Джинси
Джинси мої – обм’якла тканина,
Тілом і часом моїми підкорена.
Знов прикриваєш білі коліна,
Стягуєш стегна підпеченим соромом.
Ми так зріднились, що ти свідома
Всіх моїх вчинків, моїх пригод,
Коли я п’яна, коли не вдома,
Коли скидають тебе із ковдр.
Я непритомна буваю, хиблю.
А ти все бачиш і все мовчиш.
Ти б червоніла, та синє, либонь,
Безбарвним дрантям зійде скоріш.
Коли я впевнена або я в суї,
Коли ти рухаєшся зі мною в такт,
Життя тремтить в мені і пульсує,
А ти з ним маєш прямий контакт.
Ти увібрала мій зір і пам’ять,
Я переможена, я – не я.
Ти друг і ворог, тебе нап’ялить
Мій кожен вихід в дурманну яв.
Ти знаєш все про мене, а я – трохи.
Ти – свідок сорому, свідок втіх.
Підкажеш, хто це?.. Розкинув ноги
На ковдрі зібганій чоловік...
|