Отже, ця публікація має бути інформаційно насиченішою за попередню. І веселішою, бо в ній будуть вибрані відеозаписи з музичними виступами і мінімумом коментарів до них, але в кінці.
Єдине, про що хотілось би сказати в рамках розповіді про Медвін, це про конкурс малюнків «Світлий образ майбутнього планети» (до речі, не літературний), який проводив молодіжний журнал «Стіна». Бо це справді вагомий захід на Медвіні – на відміну від літературних кухонь (найпопулярніше!), де глядачі нападали на пластикові тарілки зі стравами, приготовленими літераторами, численних автограф-сесій маловідомих авторів, більшість яких просто губились на стендах, та іншого...
На відміну від тих, хто насолоджується сьогоденням, журнал «Стіна» дивиться у майбутнє – і ідеєю конкурсу («Світлий образ майбутнього планети»), і залученням до нього молодого покоління (конкурс проводився серед школярів). Учасникам пропонувалось уявити собі світле майбутнє планети і намалювати його. І це правильно, адже думка – матеріальна! (тут, може, не всі зрозуміють). А втілення ідеї (в реальному житті, а не в малюнку) починається з її задуму. Робіт надійшло дуже багато, ярмарковий стенд журналу виявився для них замалим. Однак, враження у мене неоднозначні.
Я роздивлялась ці роботи – на них багато зелені, тварин, водоймищ, малюнки зроблені в яскравих фарбах. Але все це – наше сьогодення, хоч і вибіркове. Тобто діти малювали те, що бачать і знають, не докладаючи фантазії... Нещодавно, незалежно від конкурсу я публікувала свій вірш «Малювала художниця море», де власне й показана була ця вибірковість – оцей шматок реальності бачу, бо він красивий, а цей – не бачу, хай він буде за рамками... Щось подібне сталося з конкурсними роботами. Хоча багато і таких малюнків, де єдиною новацією стають химерні міські ландшафти, як то багатоярусні траси чи незвичні споруди. Але це теж уже було у різних фантастичних малюнках чи фільмах. Криза ідей! Я поділилась своїми враженнями з Наталією Костилєвою, координатором проектів журналу «Стіна», вона сказала те, що одразу поставило усе на свої місця: «Це вплив учителів. Коли діти малюють самі, вони малюють інакше».
Ви спитаєте: а що, по-вашому, діти повинні були намалювати, якщо не це? Я скажу, що теж не знаю. Але знаю, що в малюнку майбутнього повинна бути свіжа ідея...
У нас, дорослих, свідомість заштампована – телебаченням і одноманітними потоками інформації. Нам важко фантазувати... Треба дати можливість робити це нашим дітям... і не заважати їм самостійно мислити...
Одночасно з конкурсом малюнків на форумі журналу «Стіна» проводився і поетичний конкурс на цю ж тему. Зауважу, що форумчани вже переважно вийшли зі шкільного віку. Я перечитала усі конкурсні роботи і була впевнена, що цей конкурс просто відмінять. Не було там світлого образу планети! Переважно апокаліптичні думки про страшну екологію і «прогресивну» діяльність людини. Чим не штампи? Я пробувала публікувати свої «старі» вірші, де змальовувалась краса природи, але сама чудово розуміла, що з ними та ж історія, що і з малюнками школярів – вибірковість дійсності. До речі, один з цих моїх віршів і став переможцем даного конкурсу – «Любовь природы», напевно, організатори знайшли ідею у заключних рядках «Любви не страшен тяжелейший гнет, она умрет от пытки нелюбовью».
Я, звичайно, рада такому відзначенню моєї творчості. Можливо, я недооцінювала цей вірш через простоту його ідеї. Втім, в пошуках ідей я усвідомила заштампованість думок, коли для власної фантазії немає простору... Так народились думки про те, що в свідомості потрібна революція, свідомість пора би провітрити...
Валентина Захабура із власною піснею (вірші та музика) у власному виконанні на стенді журналу «Стіна». Мені дуже подобається :-).
Наступне відео із заходу ТО «FirstStep» на Медвіні, де представили себе поети і музиканти. Я назвала це відео «Ми же книги глотали, пьянея от строк». Зазвичай там звучать лише авторські роботи, але часом буває і актуальне із «класиків». Денис Ісаєв «Книжные дети». Варто нагадати!
