Весна-поетеса: сайт Антоніни_Спірідончевої

Є в Азіопі така собі країна. Займає стратегічне положення на перетині торгівельних, транспортних, культурних та інших шляхів. Має найродючіші грунти в світі (річ, безцінна при теперішніх темпах приросту населення). Грамотність 99.4  процентів, працьовитість трохи менша :), але все одно нічогенька. Непогані справи з корисними копалинами. Нафту, правда, уже лопатою не копнеш, але з газом, вугіллям, різними металами (в т.ч. золотом), добривами, торфом і багато чим іншим пощастило.

Є що показати туристам - з історією та відповідними пам’ятками теж все в порядку (правда, про більшість із них не підозрюють навіть аборигени). Єдина пустеля в Європі, найдовші і найгарніші в світі пещери, унікальні карстові озера, Подільські Товтри, єдина в своєму роді Асканія-Нова, Синевир, базальтові стовпи… місця, які зберегли славу і зовнішній вигляд ще з середини першого тисячоліття н.е., рідкісні пам’ятки архітектури по всій країні…

Потужний технологічний потенціал, особливо у військовій сфері. Зокрема, у літако- і танко- і ракетобудуванні. Наявні напрацювання у космічній сфері. Недавно навіть ядерний статус був, але його тихенько спустили.

Практично безкінечні природні ресурси: шалені масиви цінної деревини Полісся і Карпат, водні простори Шацьких озер і Чорного та Азовського морів, родючі грунти лісостепу і степу… гори, в яких можна влітку ходити голяка, а взимку кататись на лижах, десятки кілометрів пляжів у субтропічній зоні, численні річки, що підійдуть як для поважного пенсіонера, так і для активного рафтера… ні землетрусів тобі, ні вулканів, ані антропогенних катастроф типу війни або репресій диктаторів… живи собі в своє задоволення і багатій. Дик не получається. Вірніше, получається, але якось дуже вже так хитро. Тобто дехто стає найбагатшим у Східній Європі, а дехто інший (якщо можна десятки мільйонів назвати «деким») – найбіднішим там же.

Так чому ж люди умудряються серед пустелі насипати цілі міста і сади, тягнути воду за сотні кілометрів, продумувати захист від землетрусів і самумів, а у нас якось на березі річки не виходить нічого толкового звести? У нас, де все своє – від цементу до арматури, і нічого імпортувати не потрібно?

Чому в країнах, у яких оголошений військовий стан протягом десятків років, загальнодорожня ситуація краща, ніж у нас? Як так стається, що по рівню розвитку енергозберігаючих технологій нас обігнали Бангладеш і Узбекистан? Хіба можна споживати природного газу більше, ніж Німеччина, а при цьому мати ВВП в 9 разів скромніший?

Чому на унікальному (хоч і трагічному) об’єкті, як Чорнобильська АЕС, можна побачити лише поодиноких закордонних туристів, а іноземні форуми ряблять повідомленнями від тисяч бажаючих, які не можуть туди потрапити? Тут потенціал ще більший, ніж у Діснейленді. Давно закритий металургійний комплекс під Дюссельдорфом за день відвідує більше людей, ніж у нас Прип’ять і усю зону відчудження – за рік, а по резонансу ці проекти просто непорівнювані…

Укрзалізниця із супер-рентабельної планово перетворюється в збиткову. Укртелеком не може дочекатись, поки його продадуть за копійки. Нафтогаз живе «від першого по тридцяте», залучаючи уже не перший мільярд  у так звані кредити.  Заводи-гіганти банкрутуються під зручні проекти. Колись дуже славне, суднобудування вимирає як галузь. Мости нам роблять китайці, а дороги – турки з македонцями, трамвайні колії кладуть чехи, а пробні свердловини бурять голландці. Бо ми не вміємо. Ми, які проклали БАМ в Сибіру, звели ДніпроГЕС і міст Патона – нечуваний  технологічний прорив у свій час, країна, яка дала світу Корольова, Амосова, Глушкова, Сядристого, Заболотного...

Це фріци можуть собі дозволити мати Мерседес, БМВ, Ауді, Порше, Фольксваген, Опель і багато чого іншого. А нам АвтоЗАЗу і ЛуАЗу вистачить.

При тому, що Україна – найбільша країна Європи… (стоп. А Ви хіба не знали? Ну є, звичайно, Росія з Туреччиною, але більшість їхньої території лежить в Азії. Решта європейських держав мають меншу територію)… так от, найбільшу країну Європи знають хіба що близькі сусіди – це нормально? Добре, що у нас хоч вищезгаданий Чорнобиль був, інакше і того б не знали (соррі за цинізм). А що – у Сомалі пірати, на Кубі – Фідель (вірніше, уже Рауль) Кастро… а в Зімбабве – найвища в світі інфляція. Їх хоч так знають, а нас за Чорнобиль. Добре, що хоч не за алкоголізм і корупцію, слава Богу, що світ ще досі під впливом наших «демократичних перетворень»…

Не вміємо ми користуватись тим, що у нас є. Простий приклад – скільки води Ви особисто використовуєте щодня, коли чистите зуби? Важко порахувати? Підказка. Якщо кран пропускає приблизно 1.5 відра води за хвилину, а чистите Ви зуби 2 рази в день по 3 хвилини, то за добу виходить 1.5*2*3≈9 відер води, грубо – понад 100 літрів. Багаторазово очищеної, фільтрованої, дбайливо хлорованої :) питної води. А середньостатичний європеєць на цю ж справу витрачає близько 0.75 л такої ж самої Н₂О. Якість, правда, краща, тому що коли витрати менші, то можна на зекономлені гроші і озонування замість хлорування ввести, і додаткові фільтри на важкі метали і багато чого іншого.

