Так склалось, що протягом весни мої вірші друкували тільки у виданнях, що тяготіють до російськомовної літератури (мова про паперові видання).
1. Газета "Літературний Крим" опублікувала добірку моїх україномовних віршів у березневому номері.
Цю газету я бачила раніше, вона виходила трьома мовами: російською, українською і кримсько-татарською. Тому легко відгукнулась на пропозицію Олега Максименка надіслати свої вірші, адже редакція шукає твори українською мовою авторів з материкової України. Те, що газета відверто проросійська, я дізналась вже після публікації. :)) У попередньому номері (електронну версію якого я дивилась), звісно, я бачила "ватні" репортажики, але списала це явище на необхідність вислужитись перед новою владою, щоб не втратити ліцензію. Тим більше, газета виділяла чималі площі для україномовної літератури.
Коли ж переглянула номер зі своїми віршами, виявила, що з "Літературного Криму" зникли твори кримсько-татарською мовою. Взагалі! Хоча назва газети усе ще пишеться трьома мовами.
Пізніше Олег Максименко мені пояснив, що газета і справді проросійська, такими є політичні переконання її головного редактора В’ячеслава Килеси. Для чого їм материкова україномовна поезія? - я не знаю. До речі, з материкового опубліковано в основному нейтральні твори, часто з морською тематикою. Однак, не лише україномовні материкові вірші (як мої) уживаються з ватными репортажами з місцевих літподій, але й досить несподівані тексти: "Вкраїно рідна! Світе мій широкий! Хіба ж без тебе зміг би я прожить?!..." або "Є найсвятіше слово на землі. Одне. Високе. Світле: Україна..." Ну і ще можна навибирати цитат. Це кримський автор Данило Кононенко. Зрозуміло, що привід для публикації особливиий (смерть автора) і відмовити не можна... але редактори пропустили в друк саме ці тексти... Словом, "умом тут не понять". А татари, як мені здається, не потрапили під заборону, як можна спершу подумати, а просто пробойкотували видання.
Як на мене, в текстах відчуваються метання і невизначеність. Щодо своєї участі в номері - я вважаю, що це швидше добре, ніж погано. Я вірю, що пелена пропаганди рано чи пізно спаде, а піна і бруд стечуть, і на все це ми будемо дивитись по-іншому.
"Літературний Крим" опублікував мої вірші "Аргімпаса", "Не в нікуди", "Я і море", "Малюнок", "Малювала художниця море".
2. Великий збірник любовної лірики "33 ипостаси любви" видавався на базі Літературного клубу "Київ ПОЕТажний", але увійшли до нього твори не лише "поетажників", але й друзів Клубу з різних куточків України, а також зарубіжжя. При тому, що відбувався редакторський відбір творів - збірник сягнув чотирьохсот сторінок поетичних текстів!
У книзі, як не дивно, переважають твори російською мовою. Із майже 50 авторів - поетичні добірки українською мовою лише в п’ятьох авторів, і ще вісім авторів надали добірки російською та українською мовою. При тому, що абсолютна більшість авторів мешкає в Україні, володіє, а інколи і пише вірші українською. Однак я не вважаю, що це добре чи погано. Це просто картина літсередовища.
"33 ипостаси любви" стали вже четвертим збірником поетичних творів в заснованій Клубом книжковій серії "Київ ПОЕТажний". Раніше було видано книги "Эсперанто многоточий", "Резонансы", та "Пензлі різнобарв" (останній українською мовою).
До збірника увійши твори Алли Мигай (рос.), Антоніни Спірідончевої (укр.), Артема Сенчила (рос.), Влада Лози (укр.), Олени Кочергіної (рос.), Інни Ковальчук (укр.), Олега Максименка (рос.), Надії Чорноморець (укр.), Олега Нікофа (рос.), Ольги Угнівенко (укр.) та інших.
В "33 ипостаси любви" увійшли мої твори про кохання "Фільм", "Осіння красуня", "Дама серця", "А рицар плакав", "Лорелей", "Аргімпаса", "Афродита дарує звірам кохання" та "Хижаки".
3. Поетичний збірник "Интереальность. Наедине со всеми" став підсумковим виданням одноіменного міжнародного фестивалю, який цьогоріч проведено вже втретє. Фестиваль має київську прописку (його ініціатор і натхненник - Олег Нікоф), хоча поетичний конкурс і підбиття підсумків відбуваються в інтернеті. У попередні роки церемонія нагородження і святкова програма проводилися в Києві. Однак цього року фінальна частина перемістилась до білоруського міста Полоцьк, де поєдналась з іншим, білоруським, фестивалем "Славянская Лира".
Цьогоріч в конкурсній програмі розглядались твори лише російською мовою. Переможцем конкурсу визнано Сергія Воронова (Ізраїль).
До збірника увійшли твори лауреатів, авторів з "короткого списку", які не стали переможцями, та членів журі. Загалом це автори з України, Росії, Білорусі і меншою мірою з далекого зарубіжжя.
Оскільки Клуб "Київ ПОЕТажний" є співорганізатором "Інтереальності", я також надсилала свої твори на розгляд журі. Один з них - "Весна-поетеса" (вірш "із раннєго", оскільки російською я вже давно нічого не писала) - потрапив у шорт-лист номінації любовної лірики і, відповідно, увійшла до підсумкового збірника.
|
