Я в Клубі «Київ ПОЕТажний» з першої зустрічі. З тих пір в житті клубу багато що змінилось.
Спочатку він називався Клуб київських поетів, а потім, з виданням першої спільної поетичної збірки «Эсперанто многоточий» назву клубу вирішили змінити на більш ексклюзивну – «Київ ПОЕТажний». Зараз я спеціально знайшла архіви. Отже, на першій зустрічі Клубу були присутні: Марина Киевская, Антоніна Спірідончева (я), Оксана Усова-Бойко, Ирина Грейс, Ира Арт, Зеленоглазая Натали, Тщеслав Поверхаев, Василий Ростовский. З цієї першої компанії на святкуванні дворіччя була лише я. Хоча всі ці люди залишаються членами клубу, просто рідко його відвідують. Скажу чесно: я і сама в цьому році потрапила на зустріч вперше. Для деяких проектів достатньо контактувати з одноклубниками в інтернеті, а для походу на зустріч треба мати час. Плюс атмосфера бару і бібліотеки – речі неспівставні. Гадаю, ці ж причини і в інших старожилів Клубу.
Цього року святкування дня народження Клубу було не таким помпезним, як минулоріч. Причина в тому, що ось уже півроку зустрічі відбуваються не у кафе, а в бібліотеці. Правда, наскільки я зрозуміла, закінчуються вони все одно в кафе, тільки вже в іншому, поблизу бібліотеки.
В бібліотеці відбулись короткі читання написаного учасниками зустрічі за останній час. Зізнаюсь, кількох людей я бачила вперше… Обговорили деталі україномовної поетичної збірки Клубу, яку упорядковували я та Надія Чорноморець, ще раз передивились тексти, розмірковували про обкладинку. Радію, що зі збіркою нарешті все більш-менш устаканилось (складно організувати багатьох людей-учасників) – попереду тільки верстка і типографія.
З бібліотеки ми рушили в кафе-бар, де і продовжили святкування. Було нас чоловік з десять, з яких я не всіх знаю, бо побачила їх вперше. Проте були і старожили, які туснячили ще в старому місці дислокації кафе-бар «Кубок»: Аня Вязьмітінова, Надія Чорноморець, Олег Нікоф, Олена Кочергіна, Віра Свистун, Ігор Сокіл.