Весна-поетеса: сайт Антоніни_Спірідончевої

Меню сайту
ТОП-20 матеріалів

Руда Кобилиця)

Участь в проектах з елементами міжнародності

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Побачила світ моя нова поетична збірка "Вістря голосу")

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Амазонські читання на "Країні мрій"

Літстудія "Перехрестя" на Гогольфесті. Голоси і візії міста

Як ми їздили на Львівський Форум видавців (презентація "Першої тисячі кроків" та відкриття третього сезону "Урба-Перехрестя")

УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ: очний тур

«Вілаґ почуттів» – наймасштабніший збірник сучасної української поезії

Поетичну збірку «Пензлі різнобарв» презентовано у київському Будинку письменників

«Київ ПОЕТажний» бенкетував читаннями та презентаціями на «Медвіні». А я презентувала «Малолітку»

У Літературного клубу "Київ ПОЕТажний" гарна новина: вийшла друком книга поезій "Пензлі різнобарв"

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Волієте провокацій?! Вам сюди… (рецензія на книгу "Бізнес-провокація")

Про Сліва-фест та вранішнє гудіння в голові

Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України

Клуб київських поетів «Київ поетажний» - спільнота інтернет-літераторів не поступається професійним літературним об’єднанням

Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Присутні:
Головна » Файли » Мої подорожі » Мої подорожі

Відпочинок по-олбанцкі
[ ] 05.01.2011, 18:30

Відпочинок по-олбанцкі

Так, в комментариях к моей записи в КП "Балканы в табличках. Улыбнитесь!" Вовка сказал, что в КП нету тэгов "Албания", потому что о ней еще никто не писал, и попросил выложить что-нибудь об этой стране. Я даже набросала основные тезы, что интересненькое нужно рассказать, а потом заглянула в блог моего мужа (мы вместе ездили), который он ведет на сайте "4 сезона", и поняла - гора с плеч. Только бери и копируй. Да, у него там сугубо мужской взгляд на страну с элементами стеба, но многое интересное он рассказал. Мне есть, что дополнить, но я, пожалуй, сделаю это отдельным постом. А пока тихонечко тырю запись своей половинки :)))

 

Відпочинок по-олбанцкі
  Коли хтось повертається з відпустки, у мене два питання:
1. Де був?
2. Що бачив?
На перше питання відповідають хвацько, а з другим, як правило, складніше.
"Нууу... аеропорт... готель... пляж... Але там так кормили, так кормили... Оддохнули хурушо, одним словом. А скупИлись як удачно - глянь, он ця хрєнька в нас коштує 50 доларів, а я "там" сторгувала за 45".
І це людина вважає, що вона була "в Турцыї", "в Іспанії" або "в Індії". Ніразунебула ця людина в Турцыї. Була в турецькому готелі Х, а якість відпочинку вимірюється тільки тим, "що саме було включено".

Кгм. Як кому, а для мене відпочинок і знайомство з країною - це машина напрокат... і фпірьод.

Значить, Албанія. Кілька тижнів тому ця країна для мене асоціювалась тільки з олбанцким йазиком. Ну і з тим, що країна - найбідніша в Європі.
Як воно насправді?
Албанія, або Шкіперія - як вони самі себе називають, в перекладі "країна орлів". Орлів не бачив, зате...
Дорога міжнародного значення у 1 кілометрі від кордону:

(ледь знайшов місце, де припаркуватись для фотки... обочини немає, поворотів неміряно).

Чи не перше, що кидається в очі - Мерседеси. Ага, вони скрізь. Таксі - виключно Мерседеси. На дорогах як мінімум 7 із 10 машин - вони самі. Злі язики називають Албанію не країною орлів, а країною Мерседесів. Більшість із них - старі моделі, але всі у хорошому стані і доглянуті. Вважається, що, купуючи Мерседес, ти вже крутий. А крутим бути хочеться більшості (их, як це мені нагадує Україну... кгм). Без різниці, є в тебе дім чи нема. Є за що дітей вивчити чи ні - Мерседес-повинен-бути-в-хаті-потомушо-так-прийнято. Тчк.
Албанія близько 50 років була повністю ізольована від зовнішнього світу. Туди-сюди могли подорожувати лише дипломати. А впала завіса, люди як з розуму посходили. Комунізм закінчився, кожен хоче зі шкіри вилізти, але виглядати круто (Україна, аууу ;)
Як же вони купують собі такі машини, якщо бідося чорна? Злі язики говорять, що багато машин ще недавно їздили дорогами Греції, Італії тощо... а за одну ніч опинились у Албанії. І далеко не завжди - за своєю згодою. Не знаю, я тим машинам у вихлопні труби не заглядав, тому стверджувати не берусь.

Тепло. Дороги в куряві, пилюки багато. Мерседесів багато, це чи не єдиний показник статусу. Який бізнес в Албанії безпрограшний?
Бінго! Автомийки. Аякже, крута машина повинна бути помита. 2 рази в день, 3 рази в день - не має значення. Машина не для їзди, а для блиску.
Посєму тих мийок просто непристойна кількість. Благо поріг входу в бізнес мінімальний. Якщо є доступ до водопровідного крану, тент із поліетилену і 2-3 пари робочих рук - ти вже бізнесмен і точка твоя буде завжди користуватись попитом. Навіть якщо це в полі, у селі чи через дорогу від трьох інших мийок. Ну от не бачивши цієї вакханалії, я б не повірив, що може бути 3 (ТРИ) мийки підряд вздовж дороги, потім заправка - а потім знову 2 (ДВІ) мийки.
Продемонструю одну з цих "мийок", які по-місцевому називаються Lavazh (люди із мед. освітою вже посміхнулись) - в даному випадку зекономили навіть на даху:

А що там наверху? Найстаріша фортеця Європи. Rosafa. Орієнтовно IV століття до н.е.
Мийок там нема. Я тільки тепер здивувався.
В кадрі також річка.

А ось міст через неї, по дорозі в ту фортецю (єдине сполучення між митницею та рештою Албанії, в кількох кілометрах від кордону):

Знято з авто. Міст дерев'яний, рух лише в одну смугу, тобто односторонній, в залежності від того, з якої сторони річки машин більше. Світлофори є з обох сторін, але не працюють. Як там пробок немає, незрозуміло. Наші б уже з обох сторін напхались би.

Між іншим, цей же міст з висоти фортеці виглядає навіть майже достойно:

(на задньому плані - найбільше озеро Балкан, Шкадарське).

Заїжджаємо в одне з найбільших міст Албанії, Шкодра. Правила дорожнього руху тут відсутні. Світлофори (відповідно) теж. Машин небагато, всі - насвіжопомиті Мерседеси... люди стараються їздити окуратно. Аварій не видно.
Учаться їздити НЕ на Мерседесах. Святотатство потомушо. Забігаючи наперед, викладаю фото автошколи у Тірані (метрів за 100 від основної площі столиці):


Та вистачить про машини :)
На тротуарах - живенька така торгівля. Ось продають взуття:


... а ось - мобільні телефони. З багажника!!! (це я типу відволікся від машин :) Між іншим, популярно - продажа з багажника. Поріг входу в бізнес низький :)


Сама Албанія стопіццот разів переходила з рук в руки. За кілька століть там разів 7 змінилась "основна релігія". В результаті зараз намішано всього потроху. Ось в одному кадрі - церква, костел і мечеть:


Скрізь іде масивне будівництво, і зразу видно, що через років 10 буде багато модернових споруд із бетону та скла.
Країна дуже сильно старається привабити туристів. Навіть візи повідміняли для колишнього Радянського Союзу. Але поки що там з інфраструктурою... хм... тугувато.

В портовому місті Дюррес (друге за значенням після столиці) хвилин 40 прийшлось потоптатись по центральній площі та оточуючих вулицях в пошуку їжі. Кафе-барів-ресторанів кілька десятків. На мої питання ламаною олбанцкою дуже дивувались. Типу хто ж в своєму умі ходить в ресторани ЇСТИ? Туди ж ПИТИ ходють!
В результаті ресторанів тьма, людей - теж. Кожен сидить із стаканом. Води, молока - без різниці. Пити є що, поїсти (навіть чіпсів) не купиш. Або їж вдома, або можеш отоваритись у шаурмешниці.
Корисно мати кілька різних кредитних карток, тому що деякі банки блокують транзакції з Албанії. Країна якась така мутна... підозріла... краще заблокувати.
А дарма. Гроші олбанцкі гарні. Радянський Союз нагадують. Колосочки і все таке, недарма країна дружила тільки зі Сталіним:


Так от, Сталін. Колишній смотрящий Албанії
Enver Hoxha, який керував з 1941 по 1985, вважав Сталіна ледь не божеством. У свій час відносини підтримувались тільки з СРСР. А після смерті Сталіна Енвер 2 тижні був у траурі, не виходив з кабінету. Потім подумав-подивився, побачив, що Хрущов не такий... Оголосив його зрадником завітів Маркса-Енгельса і закрив свою країну на замок для всіх.

