Весна-поетеса: сайт Антоніни_Спірідончевої

Меню сайту
ТОП-20 матеріалів

Руда Кобилиця)

Участь в проектах з елементами міжнародності

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Побачила світ моя нова поетична збірка "Вістря голосу")

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Амазонські читання на "Країні мрій"

Літстудія "Перехрестя" на Гогольфесті. Голоси і візії міста

Як ми їздили на Львівський Форум видавців (презентація "Першої тисячі кроків" та відкриття третього сезону "Урба-Перехрестя")

УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ: очний тур

«Вілаґ почуттів» – наймасштабніший збірник сучасної української поезії

Поетичну збірку «Пензлі різнобарв» презентовано у київському Будинку письменників

«Київ ПОЕТажний» бенкетував читаннями та презентаціями на «Медвіні». А я презентувала «Малолітку»

У Літературного клубу "Київ ПОЕТажний" гарна новина: вийшла друком книга поезій "Пензлі різнобарв"

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Волієте провокацій?! Вам сюди… (рецензія на книгу "Бізнес-провокація")

Про Сліва-фест та вранішнє гудіння в голові

Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України

Клуб київських поетів «Київ поетажний» - спільнота інтернет-літераторів не поступається професійним літературним об’єднанням

Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Присутні:
Головна » Файли » ПОЕЗІЯ » Поетична збірка "Вістря голосу"

ЛЮДИНА
[ ] 04.11.2014, 16:15

 

 

Людина

Сидять в приміському заїждженому ресторані –
У нього елітна горілка, у неї мартіні.
Їх руки безсильно погладжують спинку дивана...
Він бачить, як тиснуть на очі їй бронзові тіні,
Як склеює губи, мов плівка, червона помада.
Він думає: добре, що вечір і ніч – швидкоплинні...
Вона – в найкоротшій спідниці... гнучка й непідвладна –
Назустріч йому виставля свої гострі коліна.

В ній плескає внутрішнє світло – у грудях під шкірою,
І тоне в тканині кофтинки, затьмарене стразами.
Людина – жива, з її смутком, любов’ю, довірою,
А тіло – в заручниках, певно, одненького разу.
Він бачить, що груди під стразами дихають сумом,
Та шкода лишати це тіло, бо ж третю годину
Вмовляє ці м’язи із гуми, цю шкіру із гуми,
Ці очі з пластмаси...
                                         Навіщо йому – Людина?

 

 

 

 

 

Категорія: Поетична збірка "Вістря голосу" | Додав: Антонина
Переглядів: 79 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Друзі сайту

Літературний клуб "Київ ПОЕТажний"

Літстудія "Перехрестя"

Журнал "Музеї України"

Журнал "Нова Січ"

Мої публікації на інших сайтах:

ХайВей (портал громадянської журналістики)

Проба пера

Гоголівська академія

ХайБлогер

Сумно?Ком

Клуб поезії

Севама

ЛітКлуб

Поетичні майстерні

Стихи.ру

Корреспондент.Блоги

Сторінка Вконтакті

Сторінка facebook

Мої книжки на Avtura.com.ua

Електронні книжки


Бізнес-провокація    
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш...
 
Весна-поетеса: Поетична збірка    
Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п...
 
Малолітка    
Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz