Автор тексту: Антоніна Спірідончева
Фото: Олександр Пітальов
На днях мені пощастило вибратись на цікавий літературно-музичний захід – так би мовити на інших подивитись і себе показати – літературно-музичний перформанс «Дисонанс емоцій», організований гуртом творчих людей, які називають себе творчим об’єднанням «FirstStep».
Для мене почалося все з того, що я «Вконтакті» отримала запрошення вступити в групу «FirstStep». Я зайшла на її сторінку, начиталася інформації та відгуків, що на ній розміщені, і подумала собі, що хотіла би сходити на чергову творчу зустріч, подивитись, а може, й самій виступити зі своїми творами...
|
Відкривала вечір Олена Солошенко |
Одразу скажу, що «перформанс» (саме на цьому слові наполягають організатори і не помиляються) дійсно був видовищним і емоційним. Поезія, слемування були гарно перемежовані авторськими піснями, виконуваними під гітару. На імпровізованій сцені в реальному часі створювався калейдоскоп яскравих особистостей, які часом навіть об’єднувались для спільного (майже театрального) виконання творів. В одних виступах були експресивність і надрив, в інших – цікаві незатерті ідеї (Марина Київська), дівоча легкість і позитив (дівчина під псевдонімом Енді), римування на ходу (Анатолій Рутта), мелодійність, легкість, навіть повітряність і надзвичайна поетичність пісень Олени Солошенко. Не буду вдаватись в подробиці, адже який сенс переповідати те, що треба слухати і дивитись?
|
Вікторія Мора |
Сподобалась дуже позитивна, доброзичлива атмосфера в залі. Переважна більшість виступаючих і глядачів були приблизно студентського віку. Але старші в цьому гурті теж прекрасно почувались.
Я читала свої нові поезії, лиш один вірш був зі збірки «Весна-поетеса», виданої восени минулого року. Загалом моя лірика, здається, не придатна для шоу, вона тиха і, як мені уявляється, мелодійна. Десь приблизно так я її і прочитала.
|
Марина Київська |
Із виступаючими та їх творчістю до цього дня я не була знайома, але дуже рада була познайомитись, адже, як відомо, досить цікаві речі творяться у невеличких і незіркових творчих угрупуваннях. Загалом у перформансі взяли участь молоді автори Рома Бородавкін, Марина Київська, Ваня Ющенко, Кирил Макаров, Енді, Денис Ісаєв, Женя Мирошко, Анатолій Рутта, Вікторія Мора, Ігор Русан, Таня Коршук, Олена Боровик, Ярослав Міндолін і я – Антоніна Спірідончева, автори і виконавці пісень Олена Солошенко, Саша Корнієнко, Денис Суховій, Андрій Красовський та група «Sevensis». Також в антракті можна було подивитись виставку графіки Ростислава Попова та фотоарту Івана Лисюка.
|
Ваня Ющенко та Кирил Макаров вирішили "пошуміти" |
|
Анатолій Рутта та Ярослав Міндолін влаштували творче змагання |
|
Андрій Красовський та Рома Бородавкін виконали дуже прикольну пісню про кухню та залишки продуктів для приготування їжі. Я б дуже хотіла ще хоч кілька разів послухати цю пісню |
|
Нема коли нудьгувати, поки Анатолій Рутта думає над творчим завданням конкурсу, я (Антоніна Спірідончева) читаю свою поезію |
Що мені дуже сподобалось – це прекрасна організація дійства. По-перше, збір заявок на участь проводився дуже оперативно – звертаєшся приватним повідомленням до когось з організаторів (я писала Анастасії Духлій, бо знайома з нею по її публікаціях на сайті «ХайВей»), а потім надсилаєш їм твори, які плануєш читати (чи інакше виконувати). Організатори попередньо переглядають усі роботи учасників, заплановані до презентації, або принаймні тих авторів, з чиєю творчістю вони особисто ще не знайомі (цього я вже точно не знаю). Це робиться, аби відсіяти дуже слабкі твори та скласти програму заходу.
Кожному учаснику відводилось 5-7 хвилин для самопрезентації. Такі часові обмеження виступів забезпечували динамічність дійства, насиченість різноманітністю, адже усі виступаючі – яскраві по-своєму.
Ще один приємний момент, на який я хотіла би звернути увагу – у програмі заходу не було передбачено бухла. От тільки не треба сміятися: я кілька разів була на літературних читаннях, зокрема у трактирі «Война и мир», коли ближче до опівночі вже мало хто розуміє, хто куди пішов кого проводжати і на який тролейбус, і до чого тут поезія... В цьому плані організаторам «Дисонансу емоцій» - респект! Було винайнято зал для конференцій із хорошою акустикою і необхідним обладнанням для виступів, в якому передбачено 80 глядацьких місць (до речі, зал був заповненим) – дуже комфортно і майже офіційно.
|
Зал був заповнений бажаючими подивитись перформанс |
Для тих, хто зацікавився можливістю на інших подивитись (а може, й себе показати), хочу сказати, що творче об’єднання «FirstStep» як організатор цих перформансів (а «Дисонанс емоцій» - вже не перший їх захід) є відкритим і долучитись до нього дуже просто, так само, як і взяти участь у його заходах, наступний з яких планується уже на початок квітня.
Усі фотографії, використані в цій публікації, зроблені Олександром Пітальовим.
|