ВЕСНА ЦВІТЕ КОХАННЯМ
Автор: Антоніна Спірідончева
Хто сказав, що кохання заважає навчальному процесу? Швидше навпаки: навчальний процес заважає закоханим виявляти свої почуття. Школа з кожним днем намагається забирати дедалі більше часу, хоче вплинути на совість учнів, щоб та весняними теплими вечорами гризла своїх господарів: «Ти розв’язав задачі з математики? А біологію вивчив? А виправив оцінку з фізики? То чого ж ти чекаєш? І відійди від вікна. Хай тебе не спокушають представники протилежної статі. Ледацюго! Чого ти вмикаєш плеєр, коли ще не сідав за уроки? І поклади пульт від телевізора на полицю, «BIZ-TV» подивишся іншим разом. Там все одно щодня повторюють одне й те саме... Ну добре, тільки один бойовик».
Совість дошкуляє нам і псує хороший настрій. Досвід свідчить, що найкраще в школі живеться тим, у кого цієї совісті взагалі немає. І правильно. Навіщо завантажувати свій мозок шаленою кількістю інформації, яку ми отримуємо з підручників, чуємо від невтомних викладачів, тим самим створюючи штучні перепони своєму нестримному бажанню кохати? Та поглянь у вікно, впевнена, одразу вибіжиш на вулицю. А там просто рай: теплі лагідні промені сонця, граючись, б’ють в очі, дерева вбралися в молоде, ще благеньке листя, молода трава пробивається навіть крізь асфальт, так хоче тепла. Тому просто неприродньо чамріти над уроками замість того, щоб дати волю своїм почуттям. Думаєте, ми просто так прогулюємо? Взагалі у нашій школі створено всі умови, щоб перешкодити польоту найсвітліших почуттів за її межі, мабуть, тому, що слідом за ними з уроків ідуть і самі учні, власники цих почуттів. Прогуляти уроки стає все важче, охорона працює не на те, щоб не пускати чужих, а на те, щоб не випускати своїх.
За давніми віруваннями наших пращурів, місце для знань – голова, а місце для кохання – серце. Із курсу біології кожен знає, що без серця ні голова, ні щось інше не функціонуватиме. Отож, шановне товариство, обирайте, що для вас важливіше. А найкраще зараз живеться тим, хто вже навчився поєднувати навчання з коханням. І справді, з-поміж наших ровесників уже визначилися закохані парочки, які, тримаючись за руки, йдуть за школу. Слід зазначити, що вікна представників адміністрації туди не виходять.
Кохання – це найсвітліше і найчистіше почуття. Його прагне кожен. Головне, що приходить воно несподівано, коли того не чекаєш. Воно проникає у серце і, заволодівши ним, спрямовує всі ваші вчинки на досягнення кінцевої мети – взаємного кохання. Хіба не про це мріє кожен із нас? Думаю, що гурт «Ляпис Трубецкой» має рацію, коли виконує таку пісеньку:
Знай, это Любовь,
С ней рядом Амур
Крыльями машет.
Знай, это Любовь,
Сердце не прячь,
Амур не промажет.
Тож, друзі, вирушаймо назустріч коханню, і хай нас не злякають жодні перешкоди.
Така вона, ця Любов, дама з привітним поглядом і сильними почуттями, котра вабить до себе. Хто перед нею встоїть?
Опубліковано: газета "Справи сімейні", квітень 2001 р.
| 
