».
Родзинками вечору стали презентація 77 тому повного зібрання творів видатного поета сучасності Костянтина Мордатенка «Голодна кутя», презентація перших поетичних збірок молодих поетів Ірини Мельник (Рівне) та Миколи Антощака (Бердянськ Запорізької обл.), українсько-грузинське двомов’я від Ґео Арабулі. Окрім цього, під час «Віршня» портал сучасної української літератури «Укр.Літ» відсвяткував своє одноліття.
Подією дня можна також назвати вручення відзнаки «Поетичне відкриття року» молодому поетові з с. Карабутове, що на Сумщині Володимирові Худенку, який, на жаль, не зміг прибути на фестиваль і право на урочистий момент передав своїй наставниці – керівнику Конотопської літературної студії «Джерела» Ірині Козловій.
Традиційні відзнаки «Поетична надія року» цього разу були вручені наймолодшим поетам Вікторії Ткаченко, Марині Миколаєнко та Артемові Занорі.
Традиційно не обійшовся захід і без величезної кількості хорошої музики та не менш хорошої поезії від Володимира Барни, Лали Багірової, Олекси Бика, Наталки Боровик, Ігоря Білого, Братів Капранових, Ярослава Гадзінського, Оксани Гаджій, Олени Гетьманець, Артема Занори, Катерини Єгорушкіної, Валі Заха-Бури, Оксани Куценко, Мирослава Лаюка, Вячеслава Левицького, Світлани Лісовської, Анни Малігон, Дмитра Мамчура, Алли Миколаєнко, Лесі Мручківської, Лесі Мудрак, Максима Меркулова, Володимира Осипенка, Лесика Панасюка, Радія Радутного, Олени Савели, Антоніни Спірідончевої, Михайла Жаржайла, Богдана-Олега Горобчука, дуету Нелі Франчук та Григорія Лук’яненка та Тетяни Шептицької.
Не обійшлось і без традиційного причастя «Тарасовими слізьми» від основного організатора та ідейного натхненника «Віршня» Сергія Пантюка, якому того дня виповнилось 47 років та 1 день.
Вілаґ почуттів: збірник української поезії . – Ужгород: Видавництво ФОП Бреза А.Е, 2012. – 592 с.
Прочитавши поетичний збірник «Вілаґ почуттів», який побачив світ наприкінці 2012 року, і поміркувавши над тим, як і з чого він зроблений, я зрозуміла, що мушу поділитися своїми думками. Адже це видання і як збірка творів, і як явище в український літературі є цікавим, проривним і значущим з багатьох поглядів. Одразу зазначу, що маю змогу аналізувати не лише результат (книгу), але й процес/схему/мету його формування, оскільки від самого початку була задіяна в ньому як автор, чиї твори були відібрані до друку.
По-перше, вихід цієї книги засвідчив, що одна незалежна, охоплена ентузіазмом людина може зорганізувати величезну роботу зі збору текстів, редагування, укладання і випуску ідейно продуманої книжки з подальшим розповсюдженням. Мова про Валерія Гребенюка, завдяки якому «Вілаґ почуттів» побачив світ. Тут є цікавим і вартим наголосу те, що пан Валерій не є видавцем (тобто суб’єктом видавничої діяльності) чи лідером якоїсь літспільноти – у даному випадку він є носієм ідеї і зміг згуртувати навколо її втілення багатьох людей. А твори для книги шукав не серед своїх знайомих, як це роблять більшість укладачів, а в Інтернеті, розміщуючи оголошення і надсилаючи приватні листи людям, що пишуть вірші українською мовою – аби якомога більшу кількість авторів сповістити про свій задум. Можна тільки здогадуватись про реальний обсяг проведеної роботи, зокрема по відбору і редагуванню текстів, якщо в результаті вийшла книжка на 592 сторінки формату А6 із досить щільним розміщенням творів.
Ми знаємо, що зазвичай збірки української поезії формуються у згуртованих середовищах (літстудії, облорганізації письменників, друзі по поетичному сайту тощо), тобто в них, по-перше, входять твори людей, які й так добре один одного знають, а по-друге, ці збірки не є репрезентативними стосовно української поезії взагалі. «Вілаґ почуттів» же укладений за принципово іншою схемою.
По-друге, масштабність книги є безпрецедентною. 100 сучасних авторів (якщо я правильно порахувала), величезна географія – усі регіони України. Люди з різних спільнот, угрупувань, сайтів тощо. І от їх поетичні добірки зібрані під однією обкладинкою, з достатньою кількістю творів, щоб читач склав уявлення про творчість кожного.
Тут можна говорити про зріз сучасної української поезії, яка існує переважно в Інтернеті – яка вона, чим дихає, якими художніми засобами оперує. Мабуть, ця книга колись згодиться літературознавцям, які захочуть подивитись на українську поезію нашого часу ширше, ніж через призму розкручених імен, лауреатів поетичних конкурсів тощо, адже з часом сьогоднішня «рейтингова» картина, вочевидь, вимагатиме перегляду. Слід зазначити, що «розкручені» імена в книзі не представлені (мабуть, це завдання інших книг).
Не секрет, що автори з різних спільнот, різних регіонів не лише мало спілкуються між собою, але й часто ніколи не чули один про одного, ніде не перетинались. Тож «Вілаґ почуттів» багатьох авторів «познайомить» з колегами по перу. А це вже немало. Особисто мені в книзі були знайомі не більше 10-ти імен. Гадаю, більшість учасників збірника дивляться на перелік імен так само.
