Не викидайте квасолю
Моя бабця казала: Не викидайте квасолю.
Хай роками лежить з часником у верейках на хаті,
Бо не знає ніхто, як складеться в подальшому доля,
А правителі можуть старцями зробити багатих.
Моя бабця не мала освіти, не жила в столиці.
І не знала, авжеж, як ряснітиме теле-табло
Говіркими панами, що тнуть про часи інвестицій,
Від яких ніби множиться наше народне добро.
Я дивлюсь телевізор: нікому й нічому не вірю,
Там, здається, транслюють відкатників-кредитоманів.
Професійні ж фінанси, де є розрахунок і міра,
Кривлять губи, та часу не гають не телеекрани.
Мою бабцю навчило життя і війною, і голодом...
Нам, здається, уже не підсунуть ту чашу гірку:
Ми не маємо досвіду – жили-бо в ситості змолоду,
І квасолю стару ми давно вже змололи в муку.
|