Легко
Як легко розчавити душу
Холодним німим відльотом,
Штовхнувши в безкрайні води
Подальшим глухим мовчанням.
Й вона в недосяжності суші
Вчепилась руками в плотик.
Нема течії – без ходу
Слабке безутішне чекання...
Сліди літаків розпанахали простір,
Порізали небо на частки –
З собою їх крилами тягнуть за обрій,
Лишаючи пустку заграви.
А в неї думки про щось гостре чи постріл,
Бо ж тут не дрейфує щастя.
Гойдається плотик, і небо поволі
Втрачає блакитні барви.
|