Мрія про сина
Кожного разу, коли їй всміхається сонце,
Гладить промінням їй вії й прикушені губи,
В неї у череві ніби розбурхане лонце
Тихо пульсує покладеним сім’ям у злюбі.
Кров по артеріях лине – жива і гаряча,
Посмішка губи цілує і сяє волого,
Памороч, тіні в очах – але їм вона вдячна! –
Ноги підкошує легка причинна знемога.
Сохне у горлі... Їй тільки би стачило сили,
Щоб до аптеки дійти і купити ті тести –
Взнати: Нарешті?! Чи знов тільки мрія про сина,
Що прокидається в лоні з надії і стресу?
|