Нарешті
я повернулась до Києва. Привезла фотки, враження, ідеї, нові твори.
Зараз, поки моя родина спить, намагаюсь привести все це в якийсь
більш-менш систематизований стан. Може, ближче до вечора щось опублікую
і тут, на ХБ. А поки що просто вірш, в якому Дід Мороз не ясно що хоче
від дітлахів... Хотіла написати зовсім інше, але натхнення вирішило
трохи розважитись :)
Новий рік
Старенький дід в червоній шубі
Із бородою в кільця грубі,
Що пружно падають на груди,
Мішок поставив на поріг.
- Ану, вгадайте, діти, що це
В мішку великому, як сонце,
Що я востаннє в цьому році
Собі поставив біля ніг.
Старенький засміявся в вуса:
- Ви вгадуйте, а я пройдуся,
Ще покурю, поки діждуся
Я відповідь від вас малих.
Хтось крикнув з гурту: - Подарунки!
- Цукерки у зручних пакунках! -
Гукнув хтось інший, та так лунко,
Що дід всміхнувся з них усіх.
- Близькі ви, діти до відгадки,
Ану ж, по черзі, по порядку!
- До телефонів це зарядки!
- Це – ноут-бук для нас усіх!
- Це глобус чи книжки у школу!
...Їх дід спинив і сам взяв слово:
- Я ще не чув такого гону!
Це, любі діти, Новий рік!
