Ікони падають...
Ікони падають...
Злетіли на підлогу.
Розсипалися скельця усібіч.
Мене ви зрадили?
А чи святого Бога?
Скажіть, зразки мальованих облич.
Довіра ввічлива,
Підозри не плекає.
Щоб вам упасти, знадобилась мить,
Коли на відчай мій
Зронили насміхання,
Коли я обернулась мимохіть.
Відкрила очі,
А моя підлога в слині,
І лика поховались в глиб ікон.
Не буде прощі.
Ні одній святій людині
Я більше нагорі не вчеплю трон.
Ікони-ідоли:
Сама намалювала,
Сама під стелю висадила вас.
А ви уїдливо
Згори услід плювали...
А зараз спорожнів іконостас.
|