***
23 червня - отримала від Юрія Титаріва таке привітання в приват із днем Антоніни, а зараз цей вірш є опублікованим. :)
Так от, чого мене так на тему амазонок тягне))))
Uriy Titariv
Ось і до Антоніни завітали іменини.
Вітаю з днем ангела та зичу щастя !
Ім’я говорить – “та, що рветься в бій”.
В нім – дві основи: лагідність – від Тоні,
від Ніни – владність та розсудливість. У ній
вони – два боки на однім кордоні.
Повністю вірш можна прочитати тут:
***
Цього року я ігнорую практично всі фестивалі і книжкові виставки (за деяким виключенням). Якось нецікаво стало на них їздити... Зараз мене цікавлять тільки книжкові проекти, клубні зустрічі... ну і глибоке занурення у написання власних творів. :)
***
Пишу про Афродиту і Артеміду)) І все хочеться їм сказати:
- Дєвки, ну ви і гоните! :))))
***
Моя "Афродита і Артеміда. Пиятика на березі моря" обсягом вже перевищує решту 11 творів з "Афродити" (віршів і поем) разом узятих. :)))
Навіть не знаю, чи це добре... Бо "Пиятика" - найнесерйозніший твір з усього, що є в "Афродиті". :)
***
Щойно закінчила писати оргію для "Афродити". Гулять так гулять! :)
Фінальна глава як не як)))
п.с. Закінчу "Афродиту" і візьмусь нарешті за щось цнотливе. За амазонок, наприклад. :)
***
Німфа-аватар))
Аж бачать: волочить осушені міхи
І в небо руками гіллястими тиця
Знекровлена німфа, розбуджена лихом,
Мов хоче спіймати за хвіст громовицю
Й утриматись стійко. Вже вродою синя,
Мов квітка, гляділа на місяць лукаво,
І дибилось вгору її волосиння.
А потім вона послизнулась і впала.
***
Здається, я перенаситилась "Афродитою". Точніше, вона мені давно піднадоїла, але я вирішила, що треба зібрати усі резерви творчих сил, налягти і нарешті закінчити. Кілька днів інтенсивного писання призвели до того, що сьогодні я ні писати, ні навіть перечитати написане не можу себе примусити... :)
***
Фух! Щойно закінчила тролити Зевса)))) А завтра, якщо докладу зусиль, то й з "Пиятикою", може, нарешті покінчу. :)
Главу, де "Афродита і Артеміда тролять Зевса", можна читати тут.
***
Вплела в "Афродиту" такі культурні явища давнього світу як гімназіум і симпозіум. Прикол в тому, що за тисячі років ці слова круто змінили своє значення і зараз в нашій мові означають цілком пристойні речі. :)
***
Це приємне відчуття, коли розпорошені по чернетках нотатки сплітаються в єдиний текст... Нотаток все менше, а фінал все ближче... :)
***
Щойно закінчила писати "Пиятику". Ура!
5 місяців божественного п’янства - позаду! :)
Аж не віриться. :)
Відмітити чи що? :)))
Фінальний шматок з "Пиятики на березі моря" можна читати тут.
***
Афродита. Повернення цноти.
Заключний вірш в поемі поем "Афродита"! :)
Хотіла замутити цей вірш у такому розмірі, щоб імітувати морські хвилі. Не знаю, чи вийшло. Власне, мені здається, що не дуже. :( Тому цікава ваша думка. Я вже пошкодувала, що полізла у шестирядкову строфу... Навіть хотіла все закреслити і почати спочатку. І зараз ще вагаюсь...
Читати "Афродита. Повернення цноти" можна тут.
***
Полистала свої творчі доробки))) і дійшла висновку, що найкльовіші твори у мене - це роман "Бізнес-провокація" (хоча я добряче би вже його поредагувала і заодно поміняла би назву)), але він і зараз кльовий) і поема поем "Афродита". :)
Ще Галерея жіночих портретів мені подобається, якщо її добре "прорешетити". :)
***
Оскільки "Афродита" вже вся написана (НАРЕШТІ!!!), сідаю її вичитувати, вичісувати і підчищати надмірності)))
***
Перечитую "Афродиту"..... ммм-м-м :)
У небесній блакиті,
Зачарованій днем,
Неприборкане літо
Запалало вогнем.
Ні хмаринки, ні птаха,
Тільки сонце горить…
Кароокий хлопака
Вбік відкинув горіт,
На паруючу землю
Ощасливлено впав
І в траві, як в постелі,
Правив дяку богам,
Бо у річці глибокій,
Що тече за горбом,
Молоді амазонки
Мили коней гуртом.
Причаївся Танаїс –
«Жеребець» молодий –
І дививсь, як плескались
Юні діви в воді,
Як їх білі туніки
Вітерець полоскав
(Хлопець тільки мугикав
Між розсунутих трав);
Як водиця блискуча
Розліталась всебіч,
Як з-за дальньої кручі
Чийсь доносився клич;
Як струнка амазонка
Несла збрую в руці,
Поки кінь аж по холку
Занурявся в ріці;
Як одна метушливо
Верхи всілась коню
Й, обійнявши за шию,
Мила груди йому,
І, роботою горда,
Серед білого дня
Цілувала у морду
Молодого коня.
23 червня - 24 липня 2015 р.