Весна-поетеса: сайт Антоніни_Спірідончевої

Меню сайту
ТОП-20 матеріалів

Руда Кобилиця)

Участь в проектах з елементами міжнародності

Німфи дорвались до вина Афродити))))

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Побачила світ моя нова поетична збірка "Вістря голосу")

Книжка на ніч. Вона вже є :)

Амазонські читання на "Країні мрій"

Літстудія "Перехрестя" на Гогольфесті. Голоси і візії міста

Як ми їздили на Львівський Форум видавців (презентація "Першої тисячі кроків" та відкриття третього сезону "Урба-Перехрестя")

УРБА-ПЕРЕХРЕСТЯ: очний тур

«Вілаґ почуттів» – наймасштабніший збірник сучасної української поезії

Поетичну збірку «Пензлі різнобарв» презентовано у київському Будинку письменників

«Київ ПОЕТажний» бенкетував читаннями та презентаціями на «Медвіні». А я презентувала «Малолітку»

У Літературного клубу "Київ ПОЕТажний" гарна новина: вийшла друком книга поезій "Пензлі різнобарв"

Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог

Чоловік в дорогому костюмі і з соняхом замість обличчя – не з вашого офісу?

Волієте провокацій?! Вам сюди… (рецензія на книгу "Бізнес-провокація")

Про Сліва-фест та вранішнє гудіння в голові

Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України

Клуб київських поетів «Київ поетажний» - спільнота інтернет-літераторів не поступається професійним літературним об’єднанням

Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Присутні:
Головна » 2011 » Квітень » 15

Отже, ця публікація має бути інформаційно насиченішою за попередню. І веселішою, бо в ній будуть вибрані відеозаписи з музичними виступами і мінімумом коментарів до них, але в кінці.

Єдине, про що хотілось би сказати в рамках розповіді про Медвін, це про конкурс малюнків «Світлий образ майбутнього планети» (до речі, не літературний), який проводив молодіжний журнал «Стіна». Бо це справді вагомий захід на Медвіні – на відміну від літературних кухонь (найпопулярніше!), де глядачі нападали на пластикові тарілки зі стравами, приготовленими літераторами, численних автограф-сесій маловідомих авторів, більшість яких просто губились на стендах, та іншого...

На відміну від тих, хто насолоджується сьогоденням, журнал «Стіна» дивиться у майбутнє – і ідеєю конкурсу («Світлий образ майбутнього планети»), і залученням до нього молодого покоління (конкурс проводився серед школярів). Учасникам пропонувалось уявити собі світле майбутнє планети і намалювати його. І це правильно, адже думка – матеріальна! (тут, може, не всі зрозуміють). А втілення ідеї (в реальному житті, а не в малюнку) починається з її задуму. Робіт надійшло дуже багато, ярмарковий стенд журналу виявився для них замалим. Однак, враження у мене неоднозначні.

Я роздивлялась ці роботи – на них багато зелені, тварин, водоймищ, малюнки зроблені в яскравих фарбах. Але все це – наше сьогодення, хоч і вибіркове. Тобто діти малювали те, що бачать і знають, не докладаючи фантазії... Нещодавно, незалежно від конкурсу я публікувала свій вірш «Малювала художниця море», де власне й показана була ця вибірковість – оцей шматок реальності бачу, бо він красивий, а цей – не бачу, хай він буде за рамками... Щось подібне сталося з конкурсними роботами. Хоча багато і таких малюнків, де єдиною новацією стають химерні міські ландшафти, як то багатоярусні траси чи незвичні споруди. Але це теж уже було у різних фантастичних малюнках чи фільмах. Криза ідей! Я поділилась своїми враженнями з Наталією Костилєвою, координатором проектів журналу «Стіна», вона сказала те, що одразу поставило усе на свої місця: «Це вплив учителів. Коли діти малюють самі, вони малюють інакше».

Ви спитаєте: а що, по-вашому, діти повинні були намалювати, якщо не це? Я скажу, що теж не знаю. Але знаю, що в малюнку майбутнього повинна бути свіжа ідея...

У нас, дорослих, свідомість заштампована – телебаченням і одноманітними потоками інформації. Нам важко фантазувати... Треба дати можливість робити це нашим дітям... і не заважати їм самостійно мислити...

Одночасно з конкурсом малюнків на форумі журналу «Стіна» проводився і поетичний конкурс на цю ж тему. Зауважу, що форумчани вже переважно вийшли зі шкільного віку. Я перечитала усі конкурсні роботи і була впевнена, що цей конкурс просто відмінять. Не було там світлого образу планети! Переважно апокаліптичні думки про страшну екологію і «прогресивну» діяльність людини. Чим не штампи? Я пробувала публікувати свої «старі» вірші, де змальовувалась краса природи, але сама чудово розуміла, що з ними та ж історія, що і з малюнками школярів – вибірковість дійсності. До речі, один з цих моїх віршів і став переможцем даного конкурсу – «Любовь природы», напевно, організатори знайшли ідею у заключних рядках «Любви не страшен тяжелейший гнет, она умрет от пытки нелюбовью».

Я, звичайно, рада такому відзначенню моєї творчості. Можливо, я недооцінювала цей вірш через простоту його ідеї. Втім, в пошуках ідей я усвідомила заштампованість думок, коли для власної фантазії немає простору... Так народились думки про те, що в свідомості потрібна революція, свідомість пора би провітрити...

 

Валентина Захабура із власною піснею (вірші та музика) у власному виконанні на стенді журналу «Стіна». Мені дуже подобається :-).

