Підведення підсумків року для мене стало щорічною новорічною забавою. Озирнутись назад і подивитись, що ж відбувалось , а потім дати йому оцінку. Добре, що в мене є звичка писати про події, які мають до мене відношення, і публікувати фотозвіти. Тож не напружуюсь згадками, а відкриваю свій літературний блог. Ничже, щоб не повторювати сказане в попередніх публікаціях, я даю активні посилання на опубліковані раніше матеріали.
Наприкінці 2012-го року вийшло кілька книжок, які були в центрі моєї уваги на початку 2013-го, про які я писала, говорила і які презентувала.
Моя збірка дівчачих оповідань «Малолітка» вийшла у 2012-му, але її презентування розтягнулось і на 2013-й рік. Остання з презентацій відбулась у березні в Будинку письменників.
Поетична збірка літературного клубу «Київ ПОЕТажний» «Пензлі різнобарв», упорядниками якої були я та Надія Чорноморець, також неодноразово презентувалась для різних читацьких аудиторій. Завершальна презентація відбулась у січні також в Будинку письменників і була найбільш насиченою, змістовною і ефектною. До збірки «Пензлі різнобарв» увійшли десять моїх віршів з циклу «Галерея жіночих портретів».
В останні дні 2012-го року побачив світ масштабний поетичний збірник, укладений Валерієм Гребенюком – «Вілаґ почуттів». До нього увійшла і моя добірка віршів. Перечитавши в збірнику всі твори, я вирішила написати свій відгук: «Вілаґ почуттів» – наймасштабніший збірник сучасної української поезії.
Усі ці книжки, а також «Перша тисяча кроків», про яку йтиметься нижче, представлені в книжкових магазинах.
Ще одна книжка – поетична збірка Київської літстудії «Перехрестя» «Перша тисяча кроків»– була задумана у 2012-му як підсумок десятилітньої діяльності студії і мала б бути представлена під час святкування ювілею. Однак через «качєлі» з виділенням коштів на її видання (як не як, літстудія «Перехрестя» відноситься до Київської організації Спілки письменників України, яка розпоряджається коштами на просування творчості київських літераторів) «Перша тисяча кроків» не вийшла вчасно, і відзначати ювілей з численними гостями в залі довелось без неї. Коли ж стало зрозуміло, що НСПУ так і не підтримає видання фінансово (а збірка вже була укладена і підготовлена до друку силами авторів), її було видано коштом літстудійців. «Перша тисяча кроків» також пройшла випробування презентаціями, найгучніша з яких відбулась у Львові під час Форуму видавців.
Один з важливих напрямків діяльності літстудії «Перехрестя» – робота з урбаністичною поезією. Я неодноразово писала про конкурс міської лірики «УРБА-Перехрестя»,у 2013-му він вдруге підбив підсумки, а також ввів новацію –очний тур, в якому і я брала участь, навіть отримала відзнаку в номінації найліричніше місто.
Великим заходом, присвяченим урбаністиці, був «Голоси і візії міста», проведений студією «Перехрестя» в рамках фестивалю «Гогольфест». Я також брала в ньому участь.
Гогольфестом моє фестивальне дозвілля не обмежилось. Були ще «Віршень», започаткований Сергієм Пантюком, «Відкриті небеса», організовані Едуардом Драчем та Оксаною Яблонською, «Літературна країна мрій», ініційований Ларисою Ніцой літературний марафон Євромайдану. Крім того, я брала участь в чималій кількості менш масштабних поетичних заходів, як то у київських вузах, бібліотеках, музеях, мистецьких галереях тощо.
Читання в КМДА
Отож, не все наше літературне життя пов’язане з Київським будинком письменників, як це могло видатись спочатку.
Вирує життя і в творчих спільнотах, кожна з яких зберігає свою унікальну атмосферу. Літстудія «Перехрестя» уважно розглядає твори студійців і гостей, вдаючись до аналізу і обговорення. Клуб «Київ ПОЕТажний» опробовує нові місця, де читання віршів не конфліктуватиме з розпиванням добрих напоїв, бо в клубі звикли ці дві компанійські справи поєднувати. Плідно спілкуємось з поетесою Вікторією Івченко. Весело дружимо з колективом журналу «Музеї України».
Ось так. Не встигнеш озирнутись, а вже і рік минув :)
