КНИЖКА НА НІЧ
(поетична збірка)
Автор: Антоніна Спірідончева
Сокіл
(із циклу "Діалоги")
1.
А тобі довелося піти...
Як шмаркач, упокірнений лихом,
Тільки зраду свою і зловтіху
Ти зібрав у мішок самоти.
І пішов світ за очі. Авжеж!
За тобою загрюкнулись двері...
І ніхто не гукне, не заверне,
А ти сам не повернешся теж.
Слова подумки
Ти б зірвався, до неї побіг,
Цілував їй вуста і волосся...
В неї були розпатлані коси,
А у тебе було сто доріг.
2.
Те, що їй не зумів пояснить,
Ти собі ще пояснюєш досі.
А тоді – тупцював на порозі
Чи годину, чи вічність, чи мить.
Під ногами горіла земля,
Поглинаючи сльози дівочі...
Ти пішов, щоб сховать свої очі,
Лиш дивитися мовчки здаля...
Слова подумки
Ти б зірвався, до неї побіг,
Цілував їй вуста і волосся...
В неї були розпатлані коси,
А у тебе було сто доріг.
3.
...Ти, як сокіл, полюєш... Згори
Визираєш то здобич, то вдачу...
А вона тебе – просто пробачить,
Ти не знатимеш навіть коли.
|