Тиждень презентацій - закінчився! :)
В суботу (16.03) з Вікторією Івченко представляли її "Мавку" та мою "Весну-поетесу" в Музеї Лесі Українки.
Презентація вийшла замість запланованої двохгодинної - трьохгодинною :)) А якби нам не нагадали, що вже година, як у працівників музею закінчився робочий день, то могла б бути ще довшою. :))
Ось, як охарактеризувала наш захід Вікторія Івченко:
"Я думаю, що своє бойове хрещення ми витримали з честю. Трохи невдалий початок компенсувався УПОВНІ наступними нашими виступами – і так до самого кінця! Людям було ЦІКАВО. Тож я вдячна їм – ЗА ВІРУ В НАС.
Та спершу – про сам виступ. Десь хвилин за 15-20, коли пішли двоє-троє надто критично налаштованих людей, у нас нарешті відкрилося ДРУГЕ ДИХАННЯ. Завдяки доброзичливому й уважному ставленню до нас тих, що залишились. Я ЩИРО ДЯКУЮ нечисленним, але справді ЗОЛОТИМ нашим слухачам-глядачам. Бо ж не те золото, що ззовні, але те, що всередині (твердить мудрість). Ось вони своїм серцем і розпізнали золото, і були нагороджені за терпіння. А разом із ними – і ми з Антоніною. Ні, нам не було потреби «розігрівати» публіку анекдотами: у нас велася РОЗМОВА ПРО ВЛАСНУ ТВОРЧІСТЬ І ВЛАСНУ ДОЛЮ. І найуважніші та найбільш терпеливі це відчули. ВОНИ підтримали нас.
А коли уже сам ПРОСТІР відкрився, коли полилася мова – легка й безпосередня, нам на допомогу прийшла і безсмертна душа Лесина (про яку ми обидві говорили у віршах), і навіть оті стражденні образи на картинах, що висіли по стінах (ми це відчули).
Так, важким виявився початок. На нас, невідомих і «нерозкручених», чатувала давня знайома пані УПЕРЕДЖЕНІСТЬ. І потрібно було пробитися крізь оті її колючі тернії, і донести до слухачів те, з чим ми ішли до них. БО Ж ТО ПРАВДИВИЙ ШЛЯХ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ. Без випробування – ніяк!"
Вікторія Івченко
Антоніна Спірідончева
|
