Весна-поетеса: сайт Антоніни_Спірідончевої

Меню сайту
ТОП-20 матеріалів

Руда Кобилиця)

Участь в проектах з елементами міжнародності

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Побачила світ моя нова поетична збірка "Вістря голосу")

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Амазонські читання на "Країні мрій"

Літстудія "Перехрестя" на Гогольфесті. Голоси і візії міста

Як ми їздили на Львівський Форум видавців (презентація "Першої тисячі кроків" та відкриття третього сезону "Урба-Перехрестя")

УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ: очний тур

«Вілаґ почуттів» – наймасштабніший збірник сучасної української поезії

Поетичну збірку «Пензлі різнобарв» презентовано у київському Будинку письменників

«Київ ПОЕТажний» бенкетував читаннями та презентаціями на «Медвіні». А я презентувала «Малолітку»

У Літературного клубу "Київ ПОЕТажний" гарна новина: вийшла друком книга поезій "Пензлі різнобарв"

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Волієте провокацій?! Вам сюди… (рецензія на книгу "Бізнес-провокація")

Про Сліва-фест та вранішнє гудіння в голові

Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України

Клуб київських поетів «Київ поетажний» - спільнота інтернет-літераторів не поступається професійним літературним об’єднанням

Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Присутні:
Головна » Файли » ПОЕЗІЯ » Поетична збірка "Вістря голосу"

Вступне слово до збірки "Вістря голосу"
[ ] 04.11.2014, 16:49

 

 

Книжковий андеґраунд?

Чи просто книги, яких ви не знайдете?

 

Є книжки, яких ви не знайдете у магазинах. Та й взагалі, найімовірніше, не знайдете. А якщо вам і пощастить потримати одну з таких в руках, то в закритих спільнотах, де на прохання продати, швидше за все, вам її подарують, не зумівши визначитись у ціні.

Це книжки, які не видають у видавництвах «повного циклу», натомість роль видавця часто зводиться до формально-необхідної ланки, як то присвоєння ISBN. А деякі книжки обходяться і без цього, тобто без формальностей, стаючи так би мовити «неформальними».

Над цими книжками працюють «свої редактори», «свої коректори», «свої художники», «свої верстальники», тобто люди-спеціалісти, пов’язані між собою спільним бажанням вивести чергову таку книжку «в світ».

Цими книгами ніколи не цікавляться ЗМІ, на них ніколи не пишуть рецензії незалежні критики, їх не обговорюють на книжкових форумах і не купують на книжкових ярмарках.

Ці книги мають авторські презентації в інтернеті, дружні читацькі відгуки та дуже точкову «інформаційну кампанію» на поетичних сайтах, яка майже завжди супроводжується відсутністю розголосу внаслідок закритості спільнот, згрупованих по інтересах.

Ці книжки не беруть у книгарні, бо вони затавровані мітками «нерентабельно», «нема піару», «автор-одинак» і «поезія».

Але є багато людей, глибоко занурених у цю культуру, які мають в себе цілі полиці таких книжок – неодмінно з­ автографами авторів. А часом, на черговій поетичній тусовці можна зустріти незнайомця, який без особливого вступного слова спитає: «А у вас уже є книжка? Подаруйте мені, а я вам подарую свою».

Що це, якщо не «неформальна культура»? Що це, якщо не андеграунд? Імовірно, одна з таких книжок щойно потрапила вам до рук.

 

Нічого особистого.

Тільки вірші

 

Я люблю моделювати обставини, в які поміщаю своїх героїв, люблю проробляти деталі образів, шукати в них найчіткіші леза, виступи, найконтрастніші грані, люблю це промальовувати, мені це в кайф.

Старші покоління поетів привчили читача, що вірш – це сповідь. Досі поезія так і сприймається. Це плакання про свою тяжку долю, відкриття душі, виливання смутку. Молодші поети, хоч і пишуть відсторонено, соціально (не всі, звісно), але стереотип не переломили.

От попсова пісня на радіо не викликає питань: поет все вигадав. А надрукований вірш – неодмінно щось особисте.

Я ж не займаюсь сповідальною лірикою, за рідкісним винятком. Мені не цікаво писати про себе, я класичний інтроверт, який своє особисте не виставляє напоказ. Більшість моїх ліричних героїв – змодельовані. Це мікс тривалих спостережень за людьми і отриманого досвіду.

Для мене слово – це конструктор. Я рідко вкладаю свої почуття у твори, а лише пропускаю через себе почуття своїх героїв. Я, як той модельєр, що міряє недошиту сукню, щоб потім, ідеально змайстровану, повісити її на манекен і вабити нею перехожих.

У цій збірці багато віршів, які читач, як вподобану сукню, зможе приміряти на себе. Не на щодень. Для особливого виходу.

 

 

Категорія: Поетична збірка "Вістря голосу" | Додав: Антонина
Переглядів: 348 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Друзі сайту

Літературний клуб "Київ ПОЕТажний"

Літстудія "Перехрестя"

Журнал "Музеї України"

Журнал "Нова Січ"

Мої публікації на інших сайтах:

ХайВей (портал громадянської журналістики)

Проба пера

Гоголівська академія

ХайБлогер

Сумно?Ком

Клуб поезії

Севама

ЛітКлуб

Поетичні майстерні

Стихи.ру

Корреспондент.Блоги

Сторінка Вконтакті

Сторінка facebook

Мої книжки на Avtura.com.ua

Електронні книжки


Бізнес-провокація    
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш...
 
Весна-поетеса: Поетична збірка    
Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п...
 
Малолітка    
Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...


Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz