Ти в миті підступні не знатимеш втеч,
Допоки у ножнах на поясі меч.
І жоден зухвалець не стягне униз,
Допоки в долоні стискатимеш спис.
І хай собі ворог лютує й ричить,
Допоки плече захищатиме щит.
Голодних ніколи не знатимеш мук,
Допоки у тебе за спиною лук.
У серці же – сонячно-теплий янтар,
Він стримає будь-чий любовний удар.
І муж тебе жоден не скине з коня –
Солодку брехню відбиває броня.
Ти мила й хоробра – і будеш така,
Допоки триматимеш вожжі в руках.
Ти любиш свободу й презирствуєш страх.
Розправивши плечі, ширяєш, мов птах.
Полоще туніку легким вітерцем –
Цілує коліна він, пестить лице…
Ти будеш утіленням сили й краси,
І хай собі гавкають табірні пси.
Пізніше цей вірш нещадно розкритикували на "Перехресті", в основному за русизми)))
***
Якщо серед моїх френдів є художники! Хто вміє (і хоче!) помалювати богиню Афродиту для поетично-еротичної книжки? Антична богиня (сюжети теж античні) потрапляє у різні любовні обставини, має історії з вояками і амазонками. Ареал її активності - Середземномор’я, але богиня дотягується і до причорноморських земель.
Словом - якщо є натхнення - відгукуйтесь! :)
***
Відриваюсь на Артеміді)))
- Це ти винувата в біді, Афродито! –
Рече Артеміда, аж очі іскряться
І бігають по еліптичних орбітах
У темряві, наче потріскані яйця.
Як бачите, у мене вже пасхальний настрій)))
***
А тим часом Клуб "Київ ПОЕТажний" запускає у друк великий збірник любовної лірики (близько 400 сторінок) - твори учасників і друзів Клубу.
І я там є. :) Зокрема мої "Лорелея", "Скіф", "Дама серця" та інше... :)
***
Раз я не попадаю на Арсенал, то схожу послухати Юрія Винничука - його авторський курс "Як стати письменником і не загубитися", що організовує Центр літературної освіти в Музеї друкарства. :) Курси підвищення кваліфікації, так би мовити... :)) Насправді, мені Винничука цікаво послухати не лише стосовно письменницької майстерності, а взагалі про все... :)
До речі, подивилась, що деякі мої френди на фб клікнули, що теж підуть. Агов, ви там реально будете чи це так, аби лайкнути?
п.с. Лайкнули аби лайкнути. :) Зате я там зустріла свою колишню однокласницю Вікторію Цимбал. Це було для мене великою несподіванкою, оскільки Віку я знала тільки по дівочому прізвищу))) Вона ще й на "Перехрестя" раніше ходила, але там ми ще ні разу з нею не перетнулись.:)))
***
Юрій Винничук похвалив мою "Афродиту". :) Точніше "Золоту сітку Гефеста", яку я йому надіслала, бо весь твір занадто об’ємний для експрес-аналізу.
Він сказав, що це і книжкою можна видавати, і на ночах еротичної поезії читати. Тішуся!!! :)
***
Артеміда в обіймах Афродити або Пиятика на березі моря
Опублікувала четвертий розділ цієї поеми - розповідь войовничої феміністки Артеміди (в інших главах розповідає свої історії Афродита).
Історія Артеміди і Оріона насправді не дуже вписувалась у цикл "Афродита", бо до богині Афродити не має стосунку. Але під завершення "Афродити" і з огляду на те, що з грецькою античною темою вже зав’язую... і раз я вже взялася за умовно "жіночу" тему - я не могла обійти увагою грецький античний фемінізм.
Якщо хтось осилить прочитати - буду вдячна за відгуки :)
(загальний образ Артеміди і німф був виписаний у попередніх главах).
Читати тут.
***
п.с. Я бачу, осилити "Артеміду" - задача з непідйомних для інтернет-читача. :)))
Нічого, колись буде і книжкою... :)
***
Чудовий ранок!