По-третє, досить високий рівень поезій, чого мало хто чекав. Редактори (їх було кілька), вочевидь, провели дуже масштабну роботу (за словами укладача, усього було опрацьовано майже 5 тис. творів близько 300 авторів). Так що ті, хто не хотів надсилати твори, щоб не опинитись в колі графоманів (а такі дискусії розгортались) – прогадали.
Поетичний Інтернет – дуже об’ємний, розрізнений і насичений іменами. Тож зрозуміло, що «критикам» і «знавцям поезії» легше на нього навісити ярлик «графоманства», ніж у ньому розбиратись і відшукувати живі зерна. У цьому сенсі «Вілаґ почуттів» виконав велику роботу з «просіювання Інтернету» задля пошуку вартісних текстів. Не пригадую жодного видання, яке б хоч раз виконало цю функцію у такому обсязі.
Окремим розділом у збірнику виділено твори членів Спілки письменників України та її обласних організацій. Я не дуже розумію цього кроку. Мабуть, за цим стоїть бажання продемонструвати статусність окремих учасників, адже якісно їх твори не вивищуються над творами інших авторів збірника. Непрямо цим підтверджується, що уся збірка вміщує твори, виконані на досить високому рівні поетичної майстерності.
По-четверте, книга виконує і просвітницько-нагадувальну функцію. До неї увійшли твори та біографічні довідки про українських поетів, переслідуваних чи знищених більшовицьким режимом. Це зроблено влучно і лаконічно, що за відчуттями нагадує постріли. Мабуть, саме такого емоційного ефекту намагався досягти ідейник «Вілаґу почуттів».
У книзі вміщено цілу «Історію України в сонетах» від Київської русі до теперішніх часів авторства Ігоря Федчишина (усього 35 сонетів).
Занурюють у давнину, міфи і містику твори самого Валерія Гребенюка. Він називає їх екзотичною лірикою – неспроста, адже читати їх доводиться зі словником застарілих і діалектичних слів, який також долучено до збірника. Зі словника читач довідується зокрема, що слово «Вілаґ» означає Всесвіт. Отже, «Всесвіт почуттів». Мета автора – повернути забуті слова і образи людям.
Ці розділи не є значними за обсягом, проте є вагомими і дуже вирізняються серед решти поетичних добірок, здебільшого заглиблених у почуття, самокопання, тугу за минулим, розмірковування про щастя тощо (за деяким винятком). Тому «Вілаґ почуттів» буде цікавим для людей, що люблять співпереживати чужим долям, проникатися чужими почуттями, заглиблюватись і розглядати їх під мікроскопом, отримуючи від цього чуттєву насолоду.
По-п’яте, окремо варто поговорити про організаційний бік проекту «Вілаґ почуттів». Тоді як багато книжкових проектів-задумів (поетичних) розбиваються об нестачу фінансів, байдужість видавців і пасивність чи неорганізованість самих авторів, «Вілаґ почуттів» продемонстрував схему, коли творчий задум упорядника реалізується за рахунок усіх залучених авторів, а в результаті усі автори залишаються задоволеними і книга виходить якісною.
Цей проект «танцював» від ідеї: гадаю, зиждитель збірника (як називає себе Валерій Гребенюк) від самого початку планував наповнити книгу саме так: нагадати або й розповісти (бо деякі імена маловідомі) про переслідуваних у ХХ ст. українських поетів, вмістити тексти на історичну і мовну тематику (до речі, серед поетичних добірок авторів зустрічається чимало патріотичних віршів), левову частку уваги у збірнику приділити своїй особистій творчості, надмета якої – повернути людям забуті слова (при обсязі виконаної ним роботи це справедлива винагорода) і поєднати це із сучасною українською поезією багатьох авторів, зробивши серйозний редакторський відбір.
Отже, це принципово відрізняється від популярного методу видання поетичних збірок «у складчину», в яких фінансова участь авторів є переконливішою, ніж якість текстів. До речі, «Вілаґ почуттів» не передбачав прямої грошової участі авторів у виданні книжки, проте, гадаю, чи не кожен з учасників скористувався можливістю викупити потрібну їм кількість примірників.
Тут дуже важливо згадати про масштабність збірки, тобто географію авторів, їх кількість і приналежність до найрізноманітніших поетичних спільнот, адже саме ця «масштабність» і формує систему розповсюдження як тиражу, так і інформації про книгу.
Отже, підсумовуючи усе сказане про «Вілаґ почуттів», хочу зазначити, що схема цього книжкового проекту є цікавою і, можливо, вартою наслідування. А якщо Вас зацікавило наповнення збірника, тобто поезія – шукайте «Вілаґ почуттів» у своєму місті серед своїх знайомих.
Зацікавлення київського Будинку письменників сягають нових горизонтів, в його орбіту потрапляють нові об’єднання літераторів, що діють в Україні і не мають безпосереднього зв’язку зі Спілкою письменників.
Так 23 січня у залі Будинку на Банковій на запрошення секретаря студії «Радосинь» Лідії Новікової відбулась презентація поетичної збірки «Пензлі різнобарв». До книги увійшли твори учасників ще молодого літературного клубу «Київ ПОЕТажний».
Оксана Усова-Бойко, очільник клубу "Київ ПОЕТажний"
Щоб презентація була змістовною, насиченою, але «ненапряжною», якнайкраще представляла кожного з авторів збірки і водночас була ефектною, організатори перетворили захід на театралізоване дійство, запросивши усіх гостей (яких в залі виявилось не мало) у подорож поетичним поїздом-експресом, який робив короткі, але цікаві поетичні та музичні зупинки.
Інна Ковальчук (Приходько)
Провідницями експресу «працювали» редактори-упорядники збірки «Пензлі різнобарв» поетеси Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева. З їх розповідей присутні дізнались про історію становлення клубу «Київ ПОЕТажний», про працю над книжкою, а також про всіх авторів книги з короткою характеристикою їх творчості. Адже поетичний експрес зупинився на добірці віршів кожного автора.
Між поетичними зупинками відбувались зупинки музичні. Зробити їх привабливими взялись зовсім юні учасниці заходу – Віра і Варя Чорноморці. Для дівчат це була цікава розвага і приємний досвід. А ще завдяки їм жоден виступаючий не залишився без квітів.
Під час поетичних зупинок на «пероні» з’являлись автори добірок і читали свої твори: ініціативна і рішуча Оксана Усова-Бойко, очільник клубу «Київ ПОЕТажний»; учасник усіх заходів клубу Віра Свистун, Тетяна Левицька, Ігор Сокол, Інна Ковальчук (Приходько), Олег Максименко, Маргарита Метелецька.
Аби представити добірки тих авторів, які не змогли бути присутніми на презентації, їх твори зачитували провідники поетичного експресу. Тож з вуст Надії Чорноморець та Антоніни Спірідончевої прозвучали найвдаліші та найпоказовіші вірші Юрія Ходарченка, Люби Козир, Михайла Хімченка, Анни Вязьмітінової, Богдана Головченка (також відомий як Слон), Вікторії Науменко, Світлани Мулюкової, Володимира Пономаренка, Лани Виноградової, Ольги Угнівенко, Валентини Чайковської та Віри Кухарук.
Маргарита Метелецька (читає) та Надія Чорноморець (модерує)
Представив свої верлібри і «локомотив» поетичного експресу (бо він же видавець) Олег Нікоф. Гостям він також розповів про попередні збірки клубу (адже «Пензлі різнобарв» уже третя!), про фестивальне життя клубу, клубні публікації у часописах.
На останніх кілометрах маршруту представили свої поезії і провідниці експресу, адже їх твори також увійшли до збірки. Мало того, Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева були ініціаторами і найбільшими уболівальниками цієї збірки.
Надія Чорноморець працює виключно у жанрі сонетів, має три видані поетичні збірки, займається перекладами з російської та французької мови (зокрема нещодавно було презентовано її переклади сонетів французького письменника Поля Валері). Також Надія Чорноморець відвідує заняття студії «Радосинь».
Антоніна Спірідончева – поетка і прозаїк, має три видані книжки, публікується в інтернеті, фотографує і висвітлює поетичні заходи, також відвідує заняття студії «Перехрестя».
Віра та Варя Чорноморець - забезпечили поетичному експресу музичний супровід
Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виник у 2010-му році, об’єднавши київських інтернет-поетів для зустрічей в реалі. За два роки клуб «Київ ПОЕТажний» видав три поетичні збірки з творами членів клубу, провів ряд публічних поетичних акцій, успішно брав участь у поетичних фестивалях. Серед членів клубу – переможці літературних конкурсів, учасники літературних студій, а також інших відомих у літературному середовищі літоб’єднань, мають публікації в друкованих періодичних виданнях, літературних часописах та альманахах, деякі члени клубу вже мають видані книжки та альбоми пісень.
А у мене супер-новина!
Тепер мої книжки є не лише в паперовому вигляді в магазинах, але й в електронному - в електронній бібліотеці "Касіопея" http://store.kassiopeya.com/index.php?language=ua&manufacturers_id=82
- Весна-поетеса
- Бізнес-провокація та
- Малолітка
Бібліотека платно надає доступ до книги, а ознайомитись з книгою (до 20 сторінок) можна безкоштовно. :)
Тільки-но повернулась із зустрічі літстудії "Перехрестя".
У бібліотеці №9, що в Шевченківському районі, засідання завжди проходять затишно, тепло, без офіціозів, у вузькому колі тільки своїх. І обов’язково з чаюванням і солодощами. На таких зустрічах активніше обговорюються новини, плануються нові проекти, читаються відвертіші вірші, чого зазвичай позбавлені планові засідання студії у Спілці письменників.
І сьогодні було так. На фото зліва направо: Вікторія Осташ, Володимир Осипенко, Марина Єщенко, Максим Меркулов, Валя Захабура та я, Антоніна Спірідончева. :))
Вперше в Будинку письменників (вул. Банкова, 2, зала на 1-му поверсі)
Літературний клуб «Київ ПОЕТажний»
Представить клубну поетичну збірку «Пензлі різнобарв»
Усіх гостей запросять у подорож по збірці на поетичному експресі, який робитиме музичні та поетичні зупинки.
Провідниці – поетеси Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева
Запрошуються усі зацікавлені!
