Засилля культури
Засилля культури... І гарних поезій багато,
Які, народившись, одразу спішать помирати.
Звучать імена, фігурують у рейтингах слави,
А вірші – мовчать, хоч їх автор усюди горланив.
І скільки б не було в поета довершених творів,
Здається, їх доля – самотньо тинятись надворі
І стукати в двері, у кожну проситися хату –
Господар мовчатиме – чути не схоче і знати.
Їх доля багато разів переказана в казках:
Знайдеться сирітка, що вік коротала без ласки,
Без доброї усмішки й пісні, не чула ніколи,
Як люди душевну красу заплітають у слово.
Вона побіжить їм назустріч, вітатиме радо,
Пускатиме вірші і в серце, і в душу, і в хату.
Оселя засяє теплом і добром. А сусіди
Позаздрять самотній й собі будуть світла просити.
Поцуплять у них трохи слова багаті і сильні –
Вони ж і духовно себе збагатити повинні!..
Якщо ж і сирітка змовчить – не відкриє поету,
Чекатиме слава його скоростиглої смерті.
| 
