|
Осінні пензлики
Осінні пензлики малюють день осінній,
Фарбують небо над дахами синім-синім,
І барви сонячні мазками дрібно-дрібно
Кладуть на листя, вікна, мов малята здібні;
Оббризкують доріжки, клумбочки, наддашшя
Густими краплями небесної гуаші,
Червоні пензлі, жовті – теплі і привітні
Пливуть в повітрі і лягають літнім-літнім
Пахучим сумом на долоні і волосся,
Виводять посмішки на лицях, блузах, сонцях,
Золотять ноги, шиї, плечі, губи, пальці
І, вислизаючи, летять в осіннім танці.
Осіння діва
Клюють горобці в споришах насінини,
А голуб купає в піску сизі крила.
У платті червоному діва осіння
Босоніж іде по асфальтових брилах.
Іще декольте дозволяє погода,
І сонце лоскоче засмаглу їй шкіру.
Вона оглядається зверхньо і гордо,
Ступає вже владно і поки що мирно.
Бурштинові кучері скріплює обруч,
І темні, як вишні, всміхаються губи.
Розхристаний вітер звивається й хоче
Здаватися теплим, легким і не грубим.
|
У парку
Так добре у парку, на лавці присівши –
У розквіті вересня, в лагідній тиші.
Вже сонце як друг – товариське, охоче,
І в щемну красу задивляються очі.
Сполоханий непідперезаний вітер
Кудлатій березі розчісує віти.
На клумбах ромашки скидають зернята
І мужньо під сонцем цвітуть амаранти.
Горить ліхтарями шипшина осіння,
А в когось сьогодні щасливе весілля.
Біжить наречена під струни фонтану,
За нею, з букетом весільним, коханий
І ловить долонями пасма гіпюру
Від пишного плаття. А біля бордюру
Стрічками прикрашені білі автівки
Застигли в чеканні легкої мандрівки.
Під віттям кущів на потертій підстилці
Ще двійко залюблених, в юному віці,
Сплелися у єдності вигинів-згинів,
Та дівчинка пестить спокуснику спину,
Він – пальцями водить по краю спіднички
І часом торкається білих сідничок.
А в когось уже, у любові і ласці
Біляві близнята соплять у колясці.
|