«Пензлі різнобарв» – це вже третя поетична книжка клубу. Цього разу «Київ ПОЕТажний» вирішив не економити на виданні. Тому збірка поезій «Пензлі різнобарв» вийшла у твердій палітурці, на гарному папері, зручним обсягом (170 сторінок), а кожному віршу відведено достатньо особистого простору – щоб дихав і повноцінно жив. Говорячи без прикрас – книжка виглядає солідно. Її приємно тримати в руках, а дарувати можна з почуттям гордості.
Вмістом книги займались редактори-упорядники Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева. Хоча збірка формувалась із поетичних добірок членів клубу, кожен твір проходив строгий «фейс-контроль». По-перше, упорядники дбали про те, щоб твори несли в собі поезію, а по-друге, щоб кожна добірка якнайкраще демонструвала індивідуальність автора. Тому кожна поетична добірка є також презентацією творчості автора, тим більше, що починається з його фотографії. Та перш за все «Пензлі різнобарв» є розлогою презентацією всього україномовного напрямку Клубу «Київ ПОЕТажний».
До книжки увійшли здебільшого римовані вірші, проте є кілька добірок з піснями, вірші-експерименти, добірка з верлібрами.
Збірка поезій «Пензлі різнобарв» представляє поетичні добірки авторів:
Ігор Сокол – «Бо існує людина, як натягнута туго струна…»
Інна Ковальчук – «Зніму цілунками омріяні слова»
Вікторія Науменко – «Мені підказали, що завтра народиться казка…»
Світлана Мулюкова – «Сузір’я любові»
Володимир Пономаренко – «Ненароком»
Лана Виноградова – «Мій коханий сеньйоре!»
Ольга Угнівенко – «Для чого живемо…»
Олег Максименко – «Щодо ревнощів»
Валентина Чайковська – «Торкаюсь розлуки руками»
Віра Кухарук – «Притишена годинників хода»
Оксана Усова-Бойко – «Перехрестя»
Олег Нікоф «Герменевтика»
Видавець: Олег Федоров.
Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» виник у 2010-му році, об’єднавши київських інтернет-поетів для зустрічей в реалі. За два роки клуб «Київ ПОЕТажний» видав три поетичні збірки з творами членів клубу, провів ряд публічних поетичних акцій, успішно брав участь у поетичних фестивалях. Серед членів клубу – професійні літературознавці, переможці літературних конкурсів, учасники літературних студій, що діють при Спілці письменників України, а також інших відомих у літературному середовищі літоб’єднань, мають публікації в друкованих періодичних виданнях, літературних часописах та альманахах, деякі члени клубу вже мають видані книжки та альбоми пісень.
Рік – це всього лиш відрізок великого шляху, в якому реалізовується щось намріяне, відбувається щось заплановане і позапланове. Щось закінчується, а щось починається. Відрізок, на який цікаво подивитись від засічки до засічки, визначити для себе, чи це те, чого я хотіла, і чи це те, що я могла.
Спочатку виникла ідея… Теплий осінній день, коли секретар НСПУ по роботі з молодими авторами Сергій Пантюк завітав на гостину до літстудії «Джерела» в Конотоп, вимагав логічного продовження в столиці. Попри кілометри між містами, літературні осередки «Джерела» та «Перехрестя» стали друзями вже давно: перетиналася як не на фестивалях, то на презентаціях. Тож не дивно, що майже всі, хто завітав на захід, або давно знайомі, або принаймні вже не раз чули виступи одне одного.
Сергій Пантюк, який модерував зустріч, заявив про старт довготривалого проекту, первинна назва якого «Поетичний турнір літоб’єднань». «Уявіть карту України, покриту сотами. Ці соти заповнені вами, поетами. І кожен із нас знайде своє місце, кожен скаже своє слово. Треба лише почути себе серед інших», – слушно зауважив письменник.
Привітав учасників заходу і голова НСПУ Віктор Баранов. Він добрими словами згадав літературну студію імені В. Чумака, до якої свого часу входили Василь Герасим’юк, Наталка Білоцерківець, Людмила Таран і сам Віктор Баранов.
Цікаво, що в невимушеному спілкуванні заявлених програмою елементів «літдуелі» помічено не було. Або дуелі не в моді, або все-таки змагальність була, але так і не зняла шапки-невидимки. Виступали по черзі. «Джерела» – «Перехрестя» – «Джерела» – «Перехрестя». Логічно, що вихованців, чи то пак учасників, представляли «мами» літстудій – Ірина Козлова та Вікторія Осташ.
Отож, від конотопської літстудії «Джерела» виступили Дмитро Омельчак, Тетяна Жилкіна, Віктор Бурим, Поліна Горлач, Анна Лук’яненко, Валерія Лазебна, Анна Малігон, Олена Савела, Володимир Худенко, Ольга Башкірова. «Перехрестя» представили Євгенка Чугуй, Максим Меркулов, Антоніна Спірідончева, Валентина Заха-Бура, Олександр Козинець, Володимир Осипенко, Світлана Кондратьєва, Наталія Гончарова, Леся Мручківська, Олександр Ткачинський. Від «Джерел» на «Перехресті», себто як причетні до однієї й другої студії, слово мали Артем Занора та Алла Миколаєнко.
На десерт прозвучали виступи Ірини Козлової та Вікторії Осташ. А віршем «Різдво в Сокільці» завершив захід модератор Сергій Пантюк.
Учасники і гості встигли не лише поділитися поетичними рядками, а й обговорити майбутню долю започаткованого проекту. Отож, зустріч з конотопцями – перша й далеко не остання в рамках турніру. Далі – нові літоб’єднання, нові міста.