 

Наступне відео із заходу ТО «First Step» на Медвіні, де представили себе поети і музиканти. Я назвала це відео «Ми же книги глотали, пьянея от строк». Зазвичай там звучать лише авторські роботи, але часом буває і актуальне із «класиків». Денис Ісаєв «Книжные дети». Варто нагадати!

 

Переглядів: 298 | Додав: Антонина | Дата: 15.04.2011 | Коментарі (0)

 

Книжковий Медвін – велике не лише літературне, а до певної міри мистецьке свято, насичене автограф-сесіями, поетичними читаннями, музичними і театральними виступами, виставленими світлинами, малюнками, вишивками. Насичене настільки, що навіть забуваєш, що це книжковий ярмарок, тобто торгівля книжковою (і суміжною) продукцією. На всі заходи не встигнеш і про все не розкажеш. Та й чи треба? Краще поцікавитись мистецькою програмою ярмарку і побачити усе на власні очі. Саме на власні очі!

 

Якщо ви помітили, я все рідше і рідше висвітлюю літературні події, на яких буваю. Банальна заклопотаність іншими справами, а ще – не хочеться говорити про те, що не сподобалось, але іншими тиражується виключно в позитивному руслі (неодмінно ж звинуватять у заздрості :-)) ). Або ж спростовувати чиїсь побрехеньки, скажімо, про «презентацію» проекту, на якому чомусь не було глядачів, а просто «презентанти» втрьох постояли з відеокамерою, самі себе познімали і на сайтах самопублікації написали, що це була дуже вдала презентація. Будьте певні, ці відео ще повилазять десь по ертекорах (чи вже повилазили – не слідкую)... А ще вам покажуть фотографії зі скупченням випадкових людей, які одразу ж після початку того чи іншого заходу розійшлись у своїх справах, залишивши захід без глядачів, але цього ви вже не дізнаєтесь – і спробуй поборотись із такими «доказами» масовки...

Зараз – ера самопіару і послужливої журналістики... Цим хворіють не лише «молоді» автори, що вийшли з інтернету на світ божий, але й «професіонали», які постворювали друковані та інтернетвидання для нібито об’єктивного висвітлення літературного процесу, але для тих, хто вже розібрався у цьому «літпроцесі», зрозуміло, що пишуть вони так чи інакше один про одного... І в цьому потоці «інформацій» губляться справді цінні речі і справді талановиті люди.

У літсередовищі вже не прийнято писати об’єктивно і чесно, це стосується як рецензій на книжки, так і висвітлення подій, бо в цьому середовищі (за відсутності журналістів, які б ним цікавились – нерейтингово!) творять «журналістику» самі «літератори». Хто голосніше кричить, того і чують. І нікому спростувати їх піар-побрехеньки, бо ті, хто міг би спростувати – самі займаються тим же, а інші – не хочуть лізти у скандали.

Доходить до смішного: люди створили собі окремий світ і самі в нього повірили. Наприклад, сайт Буквоїд напочатку року давав коментарі відомих авторів і серйозних видавців про підсумки літературного 2010 року. Один серйозний поет і видавець зазначив, що йому дуже прикро, що у 2010-му році видано дуже мало книжок із поезією, маючи на увазі не лише своє видавництво і не лише великі, орієнтовані на книжковий ринок. Коли я це прочитала, я подумала, що дядько живе десь на Марсі, настільки його твердження відірване від реальності. Але це зрозуміло: бо ж звідки йому, затусованому у коло видавців, для яких поетична продукція є «поганопродавабельною» (незалежно від якості текстів!), а тому й малодрукованою, знати, що більшість поетичних збірок виходить за кошт їх авторів і розповсюджується у поетичних тусівках і різного маштабу літературних заходах?

Тож ще раз повторюся: краще бачити все на власні очі, ніж читати викривлені статті в інтернеті, де ніхто не несе відповідальності за подачу інформації, а читач попросту втрачає орієнтацію.

Іноді я думаю, чи не впливає отаке «висвітлення» літпроцесу на те, що люди все менше купують книжки і читають? Адже прочитав в інтернеті, що гарна річ – пішов, купив, відкрив – знов надурили...

п.с. Я нічого не маю проти піару. Проти справжнього піару, коли суспільство інформується про те, що дійсно було, і про ті якості продукту, які дійсно йому належать. Я тільки «за» справжній піар. Але, на жаль, у нас в країні перейняли західну моду на PR, але спотворили суть, перетворивши його часто-густо на побрехеньки.

 

Отак, хотіла написати про книжкове свято, а вийшло щось сумне...

Та й для вступу до статті – завелике, але цього разу я не стала займатись самоцензурою. Значить, інформаційна складова про Медвін буде в наступній публікації. :-)

Фотограф - Анастасія Правдивець

 

 

 

Переглядів: 509 | Додав: Антонина | Дата: 15.04.2011 | Коментарі (0)

 

 















Більше відео з поетичних читань (у т.ч. інших учасників) - у моєму відеопотоці на You Tube

 

 

 

Переглядів: 479 | Додав: Антонина | Дата: 15.04.2011 | Коментарі (0)

Форма входу

Пошук
Друзі сайту

Літературний клуб "Київ ПОЕТажний"

Літстудія "Перехрестя"

Журнал "Музеї України"

Журнал "Нова Січ"

Мої публікації на інших сайтах:

ХайВей (портал громадянської журналістики)

Проба пера

Гоголівська академія

ХайБлогер

Сумно?Ком

Клуб поезії

Севама

ЛітКлуб

Поетичні майстерні

Стихи.ру

Корреспондент.Блоги

Сторінка Вконтакті

Сторінка facebook

Мої книжки на Avtura.com.ua

Електронні книжки


Бізнес-провокація    
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш...
 
Весна-поетеса: Поетична збірка    
Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п...
 
Малолітка    
Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...


Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz