Дух революції.
Сонце стріляє за комір,
В голову, в очі –
весною заскочений жовнір
Вкрай збожеволів.
У березневому просторі
Топче наш спокій,
пускаючи постріл за пострілом.
Ми відбиваємось,
ніби не стали дорослими,
Цілимо в натовп думками
до відчаю гострими.
Хочеться враз наступати
і буть милосердними.
Запал і спротив,
народжені в нас ізсередини,
Б’ються в легенях, у серці –
в нетрях під ребрами.
Спрага страшна
за любов’ю, мистецтвом, шедеврами,
Так, ніби зараз чи завтра
відчуємо, створимо,
По перемозі збудуємо
триповерховими
Вулиці радості, щастя,
і їх озеленимо,
Втопчемо в землю пасивність,
засадимо кленами,
Вмиємо.
Індустріальні міста будуть нашими,
Так, щоб ходити по них
переможними маршами.
Досить терпіти цей світ
догори перевернутим
І дожидати кінця
телерадіорекрутом.
Сонце пече по спині –
не шкодує на витрати.
Нашу діряву свідомість
пора би провітрити.
