Весна-поетеса: сайт Антоніни_Спірідончевої

Меню сайту
ТОП-20 матеріалів

Руда Кобилиця)

Участь в проектах з елементами міжнародності

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Побачила світ моя нова поетична збірка "Вістря голосу")

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Амазонські читання на "Країні мрій"

Літстудія "Перехрестя" на Гогольфесті. Голоси і візії міста

Як ми їздили на Львівський Форум видавців (презентація "Першої тисячі кроків" та відкриття третього сезону "Урба-Перехрестя")

УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ: очний тур

«Вілаґ почуттів» – наймасштабніший збірник сучасної української поезії

Поетичну збірку «Пензлі різнобарв» презентовано у київському Будинку письменників

«Київ ПОЕТажний» бенкетував читаннями та презентаціями на «Медвіні». А я презентувала «Малолітку»

У Літературного клубу "Київ ПОЕТажний" гарна новина: вийшла друком книга поезій "Пензлі різнобарв"

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Волієте провокацій?! Вам сюди… (рецензія на книгу "Бізнес-провокація")

Про Сліва-фест та вранішнє гудіння в голові

Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України

Клуб київських поетів «Київ поетажний» - спільнота інтернет-літераторів не поступається професійним літературним об’єднанням

Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Присутні:
Головна » 2014 » Жовтень » 12 » Осінні пензлики
Осінні пензлики
09:44

Шось надоїли мені всі ті галереї жіночих портретів, озлоблені і нещасні героїні, образи бунтарства... Хочеться чогось простого-простого, теплого і приємного.

Серйозно, про своїх злюк, мабуть, не скоро ще писатиму)))) Хіба про амазонок. :)

А зараз пропоную трішки теплої осінньої лірики. :)

Осінні пензлики

 

Осінні пензлики малюють день осінній,

Фарбують небо над дахами синім-синім,

І барви сонячні мазками дрібно-дрібно

Кладуть на листя, вікна, мов малята здібні;

Оббризкують доріжки, клумбочки, наддашшя

Густими краплями небесної гуаші,

Червоні пензлі, жовті – теплі і привітні

Пливуть в повітрі і лягають літнім-літнім

Пахучим сумом на долоні і волосся,

Виводять посмішки на лицях, блузах, сонцях,

Золотять ноги, шиї, плечі, губи, пальці

І, вислизаючи, летять в осіннім танці.

 

Осіння діва

 

Клюють горобці в споришах насінини,

А голуб купає в піску сизі крила.

У платті червоному діва осіння

Босоніж іде по асфальтових брилах.

 

Іще декольте дозволяє погода,

І сонце лоскоче засмаглу їй шкіру.

Вона оглядається зверхньо і гордо,

Ступає вже владно і поки що мирно.

 

Бурштинові кучері скріплює обруч,

І темні, як вишні, всміхаються губи.

Розхристаний вітер звивається й хоче

Здаватися теплим, легким і не грубим.

 

 

У парку

 

Так добре у парку, на лавці присівши –

У розквіті вересня, в лагідній тиші.

Вже сонце як друг – товариське, охоче,

І в щемну красу задивляються очі.

 

Сполоханий непідперезаний вітер

Кудлатій березі розчісує віти.

На клумбах ромашки скидають зернята

І мужньо під сонцем цвітуть амаранти.

 

Горить ліхтарями шипшина осіння,

А в когось сьогодні щасливе весілля.

Біжить наречена під струни фонтану,

За нею, з букетом весільним, коханий

 

І ловить долонями пасма гіпюру

Від пишного плаття. А біля бордюру

Стрічками прикрашені білі автівки

Застигли в чеканні легкої мандрівки.

 

Під віттям кущів на потертій підстилці

Ще двійко залюблених, в юному віці,

Сплелися у єдності вигинів-згинів,

Та дівчинка пестить спокуснику спину,

 

Він – пальцями водить по краю спіднички

І часом торкається білих сідничок.

А в когось уже, у любові і ласці

Біляві близнята соплять у колясці.

 

Осіння красуня

 

До сонця берізонька крутиться станом,

Обмахує тіні, вхиляється ніжно,

Неначе уперше за осінь – кохана,

Немов обірвала нитки із колишнім.
 

Танцює із вітром в важкому намисті,

У золоті плаття – яскраві смарагди.

Вона після ночі солодка і чиста

І мріє в цю осінь – любити і грати.
 

Всоромлено тягнеться клен до берези.

І поки навколо палає багаття,

Гілками незграбний і досі тверезий,

Підступно цілує розвітрене плаття.
 

Приборкати хоче цю пишну величність,

Що крутить вершечком, прудка і смішлива?

Та ж він нерухомо стояв цілу вічність,

І соки – сто літ, як застигли у жилах.
 

Заплуталась віттям тонким об гілляку

І вирвалась зразу з обіймів, патлата.

Він навіть відчути не встиг переляку.

Щасливий! І бач, не просив і не сватав.

 

Переглядів: 123 | Додав: Антонина | Рейтинг: 1.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Друзі сайту

Літературний клуб "Київ ПОЕТажний"

Літстудія "Перехрестя"

Журнал "Музеї України"

Журнал "Нова Січ"

Мої публікації на інших сайтах:

ХайВей (портал громадянської журналістики)

Проба пера

Гоголівська академія

ХайБлогер

Сумно?Ком

Клуб поезії

Севама

ЛітКлуб

Поетичні майстерні

Стихи.ру

Корреспондент.Блоги

Сторінка Вконтакті

Сторінка facebook

Мої книжки на Avtura.com.ua

Електронні книжки


Бізнес-провокація    
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш...
 
Весна-поетеса: Поетична збірка    
Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п...
 
Малолітка    
Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz