Човен
(із оповідання «Бунтарка» / книга «Малолітка»)
Сиджу одна у човні,
В очах чорніє мені.
І ніби я – то не я,
А лиш примара моя.
Чи наяву, чи у сні
Щось надломилось в мені.
Згорів до щастя місток –
Зробити нікуди крок.
Я подивилась униз.
Чи то не я в морі сліз?
Життя проходить на дні,
У каламутній воді.
|