Магістральне
Цей дощ, наче обстріл. Важезними краплями
Плює концентрат металічного осаду,
Автівку б’є в скло, поки та магістралями,
Мостами, розв’язками – до його офісу –
Петляє і тягне, як змучена краля...
Аж от! Під мостом зупинились в заторі...
І наче на дах їм накинуто марлю,
І наче затисли бетонні підпори...
І гуркіт мотору здається солодким...
Завівся водій у напорі безжальнім –
Він вчасно не глянув на яндексі пробки,
Тепер то газує, то силує гальма.
Так гаряче тисне натерті педалі –
Вже б інша отримала зо п’ять оргазмів,
А ця дозволя нею їхати далі
Й зітхає натужно спрацьованим газом.
|