Більше того, ми можемо бути горді за те, що у наших туалетних бачках вода такої якості, яка більшості Африканських країн і не снилась. Вони в їжу воду в рази гіршу споживають. От і де сенс очищати, фільтрувати і хлорувати воду, якщо вона буде використовуватись банально – для змивання какашки??? Вже не говорячи про те, що в більшості країн давно прижились бачки з двома кнопками – «маленькою» і «великою» для різних потреб, відповідно. А нам-то хіба залишається гордитись тим, що ми за собою змиваємо взагалі. Прогрес…

Киянам маловідомий факт, що в інших містах України вода подається погодинно. І не завжди регулярно. Це приводить до цікавих наслідків – насправді вода таким чином не економиться, а перевитрачається. Наприклад, включили ввечері Н₂О на три години, і вся сім’я шалено починає використувувати те, що пустили по трубах – термінове прання, прийняття ванни, вологе прибирання і т.д., тобто все те, що можна було б розтягнути на весь день, якби вода була постійно.

…А тепер найцікавіше. Якщо воду відключають, наприклад, о 22.00, то уже о 21.55 середньостатистична квартира готова до місячної облоги. Ванна повна до країв, тазики на балконі, каструлі у кухні. Пляшки з водою в туалеті, усі чайники повні. А що, коли зранку воду не дадуть??? На щастя, як правило, зранку воду таки дають, тому ванна з недоторканною водою урочисто спускається у каналізацію (вода ж уже охолола), тазики випорожнюються під інші потреби, а з каструль вода зливається, тому що коли добу постоїть, то випадає незрозумілий осад.

Нема потреби повторювати, що процедура повторюється щодня, рік у рік, сотнями тисяч домогосподарств. А що – спробуйте посидіти на поверсі без води днів 3-4… до пенсії запасатись будете…

І це лише найперший приклад, який спадає на думку. З усім іншим приблизно те саме, хіба що з комерційними нашаруваннями. І справді, для чого один раз, але нормально, класти дорогу, якщо на її латанні кожної осені і весни можна «освоювати» мільярди? Для чого спішити з прокладанням нових станцій метро, коли кожного року можна просто змінювати проект (на кращий, дешевший, ефективніший – аякже) і «освоювати» черговий десяток мільйонів лише на зміну документації?

Часто і багато подорожую по Україні. Не був лише в Луганській області. Промислові вітрогенератори електроенергії вдалось побачити лише під Дніпропетровськом, біля дороги, що веде в аеропорт. Дві штуки. Кілька разів ще бачив «напівпрофесійні» версії, це уже по різних куточках нашої держави. У той же час, практично з будь-якої точки будь-якого автобану в Німеччині таких генераторів видно близько десятка, а всього їх понад 30000. А що? У нас енергії хватає. До речі, уже кілька місяців, як помічені мною вітрогенератори демонтовані, залишились тільки мачти, як пам’ятники екології. «Бо поламались вони»,- говорять таксисти.

А Ви зайдіть хоча б на www.amazon.de (не треба шукати ніякого професійного вебсайту), побачите, як вільно можна купити десятки різних екологічних генераторів енергії, як вітрової, так і сонячної. З доставкою по Німеччині, установкою і гарантією, аякже. І за цінами, по яких у нас можна купити хіба що акумулятор до Москвича. А тепер спробуйте замовити і завезти в Україну хоча б одну «сонячну» зарядку до Вашого мобільного телефона (ціною 20 Євро і розміром невеликої книжки), взнаєте багато чого цікавого про нашу митницю. Заодно відпустку на роботі візьмете днів на три, щоб уладнати всі бюрократичні нюанси і зробити всі відповідні проплати. Хоч відволічетесь від тої цілої роботи :).

За 12 днів подорожування по Шрі Ланці (понад 1500 км) не помітив ні однієї лампочки Ілліча. Скрізь лише енергоощадливі варіанти – від аеропорту до стовпа на пляжі. У кожному магазині, ресторані, храмі чи готелі. А що, хай економлять, вони ж бідні. А ми – багаті. І хай продовжують користуватись своїми нещасними термоелементами на даху кожного будинку, у нас зате АЕСи є.

І не біда, що в Кабо-Верде кількість вітрогенераторів у десятки разів більша, ніж у  нас. Це хай вони заморочуються, бо бідні дуже. А ми – багаті. І країна у нас велика. Ура! Можна собі дозволити ситуацію, коли десятки гектарів родючої землі навколо Миколаївського цементного заводу засипані тим же цементом і непридатні не те що для проживання, а навіть для вирощування буряка. А що – де п’ють, там і розливають. А землі у нас ще поки що вистачає.

Основне у нашій справі – правильно голосувати. І вірити, що вибір наш особистий і ніким не нав’язаний. А після того, як проголосували, сісти і чекати, що ж нам такого эдакого зроблять цього разу? Куку-на-муню зроблять, ага. Чекання – це наше все.

Поки грім не загримить, мужик не перехреститься.

Отак і живемо.