Гучне книжкове свято, організоване виставковою компанією «Медвін», закінчилось. Проте для багатьох, хто його відвідав, воно надовго залишиться в пам’яті яскравими враженнями і подарованим гарним настроєм.
Взявши участь у трьох підряд книжкових виставках Медвін, я зрозуміла (і усім раджу!), що перед походом на Медвін варто ретельно вивчити програму заходів, щоб не пропустити справді цікаві. Адже програма Медвіна дуже насичена презентаціями, автограф-сесіями, тематичними лекціями, які проводяться одночасно в різних місцях ярмарку. Програма цього року друкувалась на сайті Буквоїд (щоправда, чомусь не остання її версія, і частина заходів в неї не були включені), а найбільш повна – у газеті «Друг читача».
На Медвіні я була в суботу 10 квітня разом зі своєю родиною – чоловіком та донькою.
Даринка перетворюється на принцесу
Одразу ж по приходу на виставку наша донечка Даринка перетворилась на принцесу. Тобто прийшла вона звичайною дівчинкою з двома хвостиками, а казкову зачіску їй зробила майстриня Антоніна Меркушева, що якраз проводила майстер-клас «Літературна зачіска» на стенді молодіжного журналу «Стіна». Завдяки умінню Антоніни на голові в Даринки швидко з’явилась корона, яку прикрасив віночок косичок. І коли протягом дня її запитували, хто вона, Даринка відповідала: «А я принцеса!» - і щоразу мацала свою вишукану зачіску. Взагалі вона любить цей образ, любить наряджатися у пишні довгі сукні, фарбувати губи і почуватися казково-красивою. Цього разу їй дуже пощастило, «Стіна» і Антоніна Меркушева подарували їй свято і чудовий настрій на цілий день.
Ми з донькою на стенді журналу "Стіна"
Потім донька з чоловіком пішли на «Майстер-клясу», а я – на стенд видавництва «Факт», де в мене була годинна автограф-сесія. Тому я не бачила, що відбувалось на «Майстер-клясі», але скажу, що це серія пізнавальних заходів для дітей, які тематично пов’язані з книгою, де майстер показує, як робиться та чи інша річ і дитина має можливість щось не дуже складне спробувати зробити самостійно, своїми руками. Наприклад, цього разу робили та розфарбовували алфавіт із тіста, вчились використовувати трафарет у книжковій ілюстрації. Дітям це цікаво.
Лис Микита
Взагалі на ярмарку було дуже багато дитячої книжкової, відео- і аудіо-продукції, а також розвиваючі українські журнали для малят, як наприклад, «Пізнайко». Був і мій улюблений «Лис Микита», екранізована казка Івана Франка, яка кілька років тому вийшла просто шикарним дитячим мультфільмом, таким смачним-українським і неочікувано дуже сучасним. Точніше це ціла серія, пам’ятаю, колись ми з чоловіком витратили цілий день чи може, й більше, щоб передивитись усі серії. Тобто мультфільм цікавий не лише дітям. На виставці його можна було придбати у комплекті з п’яти дисків та товстої гарно ілюстрованої (як у мультфільмі) книги.
Підготовка до автограф-сесії
Моя автограф-сесія пройшла в гарному настрої, з великою кількістю фото-спалахів. На зустріч зі мною завітали деякі мої друзі, відбулись досить несподівані знайомства. Власне, автограф-сесія для автора-початківця на ярмарку такої величини – це не стільки стимулювання продажів чи зустріч з читачами, тобто це теж, але незначною мірою, скільки знайомства з цікавими людьми і обмін контактами. Тому результатами автограф-сесії я задоволена.
Торішня реклама. Цього року журнал має синій колір.
Я дуже хотіла потрапити на літературні читання, послухати поезію. Мені подобається, коли до десятка авторів читають перед публікою по кілька своїх творів. При такій швидкій зміні виступаючих дуже добре відчувається, наскльки індивідуальні у кожного автора чуттєвість, образність, глибина думок, стан душі. Це я тонко підводжу до презентації літературного журналу «Дніпро», на якій мені вдалось побувати наступного дня і вже самій. Мені дійсно сподобались читання, організовані цим журналом на ярмарку Медвін (фотоапарат в той день я не брала, тому своїх фото немає). Але презентація включала не лише літературні читання. Можна було поспілкуватись з працівниками «Дніпра», подивитись і придбати тематичні збірки прози, випущені журналом. До речі, однією з новин журналу стало те, що більш як удвічі зменшена ціна поштової передплати журналу – крок назустріч читачам. Я довідалась нарешті, але це вже в приватній бесіді, як відбувається відбір поезій до кожного номеру «Дніпра». За словами працівниці журналу, у них існує досить великий тематичний класифікатор поезій. Отримуючи поетичні твори на свою адресу, вони кожен твір відносять до певної рубрики, причому в цих рубриках задля об’єктивності відбору поезії не підписані прізвищами автора. Коли в якійсь рубриці набирається багато віршів, то її піднімають, щоб вибрати з неї художньо та ідейно найцінніші твори, і коли твори для друку обрані, то відкривається прізвище автора. І оскільки рубрики, де назбиралось багато творів, відомі зарання, то саме на ці теми за півроку оголошують додатковий конкурс, щоб максимально збільшими вибір віршів. Така процедура дещо обнадіює. Проте, я особисто не можу стверджувати, що усе відбувається саме так, як передбачено процедурою.
Словом, для нашої родини Медвін пройшов цікаво та з користю. Щоправда, мій чоловік байдужий до літературної тусні, його більше цікавлять книги, а не піар-заходи, які часто є піаром заради піару. Тому майже одразу після моєї автограф-сесії в суботу ми разом з друзями, які прийшли на неї, поїхали смачно перекусити і поспілкуватись у більш тісному колі, забравши з виставки усі належні нам враження і гарний настрій.
Початок автограф-сесії
По-моєму, це єдина фотка, де гарно видно корону на голові принцеси :)