На днях мені довелось написати
свою біографію (поки що не хочу казати для якої цілі),
причому одна з поставлених умов
звучала як "легко, з гумором, неофіційно".
Зараз я подумала, що інформації
про мене мало в інтернеті, в основному тільки твори,
то, оскільки коротка ненудна
довідка про мене вже написана,
то чому б її не обублікувати й
на своєму сайті. Хай буде.
Антоніна Спірідончева
Про
себе
Розповідь про себе почну з деяких офіційних даних:
з того, що звати мене Антоніна Спірідончева і народилась я 11 січня 1982
року у
місті Києві. Своє дитинство пам’ятаю яскравим і щасливим. Як і більшість
дітей
у той час, я ходила в дитячий садочок. Хоч і не пригадую вже своє
знайомство з
поетичним словом, але добре пам’ятаю, як вихователі ставили мене на
стільчик і
я перед усією групою читала напам’ять Олександра Пушкіна «Казка про царя
Салтана…» - не дивлячись на її значний обсяг, я тоді знала її усю.
Гадаю, загалом мені щастило опинятись в потрібному
місці в потрібний час. Так, у 1992 році (через рік після проголошення
державної
незалежності, я якраз закінчила третій клас) неподалік нашого будинку
відкрилась Українська гімназія, і моя мама занесла туди мої документи.
Як
виявилось, педагогічний колектив складався з натхненних, ідейних
вчителів,
створювалися різні гуртки за інтересами, хор, театр. Я одразу ж почала
відвідувати літературний гурток, щоправда, мої віршування тих часів не
витримували ніякої критики, словом, були надто дитячими. Коли я перейшла
до
десятого класу, у нас в гімназії з’явилась своя газета з місткою назвою «GrataNovitas», я швидко
зрозуміла, що хочу в ній публікуватись.
Хоч треба було писати якусь публіцистику
про шкільне життя, мої статті були швидше художніми, ніж
публіцистичними.
В одинадцятому класі я вирішила брати участь у
Малій академії наук за напрямком «українська мова та література», ця
стежинка,
щоправда, не привела мене до перемоги,
але привела у Літературно-творче товариство агенства «Юн-прес», в
приміщенні
якого збирали «манівців», щоб познайомитись із ними та дати настанови.
Потрапивши
в це приміщення в Київському палаці дітей та юнацтва вперше, я
роззиралася по сторонах,
розглядаючи стінгазети, і після закінчення зборів поцікавилась у когось з
дорослих, як у це літературно-творче товариство записатись. Мені сказали
щось
на зразок «Приходьте у вівторок», так я в ньому й осіла. Познайомилась з
багатьма творчими однолітками, переважно дівчатками. Щоразу після
теоретичної
частини, яку читав викладач, ми усі «по колу» читали свої твори,
критикували,
хвалили, виправляли. Це був потужний стимул – писати, щоб наступного
заняття
читати щось нове. Тоді ж у мене з’явились перші публікації та виступи на
Національному радіо зі своїми творами.
Моя професійна діяльність не надто творча. Я юрист
за першою освітою та фінансист за другою, це відкинуло мене на деякий
час від
«творчої тусовки». Лиш із народженням донечки Даринки і виходом у
трирічну
відпустку я «берусь за старе» - цього разу публікаціями в інтернеті,
новими
поезіями, створенням циклу «Ділова лірика» (вірші про бізнес-проекти),
написанням роману знову ж таки про бізнес та офісне життя, укладанням
поетичної
збірки «Весна-поетеса», що побачила світ у видавництві «Факт» у 2009
році і
була відзначена на книжковому ярмарку Медвін – 2009 як дебют року, беру
участь
у різних творчих акціях та зустрічах.
Я щаслива з того, що в усіх моїх творчих починаннях, та й не
лише
творчих, мене підтримує моя родина – чоловік та наші батьки. Донечка ще
замала,
щоб розуміти, чим я займаюсь, але це питання часу. Сімейні тепло і
затишок,
любов – це основне джерело сил, стремлінь, гарного настрою, за допомогою
яких і
втілюються ідеї – не лише творчі, та й твори наповнюються теплом і
світлом.
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш... Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п... Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...