Але дуже сильно боявся, що Албанію можуть завоювати зловредні америкоси абощо. Тому стартанула державна програма. Скрізь почали будувати бункери (доти/дзоти/бліндажі). Вздовж доріг, на підвищеннях, на території міст і т.д. Якщо їдеш по дорозі і в полі зору нема бункера, значить, за поворотом їх буде не менше трьох.
Хто не розгледів мене на першій фотці, ось я в бункері, захищаю Олбанію:

Всередині - місце для маленького стільчика, великого кулемета, 2-3 ящиків з набоями і одного патріота.
Недавно провели інвентаризацію по всій країні. Нарахували дещо більше 600тис таких (і більших) бункерів. Зроблені дуже добротно, витримують кілька прямих попадань із танка середньої зловредності. Так і стоять, бур'янами поростають...

Так от. Щось мене носить туди-сюди.
Мова ж була про те, що їсти не дали. Потомушо не прийнято, ще не звиклись із європейськими стандартами... бункерів ще не позносили.
У столиці (Тірана) з їжею більше пощастило. В одному з найкращих (тобто з небагатьох) ресторанів нас нагодували за 10 євро чи скіко там в леках...
Але попити не дали.
Я хотів спробувати місцевого пива або вина - чемно відмовили. Потомушо священний місяць Рамадан, і алкоголь ні-ні. Треба думати про святе і благопристойне. Мої слабкі заперечення, що це в них - Рамадан, а у мене - відпустка, розбились у стіну нерозуміння. Попив чаю, пішов далі.
Ага, подумаєш тут про благопристойне, якщо по вулицях і на дорогах - такі бігборди:



Отакоє. Що означає різка зміна стандартів. Намішана традиційна і європейська культура...

Коротше, вражень багацько. Хто дочитав аж сюди і не почав безмежно сумувати за 5* All Inclusive, рушничками-лебедями, дякую.
Далі - ще кілька кадрів і вистачить.


Це (якщо проводити аналогію з Києвом) - аналог Бесарабської площі.


Це продають кукурузку навпроти центрального офісу Райффайзен банку.


...а це - точка продажу кукурудзи зблизька (піджарюється на ходу). Це, якщо по аналогії, Майдан Незалежності, на тротуарі.


Це - власне "Майдан Незалежності", вид із проспекту Сталіна. По центру - найвища будівля столиці, готель "Інтурист" :)


На "Прорізній" у манекена пропав ніс (щурі відгризли?). Прийшлось із скотчу щось зліпити.
Албанія. Страна контрастов (с)

Остання ремарка: як жеж млін приємно, що ми - не найбідніші :)
Хоча ряд моментів наштовхує на сумні порівняння, так як багато в чому подібно на Україну 15 років тому... а місцями - і на сучасну ситуацію. У гротескно-задзеркальному вигляді. Країна для роздумів, одним словом.

п.с. Почему-то муж не вставил фотки, сделанные в тот самый день, когда нам отказали налить пиво в ресторане, сославшись на Рамадан, поэтому наверстываю: для таких биг-бордов Рамадан - самое время :)))

Категорія: Мої подорожі | Додав: Антонина
Переглядів: 512 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Друзі сайту

Літературний клуб "Київ ПОЕТажний"

Літстудія "Перехрестя"

Журнал "Музеї України"

Журнал "Нова Січ"

Мої публікації на інших сайтах:

ХайВей (портал громадянської журналістики)

Проба пера

Гоголівська академія

ХайБлогер

Сумно?Ком

Клуб поезії

Севама

ЛітКлуб

Поетичні майстерні

Стихи.ру

Корреспондент.Блоги

Сторінка Вконтакті

Сторінка facebook

Мої книжки на Avtura.com.ua

Електронні книжки


Бізнес-провокація    
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш...
 
Весна-поетеса: Поетична збірка    
Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п...
 
Малолітка    
Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...


Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz