Нитки від’їзду
Нитка за ниткою, стрічка за стрічкою
Більше не втримують – рвуться,
Ті, що, здавалось, єднали навічно –
Тягнуться річкою вулиць.
Речі в багажнику, в серці – отрута,
Швидкість летить з-під педалей.
Те, що боялась про нього почути –
Чула вже... Відстані, далі...
Хоче втекти, розірвати хомута,
Швидше забути сказане...
Ще надто близько, ще долі їх сплутані,
Досі до нього прив’язана...
Скручені гумкою, сплетені, зшиті...
Силою автомобіля
Гума розтягнута рветься бринить і
Боляче гатить по шкірі.
Час з-під коліс вилітає камінням,
Спогадів чорними грудками.
Їх ще попереду безліч, як міни,
Ревом мотору розбурхані.
...Вовняні нитки, злетівши зі спиці
І розпустившись махрово,
Рвуться й лишають в обвітрених китицях
Пам’ять її кольоровою.
Знову дівочі стрічки із віночка
В небі виписують літо –
Вільні, не вплетені і непорочні,
Шлейфом цілуються з вітром...
| 