Я дуже вдячна Миколі Владзімірському за включення моїх творів до антології лірично-еротичної поезії на сайті "Дотик Словом". :)
Там кілька моїх коротких творів та історія кохання Артеміди і Оріона, яку я вчора публікувала на ФБ (уривок з "Афродити").
До речі, щойно зауважила, що в посиланні на сторінку з моїми творами мене записано не Спірідончевою, а Афродитою. :)))
Читати добірку можна тут.
***
Пишу продовження "Афродита. Пиятика на березі моря".
Вже дописалась до такого, що німфам більше не наливати)))
***
Вчора дізналась, що по каналу "Україна" показуватимуть фільм "Незламна", про українську снайпершу. Коли я писала (до 70-річчя визволення Києва, для заходу, який планувався, але не відбувся) свій вірш про снайпершу, я читала про радянських жінок-снайперів і про Павличенко в тому числі. Що фільм знімається - навіть не знала.
Коли фільм вийшов у кінотеатрах, я сказала собі, що мушу його подивитись, я ж про це трошки писала! (хоча вже й начиталась про фальсифікації її біографії). Але до кінотеатра так і не дійшла.
Вчора сказала собі: ну по тєлєку вже точно подивлюсь!
Ну і почала дивитись. Дивитись було якось нестерпно нудно. Той незначний відрізок часу, який я просиділа із включеним екраном, мені весь час хотілось паралельно чимсь зайнятись: заколотити чаю, залізти на Фейсбук, з’їсти бутерброд. Врешті я почала клацати канали (в надії, що нічого важливого за цей час не пропущу) і доклацалась до "В бой идут одни старики" по айсітіві.
І тут я прикипіла до екрану, отримуючи задоволення від фільму. Який дивишся - і тобі приємно. Який тебе наповнює позитивом, а не вимотує сили і терплячку (як "Незламна"). От що значить талановите кіно!
***
Була в дитячій бібліотеці. Десь давніше (скількісь місяців тому) я віднесла туди всю серію книжок Джаклін Вілсон - ну щоб інші діти читали, бо бібліотеки такими виданнями не балують.
Сьогодні дізналась, що книжки досі не поставили на полиці, тому що... їх ще не зареєстрували в ЦБС, адже нові надходження реєструють рідко, раз чи два на рік, а до того книжку не можна давати читачам і взагалі показувати.
Я офігєла. Але не лише офігєла, мені було дуже обідно, що отак купуєш своїм коштом, несеш, даруєш, а воно потім лежить хтозна скільки часу сховане від людського ока.
***
Побачила ось таку рекламу в журналі "Український тиждень".
Дуже дивний збіг, але в 2008 році я написала віршовану трилогію "Морковь" із серії "Ділова лірика". Це гумористична штука про абсурдність і безбашенність дій топ-менеджерів великих корпорацій, їхню взаємоборотьбу і пропихування придуркуватих проектів... на кшталт проекту "Морковь".
У моєму творі в рамках рекламної кампанії працівники фірми зробили морквяний тюнінг своїм автомобілям. Зокрема
"– Помните проект «моркови» маркетинг-отдела? Шли в рекламу - миллионы! Вот какое дело… Деньги тратили они… - в голове ж звездюлинг – сделали авто своим морковный, мля, тюнинг!..
И продолжил финдиректор трагическим тоном:
- Гляньте, вон стоит химера справа под забором… Диски в цвете, рыжий спойлер и внутри морковник, и еще морковной формы – воздухоотборник. Деньги вложены вот в это... в морковь на капоте…
- Маркетолога немедля я уволю к черту!!! – дядя-лексус заорал. – Мля, проср…ли бизнес!!! – и окурок свой со зла он бросил под фикус".
Я звісно, не знаю, де рекламісти взяли ідею для свого морквяного авта, опублікованого в "Українському тижні", але дуже сподіваюсь, що не з моїх ідей.
Моя "Морковь", усі три частини, висить в інтернеті уже 7 років і має в тегах "бізнесові" слова для пошуку цільовою аудиторією. Тож я нічому не здивуюсь...
