Автор тексту: Антоніна Спірідончева
Фото: Олександр Пітальов
На днях мені пощастило вибратись на цікавий літературно-музичний захід – так би мовити на інших подивитись і себе показати – літературно-музичний перформанс «Дисонанс емоцій», організований гуртом творчих людей, які називають себе творчим об’єднанням «FirstStep».
Для мене почалося все з того, що я «Вконтакті» отримала запрошення вступити в групу «FirstStep». Я зайшла на її сторінку, начиталася інформації та відгуків, що на ній розміщені, і подумала собі, що хотіла би сходити на чергову творчу зустріч, подивитись, а може, й самій виступити зі своїми творами...
Відкривала вечір Олена Солошенко
Одразу скажу, що «перформанс» (саме на цьому слові наполягають організатори і не помиляються) дійсно був видовищним і емоційним. Поезія, слемування були гарно перемежовані авторськими піснями, виконуваними під гітару. На імпровізованій сцені в реальному часі створювався калейдоскоп яскравих особистостей, які часом навіть об’єднувались для спільного (майже театрального) виконання творів. В одних виступах були експресивність і надрив, в інших – цікаві незатерті ідеї (Марина Київська), дівоча легкість і позитив (дівчина під псевдонімом Енді), римування на ходу (Анатолій Рутта), мелодійність, легкість, навіть повітряність і надзвичайна поетичність пісень Олени Солошенко. Не буду вдаватись в подробиці, адже який сенс переповідати те, що треба слухати і дивитись?
Вікторія Мора
Сподобалась дуже позитивна, доброзичлива атмосфера в залі. Переважна більшість виступаючих і глядачів були приблизно студентського віку. Але старші в цьому гурті теж прекрасно почувались.
Я читала свої нові поезії, лиш один вірш був зі збірки «Весна-поетеса», виданої восени минулого року. Загалом моя лірика, здається, не придатна для шоу, вона тиха і, як мені уявляється, мелодійна. Десь приблизно так я її і прочитала.
Марина Київська
Із виступаючими та їх творчістю до цього дня я не була знайома, але дуже рада була познайомитись, адже, як відомо, досить цікаві речі творяться у невеличких і незіркових творчих угрупуваннях. Загалом у перформансі взяли участь молоді автори Рома Бородавкін, Марина Київська, Ваня Ющенко, Кирил Макаров, Енді, Денис Ісаєв, Женя Мирошко, Анатолій Рутта, Вікторія Мора, Ігор Русан, Таня Коршук, Олена Боровик, Ярослав Міндолін і я – Антоніна Спірідончева, автори і виконавці пісень Олена Солошенко, Саша Корнієнко, Денис Суховій, Андрій Красовський та група «Sevensis». Також в антракті можна було подивитись виставку графіки Ростислава Попова та фотоарту Івана Лисюка.
Ваня Ющенко та Кирил Макаров вирішили "пошуміти"
Анатолій Рутта та Ярослав Міндолін влаштували творче змагання
Андрій Красовський та Рома Бородавкін виконали дуже прикольну пісню про кухню та залишки продуктів для приготування їжі. Я б дуже хотіла ще хоч кілька разів послухати цю пісню
Нема коли нудьгувати, поки Анатолій Рутта думає над творчим завданням конкурсу, я (Антоніна Спірідончева) читаю свою поезію
Що мені дуже сподобалось – це прекрасна організація дійства. По-перше, збір заявок на участь проводився дуже оперативно – звертаєшся приватним повідомленням до когось з організаторів (я писала Анастасії Духлій, бо знайома з нею по її публікаціях на сайті «ХайВей»), а потім надсилаєш їм твори, які плануєш читати (чи інакше виконувати). Організатори попередньо переглядають усі роботи учасників, заплановані до презентації, або принаймні тих авторів, з чиєю творчістю вони особисто ще не знайомі (цього я вже точно не знаю). Це робиться, аби відсіяти дуже слабкі твори та скласти програму заходу.
Кожному учаснику відводилось 5-7 хвилин для самопрезентації. Такі часові обмеження виступів забезпечували динамічність дійства, насиченість різноманітністю, адже усі виступаючі – яскраві по-своєму.
Ще один приємний момент, на який я хотіла би звернути увагу – у програмі заходу не було передбачено бухла. От тільки не треба сміятися: я кілька разів була на літературних читаннях, зокрема у трактирі «Война и мир», коли ближче до опівночі вже мало хто розуміє, хто куди пішов кого проводжати і на який тролейбус, і до чого тут поезія... В цьому плані організаторам «Дисонансу емоцій» – респект! Було винайнято зал для конференцій із хорошою акустикою і необхідним обладнанням для виступів, в якому передбачено 80 глядацьких місць (до речі, зал був заповненим) – дуже комфортно і майже офіційно.
Зал був заповнений бажаючими подивитись перформанс
Для тих, хто зацікавився можливістю на інших подивитись (а може, й себе показати), хочу сказати, що творче об’єднання «FirstStep» як організатор цих перформансів (а «Дисонанс емоцій» – вже не перший їх захід) є відкритим і долучитись до нього дуже просто, так само, як і взяти участь у його заходах, наступний з яких планується уже на початок квітня.
Усі фотографії, використані в цій публікації, зроблені Олександром Пітальовим.