Книжковий Медвін – велике не лише літературне, а до певної міри мистецьке свято, насичене автограф-сесіями, поетичними читаннями, музичними і театральними виступами, виставленими світлинами, малюнками, вишивками. Насичене настільки, що навіть забуваєш, що це книжковий ярмарок, тобто торгівля книжковою (і суміжною) продукцією. На всі заходи не встигнеш і про все не розкажеш. Та й чи треба? Краще поцікавитись мистецькою програмою ярмарку і побачити усе на власні очі. Саме на власні очі!
Якщо ви помітили, я все рідше і рідше висвітлюю літературні події, на яких буваю. Банальна заклопотаність іншими справами, а ще – не хочеться говорити про те, що не сподобалось, але іншими тиражується виключно в позитивному руслі (неодмінно ж звинуватять у заздрості :-)) ). Або ж спростовувати чиїсь побрехеньки, скажімо, про «презентацію» проекту, на якому чомусь не було глядачів, а просто «презентанти» втрьох постояли з відеокамерою, самі себе познімали і на сайтах самопублікації написали, що це була дуже вдала презентація. Будьте певні, ці відео ще повилазять десь по ертекорах (чи вже повилазили – не слідкую)... А ще вам покажуть фотографії зі скупченням випадкових людей, які одразу ж після початку того чи іншого заходу розійшлись у своїх справах, залишивши захід без глядачів, але цього ви вже не дізнаєтесь – і спробуй поборотись із такими «доказами» масовки...
Зараз – ера самопіару і послужливої журналістики... Цим хворіють не лише «молоді» автори, що вийшли з інтернету на світ божий, але й «професіонали», які постворювали друковані та інтернетвидання для нібито об’єктивного висвітлення літературного процесу, але для тих, хто вже розібрався у цьому «літпроцесі», зрозуміло, що пишуть вони так чи інакше один про одного... І в цьому потоці «інформацій» губляться справді цінні речі і справді талановиті люди.
У літсередовищі вже не прийнято писати об’єктивно і чесно, це стосується як рецензій на книжки, так і висвітлення подій, бо в цьому середовищі (за відсутності журналістів, які б ним цікавились – нерейтингово!) творять «журналістику» самі «літератори». Хто голосніше кричить, того і чують. І нікому спростувати їх піар-побрехеньки, бо ті, хто міг би спростувати – самі займаються тим же, а інші – не хочуть лізти у скандали.
Доходить до смішного: люди створили собі окремий світ і самі в нього повірили. Наприклад, сайт Буквоїд напочатку року давав коментарі відомих авторів і серйозних видавців про підсумки літературного 2010 року. Один серйозний поет і видавець зазначив, що йому дуже прикро, що у 2010-му році видано дуже мало книжок із поезією, маючи на увазі не лише своє видавництво і не лише великі, орієнтовані на книжковий ринок. Коли я це прочитала, я подумала, що дядько живе десь на Марсі, настільки його твердження відірване від реальності. Але це зрозуміло: бо ж звідки йому, затусованому у коло видавців, для яких поетична продукція є «поганопродавабельною» (незалежно від якості текстів!), а тому й малодрукованою, знати, що більшість поетичних збірок виходить за кошт їх авторів і розповсюджується у поетичних тусівках і різного маштабу літературних заходах?
Тож ще раз повторюся: краще бачити все на власні очі, ніж читати викривлені статті в інтернеті, де ніхто не несе відповідальності за подачу інформації, а читач попросту втрачає орієнтацію.
Іноді я думаю, чи не впливає отаке «висвітлення» літпроцесу на те, що люди все менше купують книжки і читають? Адже прочитав в інтернеті, що гарна річ – пішов, купив, відкрив – знов надурили...
п.с. Я нічого не маю проти піару. Проти справжнього піару, коли суспільство інформується про те, що дійсно було, і про ті якості продукту, які дійсно йому належать. Я тільки «за» справжній піар. Але, на жаль, у нас в країні перейняли західну моду на PR, але спотворили суть, перетворивши його часто-густо на побрехеньки.
Отак, хотіла написати про книжкове свято, а вийшло щось сумне...
Та й для вступу до статті – завелике, але цього разу я не стала займатись самоцензурою. Значить, інформаційна складова про Медвін буде в наступній публікації. :-)
Бізнес-провокація
Це роман про топ-менеджерів і засновників, манери управління та прийняття ріш... Весна-поетеса: Поетична збірка
Поезії Антоніни – двомовні. Вони напрочуд легкі, прозорі і мелодійні. В них п... Малолітка
«Малолітка» - книжка дівчача. До неї увійшли твори, в центрі яких стоїть моло...