На сайті «Друг читача», що висвітлює книжкові події, грудневий ярмарок «Медвін: Книжкова коляда»названо бенкетом під час чуми.
Так от. У цей кризовий для книжкового ринку час (а коли він не кризовий?) я і ще ряд учасників Літературного клубу «Київ ПОЕТажний» представляли на медвінівському майданчику презентацій свої книжкові новинки, а також провели поетичні читання. Але про все по порядку.
Презентація моєї нової книжки «Малолітка» була винесена окремим рядком у програмі ярмарку і передбачалась організаторами як окремий захід, тож з неї і почну. Я розповідала про книжку: яка вона гостросоціальна, проблематична і з якого досвіду черпались теми. Оповідання у ній об’єднані спектром молодіжної проблемності – так щоб і не повторюватись, і охопити таке коло проблем, щоб картинка була цілісною. До речі, коли ці твори писалися, про книжку я не думала. Ідея зібрати книжку саме так виникла на стадії упорядкування. Тож оповідання у «Малолітці» стилістично і чуттєво дуже різні. Від поетичної «Я - осінь» і сльозливої «Світланки» до бурхливої «Бунтарки» і цинічних «Снідоносців». «Малолітка» - книга дівчача.
Антоніна Спірідончева
Презентували і книжку «Пензлі різнобарв» - поетичну збірку Літературного клубу «Київ ПОЕТажний», яку упорядковували я та поетеса Надія Чорноморець. Оскільки на «поетажному корпоративі» гостям книжку представляла я, то тепер була черга пані Надії. Вона розповідала про те, як у переважно російськомовному «Києві ПОЕТажному» було запропоновано, пролобійовано і врешті реалізовано ідею видати україномовну поетичну збірку з творами членів клубу. На це пішло майже два роки, зате «Пензлі різнобарв» вийшла презентабельною і добре представляє україномовний доробок наших авторів.
Коли презентуються поетичні книжки, звісно ж, не обходиться без читання віршів з неї. І не тільки з неї. Більшість присутніх на заході клубчан мають публікації у «Пензлях різнобарв». Тож читали прямо зі збірки, а ще ділились новими чи дорогими серцю віршами.
Віра Свистун побувала біля мікрофона двічі. Читала не лише твори з клубної збірки, але й сонети, на які надихнулась творчістю Надії Чорноморець, пісні, що народились під враженнями від пісень Ольги Угнівенко, а також читала свої переклади сонетів Надії Чорноморець на російську мову.
Віра Свистун
Олег Максименко є російськомовним автором, тож читав свої твори російською мовою, у тому числі твори з «Пензлі різнобарв». Як виявилось, в україномовну книжку пішов авторський переклад, а оригінальний вірш був написаний російською.
Олег Максименко
Володимир Пономаренко на поетичних читаннях теж показав себе двомовним автором. Читав як змодельовані вірші, так і глибоко особисті.
Володимир Пономаренко
Олександр Малашенков (Варяг) демонстрував свої твори вміщені у східні поетичні форми. Олександр не є автором «Пензлі різнобарв», його вірші публікувались у попередній збірці клубу - «Резонанси», якої не виявилось під час заходу, щоб поставити поряд з іншими книжками, зокрема з її книжкою-сестричкою «Эсперанто многоточий».
Олександр Малашенков (Варяг)
Я виходила до мікрофона кілька разів. Читала поезію і дорослу – з «Пензлі різнобарв», і підліткову – зі своєї першої книжки «Весна-поетеса», яка була гарним доповненням до презентації «Малолітки».
Антоніна Спірідончева
Надія Чорноморець цього разу презентувала не лише «Пензлі різнобарв», але й свою власну нещодавно видану книгу – «Рум’яновида осінь». Це вже третя книга поетеси. Вона вміщує не лише авторські поезії, але й переклади творів французького поета Поля Валері. Надія Чорноморець працює лише в жанрі сонетів.
Надія Чорноморець
Ольга Угнівенко – поетеса і співачка не лише читала свої твори з книжки «Пензлі різнобарв», але й презентувала книжкову новинку, яку уклала разом з матір’ю Тамарою Угнівенко. «Духовний скарб українського народу» - подарункова книга, яка вміщує фото з традиційним українським одягом, рушниками, писанками, зібраними з усіх регіонів України, та пояснення до них. Є цікавим, що ці речі були зібрані Тамарою Угнівенко і зараз виставлені у заснованому нею Музеї українського костюма та писанки. Музей знаходиться в смт Немішаєво Київської області (Ірпінський напрямок), де експозицію може подивитись кожен бажаючий. До книги «Духовний скарб українського народу» також увійшли поетичні твори Ольги Угнівенко, а гарним доповненням до неї є диск із піснями пані Ольги.
Ольга Угнівенко
Під час заходу Клубу «Київ ПОЕТажний» на Медвіні також було представлено книгу «А спасает планету – нежность!» Це збірка віршів та малюнків, присвячених Леоніду Федоровичу Бикову, його друзям та колегам по кіно. Книгу було укладено і видано ентузіастами-прихильниками творчості Актора. Незважаючи на те, що тираж книги майже розійшовся (менш, ніж за рік), на Медвіні ця книга показана уперше. Представив її Микола Колесник – один з ініціаторів і натхненників видання.
Микола Колесник
Словом, двогодинний виступ авторів Літературного клубу «Київ ПОЕТажний» дійсно виглядав як бенкет під час чуми. Та хіба це погано? :)))
Мені страшенно муляють хвости, тобто недороблені справи і незакінчені проекти. Особливо у кінці року.
Те, що я собі планувала на 2012 - в основному реалізовано. Із мега-планів: "Пензлі різнобарв" - вийшла друком, презентована, мені ця книж
ка дуже подобається. "Малолітка" - теж побачила світ пристойно. Казка дописана.
Із незакінченого лишилась моя поетична збірка. Але я з нею і не
поспішала. Дві книги на рік - забагато. От нею і займусь, щоб закінчити з
упорядкуванням до Нового року. Там проблема в кількох недописаних
віршах, і ще кілька віршів під питанням: взяти чи викинути. Кинувши
усі сили на поетичну Казку, я знехтувала своєю не менш улюбленою
Афродитою. До її закінчення мені не вистачає двох сюжетів. Афродита не
схожа на ті вірші, які заплановані до збірки, тож вона туди і не увійде. Є ще ряд незакінчених дрібниць, з якими хотілось би встигнути до кінця року і не волочити їх у рік наступний... Тому що на наступний рік у мене вже багато планів :)))
Ідеї проектів, з якими мені б не хотілось
розлучатись, але яким не вистачає коштів і ... працелюбної
целеспрямованої злагодженої команди : - перехресне рецензування - МІНІ - 2П: Подвійний профіль. Перехрестяни зрозуміють)))
І ми там будемо.
14:00-15:00 Поетичні читання Літературного клубу «Київ ПОЕТажний» та презентації нових книг учасників клубу: клубна збірка поезій «Пензлі різнобарв», Надія Чорноморець «Рум’яновида осінь», Тамара та Ольга Угнівенко «Духовний скарб українського народу».
15:00-16:00 Презентація збірки оповідань Антоніни Спірідончевої «Малолітка».
Книжковий ярмарок «МЕДВІН: Книжкова коляда» пройде 6-8 грудня у КиївЕкспоПлазі (вул. Салютна, 2-Б, ст. м. Нивки) одночасно із ярмарком «МЕДВІН: Рукоділля: Подарунки до Різдва».
Графік роботи ярмарків: 10:00-19:00. Вхід вільний.
Нещодавно у видавництві «Зелений пес» побачила світ нова книга Антоніни Спірідончевої - «Малолітка». Це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими. Твори, що увійшли до неї, є досить конфліктними, в них піднімається великий спектр проблем, з якими зіштовхується молода дівчина: починаючи від зіпсованих стосунків з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривленого бачення благополуччя і закінчуючи такими, що стосуються здоров’я, кохання і перших стосунків, небезпечних розваг, майбутньої професії, творчості. Героїні шукають свій шлях у житті, часто впираючись у закриті двері, залишаючись сам на сам зі своїми проблемами, прагненнями і переживаннями. Подекуди зворушливі, подекуди сповнені цинізму, усі твори «Малолітки» об’єднані особистим бунтом героїнь проти різноманітних рамок, встановлених суспільством.
Гадаю, з мого боку буде правильним особисто розповісти про свою нову книгу. Отже,
"Малолітка" - книжка дівчача. Хоч вона охоплює різні молодіжні теми, та найбільше мови в ній про дівчат, які стають дорослими, і те, що може з ними статись раніше, ніж це заведено правилами моралі. За відгуками перших читачів, вона буде близька дівчатам, принесе їм чуттєве і емоційне задоволення від читання, відкриття нових обріїв. Хлопців чи людей старшого віку книга навряд чи зацікавить. Хоча деякі героїні і граються в чоловічі іграшки, як то ревіння моторів, вуличні змагання - у книзі вони надто жіночні.
«Малолітка» - це не є стьоб чи оповідки про веселе проживання часу. В цій книжці майже в кожному оповіданні йдеться про особистісне становлення, про складний вибір, про те, як залишитись людиною. Жодних повчань і напуть, тільки розповіді, рішення, переживання, емоції героїв.
До певної міри «Малолітка» є логічним продовженням моєї першої поетичної книжки «Весна-поетеса», яка знаходить відгук серед дівчат-підлітків. Деякі твори написані в тій же тональності, з поетичними відступами і самостійними подекуди бунтарськими поезіями. Вона теж світла, чуттєва і позитивна. Тільки в прозі і з гострими сюжетами.
Книга поганому не вчить і до поганого не підбурює, вона не розпусна. Хоча в ній є відверті сцени, позацензурні вислови (емоційно виправдані) і речі, опозиційні існуючому правопорядку, міркуванням громадської та особистої безпеки, але все це чуттєво, романтично, з погляду молодої людини. Ці моменти не виправдовуються і не засуджуються, просто це таке життя і нема чого їх приховувати: від того, що ми закриватимемо очі на щось і про щось мовчатимемо, воно не лише нікуди не зникне, але й не отримає належних оцінок.
Оповідання в книзі дуже різні і тематично, і структурно, і чуттєво. Деякі створювались мною ще в шкільному та студентському віці (у їх ідейній та художній цінності я досі не розчарована), деякі писались вже дорослою жінкою, здатною узагальнити, розкласти по полицях, виділити важливе і головне в тому, що думає і відчуває молода людина. Деякі твори ідейно доповнюють один одного, деякі подають погляди на одну і ту ж проблему з різних позицій. Мені пощастило: упорядкування книжки повністю було віддане на мій розсуд. Коли я склала такі різні (втім, об’єднані темою «малолітки») твори в один ряд, у мене з’явилось відчуття повноти висвітлення тих думок, якими мені хотілось поділитись.
Окремішньо від мого особистого циклу оповідань «Малолітка» в книзі стоїть оповідання (дехто називає його повістю) «Снідоносці», написане у співавторстві мною і Ніною Дьяченко. Цей твір не схожий ні на що з «Малолітки», він жорстокіший, цинічніший, політичніший і детективніший, до того ж моделюванням поведінки невиліковно хворих молодих людей за певних несприятливих обставин цей твір можна віднести до жанру фантастики. Проте оскільки він зачіпає тему хвороби і пов’язаних з нею безпек і небезпек, яких неодноразово торкаються оповідання моєї особистої добірки, я цей твір також включила до книжки «Малолітка».
«Малолітка» не схожа на мої попередні книжки. «Весна-поетеса», моя перша книжка – це збірка віршів, в якій лірична героїня ділиться своїми почуттями і радістю від побаченої краси, майже не торкаючись тієї соціальної проблематики, в яку глибоко занурюється «Малолітка». Друга книжка «Бізнес-провокація» - іронічний роман про бізнес, журналістику та піар, який небезпідставно стібається над цією комерційною діяльністю. Кожна книга для мене – це новий виток, новий крок, це рух. Мені нецікаво створювати «однакові», тобто подібні одна до одної книжки. Я майже впевнена, що такої книжки, з такою темою і проблематикою, з таким емоційним забарвленням, як «Малолітка» у мене більше не буде.
Нарешті побачила світ моя нова книжка - "Малолітка"! У цій збірці оповідань здебільшого ідеться про дівчат, які стають дорослими.
Дякую усім, хто працював над книжкою, давав свої оцінки і поради щодо текстів і дизайну обкладинки на стадії підготовки. Ось так тепер виглядає моя "Малолітка". :)))
Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» шиконув, влаштувавши корпоратив з
нагоди виходу збірки поезій «Пензлі різнобарв» в ресторані «Holmes
& Lady»
Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» шиконув, влаштувавши корпоратив з нагоди виходу клубної збірки поезій «Пензлі різнобарв» в ресторані «Holmes & Lady». А всі гості заходу отримали нову збірку в подарунок!
«Пензлі різнобарв»
– це вже третя поетична книжка клубу, цього разу україномовна. Клуб
вирішив не економити на виданні. Тому збірка поезій «Пензлі різнобарв»
вийшла у твердій палітурці, на гарному папері, зручним обсягом (170
сторінок), а кожному віршу відведено достатньо особистого простору – щоб
дихав і повноцінно жив. Говорячи без прикрас – книжка виглядає солідно.
Її приємно тримати в руках, а дарувати можна з почуттям гордості.
Начинкою книжки займались редактори-упорядники Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева.
Хоча збірка формувалась із поетичних добірок членів клубу, кожен твір
проходив строгий «фейс-контроль». По-перше, упорядники дбали про те, щоб
твори несли в собі поезію, а не були «римованими трупами», а по-друге,
щоб кожна добірка якнайкраще демонструвала індивідуальність автора, адже
з творчістю членів «Києва ПОЕТажного» ми знайомі
добре. Тому кожна поетична добірка є також презентацією творчості
автора, тим більше, що починається добірка з його фотографії. Та перш за
все «Пензлі різнобарв» є розлогою презентацією всього україномовного
напрямку Клубу «Київ ПОЕТажний».
До книжки увійшли здебільшого римовані вірші, проте є кілька добірок з піснями, вірші-експерименти, добірка з верлібрами.
Збірка поезій «Пензлі різнобарв» представляє поетичні добірки авторів:
Ігор Сокол – «Бо існує людина, як натягнута туго струна…»
Інна Ковальчук – «Зніму цілунками омріяні слова»
Вікторія Науменко – «Мені підказали, що завтра народиться казка…»
Світлана Мулюкова – «Сузір’я любові»
Володимир Пономаренко – «Ненароком»
Лана Виноградова – «Мій коханий сеньйоре!»
Ольга Угнівенко – «Для чого живемо…»
Олег Максименко – «Щодо ревнощів»
Валентина Чайковська – «Торкаюсь розлуки руками»
Віра Кухарук – «Притишена годинників хода»
Оксана Усова-Бойко – «Перехрестя»
Олег Нікоф «Герменевтика»
Видавець: Друкарський двір Олега Федорова.
Відмітити вихід книги вирішили теж з розмахом. Корпоратив Клубу «Київ ПОЕТажний» радо прийняв ресторан «Holmes& Lady»,
що на Оболоні, виділивши поетам і їх гостям окрему залу. Мало того, для
«Київ ПОЕТажний» було сформовано ексклюзивне меню, щоб святкувальники,
які навряд чи прийшли «плотно поїсти», не витрачали час на пошуки «пива і
сухариків» у великому меню ресторану.
Багатий інтер’єр, гарне обслуговування, обмін думками, віршами і просто
радістю, «Пензлі різнобарв» на столах і в руках гостей, які гортаються,
читаються, мацаються на твердість і гладкість обкладинки, набираються
автографів – усе це виглядало круто! На хвилі шикування усім гостям
заходу видавець подарував щойно видані книжки, хоча спочатку цього не
передбачалось. Найвитриваліші поети засиділись до закриття ресторану.
Словом, і книжка, і клубний корпоратив вийшли на славу. Навіть ресторану
так сподобалось, що в нас попросили фото із заходу, щоб розмістити їх
на своєму сайті.
А хто не прийшов – заздріть! Тому що було класно! :)
14 жовтня відзначається свято Покрови Пречистої Богородиці, яке водночас є Днем українського козацтва. З цієї нагоди на масиві Троєщина в місті Києві, у Молодіжному парку відбулось святкове дійство неочікуваного розмаху. Козацький куліш, стріляння з гармати, виступи з козацького двобою, інших бойових мистецтв, виступи визнаних в Україні і світі танцювальних колективів і на завершення - дуже драйвове фаєр-шоу. Здається, це вперше в Молодіжному парку нашого району проводиться таке маштабне свято. Зазвичай святкування в Києві влаштовуються у центрі міста чи місцях, спеціально облаштованих і оздоблених під старовину, а спальні райони вдовільняються хіба що ініціативами місцевих дитячих гуртків. А тут таке свято забабахали! Але всьому є своє пояснення :))
Ініціатор свята – верховний отаман Міжнародної оборонно-спортивної організації «Козацтво України» та Всеукраїнської громадської організації «Козацька територіальна оборона України» Валентин Соколовський, який до того ж балотується в народні депутати в Деснянському районі м. Києва. Мабуть, цьому й завдячується маштабність свята на «окраїні» столиці. Проте в мене це не викликало скепсису. По-перше, обидві очолювані ним організації існують вже тривалий час і працюють з молоддю, переважно у спортивному напрямку. А по-друге, якщо є що показати – чому б не показати? І нагода є! Тим більше, я не помітила, щоб пан Соколовський на цьому заході сильно піарився чи агітував за себе.
Валентин Соколовський у центрі біля мікрофонів
Якби мене запитали, чи потрібні на околицях міста такі маштабні святкування, я б однозначно відповіла: ПОТРІБНІ!!! Адже діти, що живуть в навколишніх будинках, побачивши встановлення сцени з вікна чи розчувши музику і промови з динаміків, злітаються у парк, як бджоли на мед. Для більшості з них дійства в центрі міста є недосяжними через непоінформованість чи пасивність батьків.
Дітям потрібно це бачити. Не лише для того, щоб мати наочне уявлення про минувшину. Як нащадки козацтва, сучасні українці є генетичними носіями таких козацьких рис як запальність, спритність, хоробрість, «шибайголовість», винахідництво, волелюбність і чутливість до несправедливості, романтичність, готовність боротись «за всіх», за землю, за державу.
Проблема в тому, що козацькому духу в сучасній Україні нема де розгулятися. Бракує форм втілення, реалізації. Він по суті придушується, упираючись у соціальний устрій, стандартизацію життя, рамки, обмеження (найманість праці, дім-робота), створені новітніми панами (бізнес, влада). Але характер людини не можна повністю придушити, закладені риси пробиваються і вистрілюють, часто виявляючись караними. А тим часом домінантне місце посідає інша виплекана віками українська риса – «моя хата скраю», в якої можливостей для реалізації – безліч!
З цього погляду мені особисто здається, що молодіжні патріотичні, козацькі організації зайшли в глухий кут, коли намагаються реставрувати історію, проте не вишукують сучасних, прийнятних в існуючому соціальному устрої шляхів для реалізації (вивільнення) тих «козацьких» рис, закладених генетично, такого способу життя, щоб людина була собою, почувалась природньо, а не зазнавала утисків своєї вдачі. Гадаю, над цим слід помізкувати козацьким організаціям.
Але повернімось від моїх особистих роздумів до козацького свята на Троєщині!
Частування козацьким кулешом. Охочих спробувати, що то воно є, біля казана виявилось чимало.
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш... Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п... Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...
23 травня в Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини відбулася літературно-музична імпреза «МІСТО МІСТ»: урбаністична поезія (класика і сучасність). 
Отож, від конотопської літстудії «Джерела» виступили Дмитро Омельчак, Тетяна Жилкіна, Віктор Бурим, Поліна Горлач, Анна Лук’яненко, Валерія Лазебна, Анна Малігон, Олена Савела, Володимир Худенко, Ольга Башкірова. «Перехрестя» представили Євгенка Чугуй, Максим Меркулов, Антоніна Спірідончева, Валентина Заха-Бура, Олександр Козинець, Володимир Осипенко, Світлана Кондратьєва, Наталія Гончарова, Леся Мручківська, Олександр Ткачинський. Від «Джерел» на «Перехресті», себто як причетні до однієї й другої студії, слово мали Артем Занора та Алла Миколаєнко.
Відмітити вихід книги вирішили теж з розмахом. Корпоратив Клубу «Київ ПОЕТажний» радо прийняв ресторан «Holmes & Lady»,
що на Оболоні, виділивши поетам і їх гостям окрему залу. Мало того, для
«Київ ПОЕТажний» було сформовано ексклюзивне меню, щоб святкувальники,
які навряд чи прийшли «плотно поїсти», не витрачали час на пошуки «пива і
сухариків» у великому меню ресторану.
